Постанова 4855 № 743/388/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 743/388/20 Головуючий у 1 інстанції: Сташків В.Б. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Ганечко О.М. Кузьменка В.В. За участю секретаря Борейка Д.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області до Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про продовження строку затримання, - ВСТАНОВИЛА: Позивач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області звернувся до суду з позовом до Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , в якому просив продовжити строк затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 6 (шість) місяців. Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19 березня 2020 року позов задоволено. Продовжено строк затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 до 28 вересня 2020 року включно в Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення примусового видворення. Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти в нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує про відсутність підстав для продовження строку затримання, оскільки, особа відповідача є ідентифікованою, що дозволяє позивачу завершити процедуру примусового видворення. Згідно довідки від 08 квітня 2020 року ШААС, відповідно до ст. 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", ст. 11 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб», керуючись постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 р. №211 (Із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.2020 р.), судом ухвалено відкласти розгляд справи №743/388/20, у зв`язку з карантином. Зважаючи на скорочені строки розгляду даної категорії справ, відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України, розгляд справи було відкладено на 27 квітня 2020 року. 22 квітня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців надійшла копія розписки про вручення Громадянину Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 належним чином повістки-повідомлення про розгляд апеляційної скарги. 27 квітня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника позивача - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області Мельника М.М. надійшла заява про розгляд справи без його участі. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, органами ДМС України на ім`я громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 видавалась посвідка на тимчасове проживання ( НОМЕР_1 ), терміном дії до 09 травня 2018 року. Білоцерківським МРВ ДРАЦС ГТУЮ у Київській області видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 від 06 червня 2018 року, яким підтверджується факт укладення шлюбу між громадянином Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянкою ОСОБА_4 . 28 лютого 2019 року уповноваженими особами ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було виявлено громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на території України без документів, що дають право законно перебувати в Україні та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП, за порушення встановленого порядку перебування іноземців в Україні. Також, уповноваженими особами ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у термін до 17 березня 2019 року. 28 березня 2019 року уповноваженими особами ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було піддано адміністративному затриманню, на підставі ч. 2 ст. 263 КУпАП, для з`ясування причин та обставин правопорушення та умов, що їм сприяли та поміщено до Чернігівського ПТПІ. Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно акта приймання-передавання іноземця або особи без громадянства від 28 березня 2019 року, передано до Чернігівського ПТПІ. Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 29 березня 2019 року у справі №743/559/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, затримано громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України на шість місяців, до 28.09.2019 року, включно. Примусово видворено громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України. Також, рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2019 року у справі №743/1779/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року, продовжено строк затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 до 24 березня 2020 року включно в Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення примусового видворення. Згідно листів Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України № 09-02/2056 від 05 грудня 2019 року, № 09-02/85 від 16 січня 2020 року, № 09-02/186 від 30 січня 2020 року, № 09-02/241 від 06 лютого 2020 року, № 09-02/258 від 10 лютого 2020 року, актів про відмову вчинити певні дії від 29 січня 2020 року та від 6 лютого 2020 року, громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не здійснює співпрацю під час процедури його ідентифікації, оскільки, відмовився, з особистих міркувань від заповнення анкети до Посольства Народної Республіки Бангладеш. Листом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 20 січня 2020 року № 8010.8.3-3053/8010.8-20, позивач звертався до Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України з клопотанням ідентифікувати та документувати свідоцтвом про повернення на Батьківщину громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через Посольство Народної Республіки Бангладеш у Республіці Польща. Враховуючи те, що строк затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України закінчується 24 березня 2020 року, позивач звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI). Відповідно до частини 1 статті 26 вищевказаного Закону, іноземці або особи без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. За приписами частини 5 статті 26 Закону № 3773-VI, іноземці або особи без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. Абзацом 1 частини 1 статті 30 Закону № 3773-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Згідно частини 4 статті 30 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою. В силу частини 1 статті 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу. Відповідно до ч.