Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 303/3469/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 303/3469/26 пров. № А/857/25794/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В., за участю секретаря судового засідання: Кулабухової М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львів апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 квітня 2026 року, головуючий суддя Куцкір Ю.Ю., ухвалене о 16:02 год. у м. Мукачево, у справі за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про продовження строку затримання іноземця з метою забезпечення примусового видворення за межі території України,- В С Т А Н О В И В: Позивач ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_1 ) звернувся в суд з позовом громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , в якому просив продовжити строку затримання іноземця з метою забезпечення примусового видворення за межі території України. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідач був виявлений та затриманий 02.11.2025 року близько 11 год. 10 хв. прикордонним нарядом «Група реагування» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) в межах прикордонної смуги, на напрямку 224 прикордонного знаку, на відстані 700 метрів від державного кордону України (територія Великобийганської об`єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) під час спроби незаконного перетинання державного кордону з України в Угорщину, поза пунктами пропуску через державний кордон України, у складі групи осіб. Своїми діями відповідач порушив вимоги ст.ст. 9, 12 ЗУ «Про державний кордон України», чим вчинив правопорушення, відповідальність за, яке передбачена ч.2 ст. 204-1 КУпАП. В ході з`ясування обставин встановлено, що громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , в`їхав на територію України 08.10.2025 року через пункт пропуску «Могилів-Подільський» на підставі паспорта громадянина Народної Республіки Бангладеш НОМЕР_2 , виданого 07.08.2023 року, DIP/DHAKA, дійсного до 06.08.2028 року, та візи Y05536031, дійсної до 08.12.2025 року, з метою працевлаштування (приймаюча сторона ТзОВ «Вінницька птахофабрика»). Однак, не зважаючи на наявність законних підстав для перебування на території України, маючи намір потрапити до країн Європейського Союзу, відповідач 02.11.2025 року здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Угорщину, яку не вдалось довести до завершення з незалежних від нього причин, оскільки був затриманий прикордонним нарядом відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б). Постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 04.11.2025 року відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. 04.11.2025 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 було прийнято рішення про примусове видворення відповідача за межі території України. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.11.2025 року (справа № 303/8625/25, провадження №2-а/303/107/25) ухвалено затримати громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком 6 (шість) місяців, а саме до 02.05.2026 року (включно). 20.11.2025 року відповідача було поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, Державної міграційної служби України, де особа наразі утримується. З огляду на необхідність продовження строку затримання відповідача для можливості забезпечення примусового видворення за межі території України, в межах періоду, визначеного абз. 1 ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», позивач просить суд продовжити строк затримання відповідача громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на шість місяців, тобто до 02.11.2026 року. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 квітня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_1 ) оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції. В судовому засіданні представник позивача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі. Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 був виявлений та затриманий 02.11.2025 року близько 11 год. 10 хв. прикордонним нарядом «Група реагування» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) в межах прикордонної смуги, на напрямку 224 прикордонного знаку, на відстані 700 метрів від державного кордону України (територія Великобийганської об`єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) під час спроби незаконного перетинання державного кордону з України в Угорщину, поза пунктами пропуску через державний кордон України, у складі групи осіб Надалі, відповідача було затримано в адміністративному порядку, з метою встановлення особи та з`ясування обставин правопорушення. В ході з`ясування обставин було встановлено, що громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , в`їхав на територію України 08.10.2025 року через пункт пропуску «Могилів-Подільський» на підставі паспорта громадянина Народної Республіки Бангладеш НОМЕР_2 , виданого 07.08.2023 року, DIP/DHAKA, дійсного до 06.08.2028, та візи НОМЕР_3 , дійсної до 08.12.2025, з метою працевлаштування (приймаюча сторона ТзОВ «Вінницька птахофабрика»). Постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 04.11.2025 року відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.204-1 КУпАП. 