Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 463/2289/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 463/2289/21 пров. № А/857/6028/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Мікули О.І., Пліша М.А., з участю секретаря Пильо І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 03 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про продовження строку затримання іноземця з метою ідентифікації,- суддя в 1-й інстанції Жовнір Г.Б., час ухвалення рішення 03.03.2021 року, 16:04 год., місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 03.03.2021 року, в с т а н о в и в : Львівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся в суд з позовом до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про продовження строку затримання іноземця з метою ідентифікації. Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 03 березня 2021 року позов задоволено частково. Продовжено строк затримання громадянину Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації на строк 3 (три) місяці, а саме до 08 год. 00 хв. 09 червня 2021 року. Не погодившись із винесеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення у справі, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду скасувати та винести нове про відмову в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачем не доведено вжиття всіх необхідних заходів для ідентифікації відповідача, а тому підстав для задоволення позову немає. Відповідач має місце для проживання в Україні, не буде перешкоджати виконанню рішення про примусове видворення, а тому чекати рішення суду він може і на волі. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства врегульовані приписами ст. 289 КАС України. Відповідно до ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців. Про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи. Відповідно до розділу VI Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затв. Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 353/271/150 від 23 квітня 2012 року якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування. З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство. У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС. Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно. Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 11.06.2020 року, ухвалено затримати громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 з метою його ідентифікації, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати шість місяців з моменту фактичного затримання, починаючи з 09.06.2020 року. 13.08.2020 року відповідача було поміщено до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України у Чернігівській області, де він на даний час перебуває. 04.12.2020 року Личаківським районним судом міста Львова прийнято рішення про продовження терміну затримання відповідача з метою його ідентифікації. 28.01.2021 року Восьмим апеляційним адміністративним судом апеляційну скаргу відповідача було задоволено частково. Рішення Личаківського районного суду міста Львова було змінено в частині утримання з шести місяців до трьох місяців, тобто до 09 березня 2021 року. В судовому засіданні встановлено, що відповіді на запити Львівського прикордонного загону на даний час не надійшли, також матеріалами справи, а саме актом про відмову у вчиненні певних дій та листом Чернігівського пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства від 15.12.2020р., підтверджується, що відповідач відмовився заповнити анкету для скерування такої в Посольство Народної Республіки Бангладеш. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що беручи до уваги, що відповідач не співпрацює із позивачем для забезпечення його ідентифікації, рішення суду про затримання відповідача з метою його ідентифікації не виконано, відсутня інформація з Посольства Народної Республіки Бангладеш щодо ідентифікації відповідача, з метою надання можливості забезпечити виконання судового рішення, слід продовжити строк затримання громадянину Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 у Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, оскільки в судовому засіданні підтверджено наявність умов, передбачених ч.13 ст.289 КАС України, що є підставою для задоволення позовних вимог. Як слідує з матеріалів справи, позивачем вживались заходи з метою ідентифікації відповідача, шляхом надсилання запитів до Департаменту консульської служби МЗС України про встановлення особи, однак відповідна інформація не одержана. З огляду на вищенаведене судом не береться до уваги заперечення відповідача про невчинення позивачем необхідних дій для ідентифікації та не надіслання запитів у компетентні органи. Судова колегія враховує рішення ЄСПЛ з питань обмеження права на свободу, передбаченого підпунктом "f" п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому вказано, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції. З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі. З урахуванням вищенаведеного, з огляду на відсутність у відповідача документа, що дає право перебування на території України, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача щодо необхідності продовження строку затримання відповідача. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 272,289,308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м.Львова від 03 березня 2021 року у справі № 463/2289/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 31 березня 2021 року.