ч. 11-12 ст. 289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців. Про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Як вбачається з матеріалів справи, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області звернулося до суду з вказаним позовом, у зв`язку із закінченням 24 березня 2020 року строку затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 . Підставою для продовження строку затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на думку позивача, є те, що відповідач умисно відмовляється від співпраці під час проведення процедури його ідентифікації та документування. Так, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у справі №743/1779/19 встановлено, що органами ДМС України на ім`я громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 видавалась посвідка на тимчасове проживання ( НОМЕР_1 ), терміном дії до 09 травня 2018 року. Білоцерківським МРВ ДРАЦС ГТУЮ у Київській області видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 від 06 червня 2018 року, яким підтверджується факт укладення шлюбу між громадянином Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянкою ОСОБА_4 . Таким чином, колегія суддів вважає, що посилання позивача на відмову громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 від співпраці під час проведення процедури його ідентифікації є необгрунтованим, оскільки, особу відповідача було ідентифіковано, відповідно до вищезазначених документів, та встановлено його належність до громадянства Народної Республіки Бангладеш. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у відповідача документів, які дають можливість ідентифікувати особу, не є безумовним свідченням відсутності перешкод для примусового видворення особи, так як у відповідача відсутні документи, що дають право виїзду з України (свідоцтво про повернення на батьківщину, паспорт громадянина Народної Республіки Бангладеш). Також, суд першої інстанції зазначив, що судовим рішенням відповідача було затримано з поміщенням до ПТПІ не тільки з метою ідентифікації, але й з метою забезпечення примусового видворення за межі України. Оскільки, забезпечити триваючу процедуру видворення громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 не видається за можливе, тому, на думку суду першої інстанції, строк затримання відповідача слід продовжити до 28 вересня 2020 року. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду та вважає його помилковим, з огляду на наступне. Як вбачається з положень частини 11 статті 289 КАС України, строк затримання іноземців може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців, за наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Відповідно до частини 13 статті 289 КАС України, умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи. Колегія суддів зазначає, що вказаними нормами визначено вичерпний перелік підстав, які передбачають неможливість ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення, а продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні можливе лише за їх наявності. Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 28 серпня 2019 року у справі №743/1263/17 та від 17 січня 2019 року у справі №743/1240/17. Таким чином, колегія суддів вважає, що продовження строку затримання іноземця, відбувається виключно за наявності умов, передбачених частиною 13 статті 289 КАС України, які можливі лише у випадку, коли особу іноземця не ідентифіковано. Разом з тим, як встановлено вище, особу відповідача було ідентифіковано та встановлено його належність до громадянства Народної Республіки Бангладеш. Посилання суду першої інстанції на відсутність у громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 документів, що дають право виїзду з України, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, вказана обставина не відноситься до умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, передбачених ч. 13 ст. 289 КАС України, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для продовження строку затримання відповідача. Також, на думку колегії суддів, до вищевказаних умов, визначених ч. 13 ст. 289 КАС України, не відноситься відмова відповідача заповнити анкету встановленої форми для документування особи свідоцтвом на повернення до країни походження. Крім того, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апелянта про порушення його права мати захисника, з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 02 червня 2011 року № 3460-VI, право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом. В силу п. 8 ч. 1 ст. 14 вищевказаного Закону, право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають такі категорії осіб: особи, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону, з моменту подання особою заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, до прийняття остаточного рішення за заявою, а також іноземці та особи без громадянства, затримані з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, з моменту затримання. Згідно ч.ч. 1-2 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру. Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що апелянт, як іноземець затриманий з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, має право з моменту затримання на всі види правових послуг, в тому числі, право на захист та здійснення представництва в суді, що не було належним чином забезпечено. Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Положення ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожному право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції. У п. 103 Рішенні Європейського суду з прав людини від 17 квітня 2014 року "Справа "Анатолій Руденко проти України", стало остаточним 17 липня 2014 року (№ 50264/08) вказано, що тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що він є виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі заходи, було розглянуто і визнано недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, що можуть вимагати того тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідність позбавлення волі національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин (див. для застосування цих принципів у контексті підпункту "e" пункту 1 статті 5 Конвенції рішення у справах "Вітольд Літва проти Польщі", заява N 26629/95, п. 78, ЄСПЛ 2000-III, та "Станєв проти Болгарії" [ВП], заява N 36760/06, п. 143, ЄСПЛ 2012). Таким чином, судом першої інстанції безпідставно продовжено строк затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 до 28 вересня 2020 року, оскільки, особу відповідача було ідентифіковано, що свідчить про відсутність умов, передбачених ч. 13 ст. 289 КАС України. Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області, а тому, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 243, 286, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19 березня 2020 року скасувати та прийняти нове рішення. У задоволенні адміністративного позову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Ганечко О.М. Кузьменко В.В.