04.11.2025 року заступником начальника відділу адміністратвино-юрисдикційної діяльності штабу ОСОБА_2 прийнято рішення про примусове видворення відповідача за межі території України. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.11.2025 року (справа №303/8626/25, провадження №2-а/303/107/25) ухвалено затримати громадянина громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком 6 (шість) місяців, а саме до 02.05.2026 року (включно). 20.11.2025 відповідача було поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, Державної міграційної служби України, де відповідач наразі і утримується та строк тримання відповідача закінчується 02.05.2026 року. В подальшому позивачем в рамках вжиття заходів для забезпечення виконання рішення про примусове видворення відповідача за межі території України було зроблено таке. ІНФОРМАЦІЯ_6 на адресу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області було направлено лист від 07.11.2025 року №02.1/21394-25-Вих про вжиття заходів щодо відкликання посвідки на тимчасове проживання в Україні відповідача. Відповідно до інформації, зазначеної у листі УДМС України у Вінницькій області від 10.11.2025 року №0501.5-8284/05.3-25 прийнято рішення про відмову в оформленні (видачі) відповідачу посвідки на тимчасове проживання в Україні. Також ІНФОРМАЦІЯ_6 на адресу Вінницького обласного центру зайнятості було направлено подання про відкликання дозволу на застосування праці відповідача (лист від 10.11.2025 року № 02.1/21495-25-Вих). Так, наказом Вінницького обласного центру зайнятості від 10.11.2025 року № 132 дозвіли №1232, №1240 та №1237 від 21.05.2025 року на застосування праці відповідача, виданий ТзОВ «Вінницька птахофабрика» строком до 21.05.2026 року, відкликано (лист від 11.11.2025 року № 9.2-11/3671-25). ІНФОРМАЦІЯ_6 на адресу ТзОВ «Вінницька птахофабрика», як приймаючої сторони, було скеровано лист для розгляду питання можливого досудового врегулювання спору шляхом покриття підприємством витрат для видворення відповідача. В свою чергу ТзОВ «Вінницька птахофабрика» у листі від 04.12.2025 року № 518 повідомила про готовність здійснити покриття витрат, необхідних для забезпечення примусового видворення громадян Народної Республіки Бангладеш. Разом з тим, так як повітряний простір України для здійснення цивільних авіаперевезень закритий, а пряме сполучення з Народною Республікою Бангладеш відсутнє, повернення відповідача до країни його громадянської належності можливе виключно через третю (транзитну) країну. Такі обставини ускладнюють процедуру фактичного видворення відповідача за межі України, так як, в`їзд на територію третьої країни з метою транзитного проїзду вимагає отримання відповідного дозволу (візи). Водночас, відповідачу було відмовлено у видачі візи для в`їзду іноземця на територію Республіки Молдова з причини відсутності у нього підстав для законного перебування на території України (закінчення терміну дії візи). ІНФОРМАЦІЯ_6 направлено листи на адресу Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні (від 17.04.2026 року № 02.1/6486-26-Вих) та Міжнародного Комітету Червоного Хреста (від 17.04.2026 № 02.1/6488-26-Вих) з проханням розглянути питання щодо можливості сприяння в межах компетенції у поверненні іноземців, які втратили підстави для законного перебування в Україні, в тому числі й відповідача, до країн їхньої громадянської належності. Паралельно позивачем вживаються заходи щодо вирішення питання можливості організації транзитного перевезення іноземців територією Республіки Молдова у порядку, передбаченому ст. 8 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про реадмісію осіб, ратифікованої Законом України № 2534-V1I1 від 06.09.2018 року. За таких обставин, представник позивача просить суд продовжити строк затримання відповідача громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на 6 місяців, а саме до 02.11.2026 року. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність можливості виконати рішення про примусове видворення відповідача за межі України з незалежних від сторін причин протягом тривалого часу не може бути безумовною підставою для продовження строку затримання відповідача, оскільки продовження строку затримання відповідача без належних та вичерпних на те підстав не відповідає ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже покладає на відповідача додаткові обов`язки, що мають наслідком обмеження свободи пересування, які відповідно до законодавства, мають забезпечуватись саме з боку держави - відповідним державним органом. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 5 Конвенції кожному гарантовано право на свободу та особисту недоторканість. Кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним. За приписами ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року №3773-VI. Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України № 3773-VI від 22.09.2011 року «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (надалі - Закон № 3773-VI) іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Згідно з ч.3 ст.3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. Відповідно до ч.1 ст.30 Закону № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках. Рішення про примусове видворення не приймається стосовно іноземців та осіб без громадянства, підстави для примусового видворення яких виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон під час їх виїзду з України. Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня прийняття такого рішення та додається до строку заборони в`їзду в Україну, який особа мала до цього. Частиною 4 ст.30 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені статтею 289 КАС України. Так, ч.1 цієї статті передбачає, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу. Відповідно до ч.11 ст.289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців. Згідно з ч.12 ст.289 КАС України про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. За змістом ч.13 ст.289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи. Зазначений перелік умов є вичерпним, що також зазначено у постанові Верховного Суду від 28.01.2021 року (справа № 743/1046/20). Аналогічні висновки були висловлені також і у постанові Верховного Суду від 26.09.2023 року (справа № 158/1645/23). Вказані правові норми кореспондуються з Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України 23.04.2012 року № 353/171/150, та Типовим положенням про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1110. Так, відповідно до п.п. 2, 4 розділу IV вказаної Інструкції та п. 1 зазначеного Положення, пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства, зокрема, стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію. Згідно п.6 розділу ІІІ Інструкції умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи, є, зокрема, неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи. Згідно з п. 5 Положення іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України чи реадмісії. Строк тримання затриманих іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування становить шість місяців з дня фактичного затримання особи. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи в зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців. Відтак, під час вирішення адміністративного позову про продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, обов`язковому дослідженню підлягає неможливість ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) особи. Водночас умови, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечите примусове видворення чи реадмісію особи визначено ч. 13 ст. 289 КАС України та пунктом 6 розділу ІІІ «Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства» і перелік цих умов є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Звертаючись з позовом до суду позивач не зазначив жодну з умов, що передбачені ч. 13 ст. 289 КАС України та п. 6 розділу ІІІ «Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства» і не надав доказів на підтвердження їх існування. Як слідує з матеріалів справи, громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є належним чином ідентифікований. Має відповідний документ, що посвідчує його особу. Більше того, позивач не заперечує вказану обставину. Суд апеляційної інстанції зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази обставин, які передбачені п. 1, 2 ч. 13 ст. 289 КАС України та пунктом 6 розділу ІІІ «Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», що свідчить про відсутність підстав для застосування положень ч. 11 ст. 289 КАС України. Водночас, відсутність можливості виконати рішення про примусове видворення відповідача за межі України з незалежних від сторін причин протягом тривалого часу, на які посилається позивач не може бути підставою для продовження строку затримання відповідача, оскільки викладені ним умови не передбачені ч. 13 ст. 289 КАС України. Суд апеляційної інстанції зауважує, що позивачем не надано доказів, які підтверджують прийняття позивачем зазначених ним заходів з часу затримання відповідача, але неможливості забезпечення примусового видворення відповідача за межі території України з викладених причин. Щодо доводів апелянта про наявність труднощів виконання рішення про примусове видворення відповідача, то колегія суддів не приймає такі доводи і зазначає, що вжиті позивачем заходи містять прохання загального змісту щодо налагодження співпраці із суміжною державою щодо врегулювання питання транзитного переміщення осіб через її територію. Колегія суддів звертає увагу, що невиконання запитів органу державної влади не може бути законною правовою підставою для продовження строку затримання відповідача, а неможливість забезпечити примусове видворення відповідача у зв`язку з відсутністю певних дипломатичних відносин між країнами чи наявністю вказаних позивачем труднощів, не є правовими підставами для продовження строку затримання відповідача, особу якого ідентифіковано. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для продовження строку затримання відповідача, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 квітня 2026 року у справі №303/3469/26 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. П. Мандзій Т. В. Онишкевич Повний текст постанови складено 11 червня 2026 року