Ухвала КАС ВС № 580/2475/19

УХВАЛА 07 квітня 2020 року Київ справа №580/2475/19 адміністративне провадження №К/9901/6881/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Ханової Р.Ф., суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у справі №580/2475/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «ІМПУЛЬС ПЛЮС» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- в с т а н о в и в : Зазначена касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства, та встановлений строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення скаржник отримав зазначену ухвалу 17 березня 2020 року. 30 березня 2020 року до Верховного Суду надійшла заява податкового органу про усунення недоліків поданої касаційної скарги, у якій необхідність касаційного перегляду доводить положеннями пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права (абзацу 2 пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України) у правовідносинах подібних до тих що розглядаються у цій справі. Заявник касаційної скарги зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в своїх рішеннях посилаються на правову позицію щодо застосування підпункту 291.5-1.З п. 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України, викладену Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 року у справі № 818/606/17; від 26.02.2019 року у справі №816/513/1; від 10.12.2019 року у справі №806/499/16; від 06.02.2018 року у справі №816/543/17 та від 29.03.2018 року у справі №804/2321/17. У цих справах предметом спору було скасування рішення контролюючого органу щодо не підтвердження статусу платника єдиного податку та відновлення статусу в Реєстрі платників єдиного податку. За позицією заявника касаційної скарги Верховний Суд у вказаних постановах зазначив, що наявність у позивача податкового боргу не є підставою для відмови у підтверджені статусу платника єдиного податку з посиланням на норми пп. 291.5-1.3. п. 291.5 ст. 291 ПК України, оскільки ці норми встановлюють умови за якими суб`єкти господарювання не можуть набувати статусу платника єдиного податку четвертої групи і ці умови не стосуються підтвердження статусу такого платника. Податковий орган вважає, що вказана правова позиція не стосується застосування абзацу другого пункту 299.11. статті 299 Податкового кодексу України у зв`язку виявленням відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам пунктами 291.4, 291.5 -1 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу, у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу 2 Податкового кодексу України. Аналізуючи доводи податкового органу Суд зазначає, що предметом позову у справі № 818/606/17 були вимоги про визнання протиправними дії Головного управління ДФС у Сумській області (далі - ГУ ДФС у Сумській області) щодо відмови Товариству у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік, зобов`язання ГУ ДФС підтвердити такий статус, зобов`язати Державну податкову інспекцію внести до Єдиного державного реєстру платників єдиного податку відомості щодо Товариства як платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік та надати відповідний витяг (довідку) з Єдиного державного реєстру платників єдиного податку, визнати протиправними дії ГУ ДФС щодо відмови у прийнятті декларацій платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік. У справі № 580/2475/19 предметом судового розгляду були податкові повідомлення-рішення від 24.04.2019 № 0004841404 яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за неподання звіту про контрольовані операції з трансфертного ціноутворення у сумі 413 400 грн. 00 коп., від 26.04.2019 №0004841408, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за несвоєчасне подання податкової декларації з плати за землю за 2017 рік на суму 170 грн 00 коп.; №0004851408, яким позивачу донараховано грошове зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 19 669 991 грн 00 коп., а саме збільшено податкове зобов`язання на суму 18 499 101 грн 00 коп., нараховано штрафні санкції на суму 1 170 890 грн 00 коп., №0004861408, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за неподання декларації з податку на прибуток за 2015 рік та 2016 рік на загальну суму 340 грн 00 коп.; №0004871408, яким зменшено податкові зобов`язання позивача по єдиному податку четвертої групи по с. Гули Барського району Вінницької області на суму 328 013 грн 02 коп.; №0004881408, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за несвоєчасне подання податкової декларації з плати за землю за 2017 рік на суму 170 грн 00 коп.; №0004891408, яким позивачу донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 8 810 259 грн 00 коп., а саме збільшено податкове зобов`язання на суму 7 048 200 грн 00 коп., нараховано штрафні санкції на суму 1 762 050 грн 00 коп., №0004901408, яким позивачу донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 309 830 грн 00 коп. Керівником податкового органу податкові повідомлення - рішення про збільшення грошових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій здійснено на підставі акта перевірки від 02.04.2019 № 112/23-00-14-0807/34150627 Головного управління ДФС у Черкаській області проведеної на підставі пп. 78.1.12 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в зв`язку з проведенням службового розслідування стосовно головного державного ревізора - інспектора відділу перевірок платників інших галузей економіки управління аудиту Головного управління ДФС у Черкаській області. Відтак, предметом судового розгляду стали податкові правопорушення викладені актом перевірки з чотирьох різновидів податків. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року, у справі №580/2475/19, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ІМПУЛЬС ПЛЮС" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 24.04.2019 № 0004841404, від 26.04.2019 №0004841408, №0004851408, №0004861408, №0004871408, №0004881408, №0004891408, №0004901408. Звертаючись із касаційною скаргою податковий орган просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій повністю та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому посилається на неправильне застосування існуючої правової позиції Верховного Суду абзацу другого пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України. Вирішуючи зазначений спір по суті, у цій частині суди попередніх інстанцій прийняли до уваги, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок перевірки про неправомірність перебування ТОВ ВП "Імпульс Плюс" на єдиному податку четвертої групи у 2015-2016 роках, у зв`язку з наявністю податкового боргу станом на 01.01.2015 та 01.01.2016 по Барському відділенню Жмеринського управління ГУ ДФС у Вінницькій області. Суд також зауважує, що на підставі спірних податкових повідомлень-рішень позивачу донараховано податкові зобов`язання та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи), від сплати яких позивач був фактично звільнений у зв`язку з перебуванням у 2015 - 2016 роках на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку четвертої групи. Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій посилались на: - підпункт 291.4.4. пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, за якою до сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, віднесено до четвертої групи суб`єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; - підпункт 291.5-1.3 п.291.5-1 статті 291 цього Кодексу, якою визначено, що не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи, зокрема, суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); - пункт 299.1 та 299.2 статті 299 цього Кодексу, за яким реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку; - порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється статтею 298 Податкового Кодексу України, пунктом 298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 цієї статті; - порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку; - приписи підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, за якими платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів; - положення пункту 299.10 та абзацу 2 пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України якими визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у зазначених чотирьох випадках. Судами попередніх інстанцій враховано, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу, такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення. Системний аналіз наведених вище норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку четвертої групи). Суди попередніх інстанцій визнали безпідставними доводи відповідача про наявність у позивача податкового боргу, як на підставу для неможливості перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, як платник єдиного податку четвертої групи у період з 2015 по 2016 роки з посиланням на норми підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України, оскільки ці норми встановлюють умови, за якими суб`єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи при їх реєстрації такими. Умовою, яка виключає саме набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосуються підтвердження статусу такого платника. При ухвалені судових рішень, суди попередніх інстанцій послалися, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, на правові позиції викладені Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі № 818/606/17, у постанові від 26.02.2019 у справі №816/513/17. Доказів прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку у 2015 - 2016 роках за наявності законодавчо визначених для цього підстав сторони суду не назвали та не надали, що відповідає правовим позиціям викладеним в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 816/543/17, та в постанові від 29.03.2018 у справі №804/2321/17. Суд визнає, що судами попередніх інстанцій в частині застосування абзацу другого пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України застосовані правові позиції викладені Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі № 818/606/17, оскільки ця норма утримує в собі наслідки анулювання реєстрації платників єдиного податку. Недоведеність податковим органом складу податкового правопорушення, а саме не встановлення під час документальної перевірки невідповідності позивача, як платника єдиного податку четвертої групи вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5.1 статті 291 Податкового кодексу України зумовлює неможливість нарахування Товариству податків та зборів за попередні роки, у спірних відносинах за 2015-2016 роки. Наявність правової позиції у справі №818/606/17, в якій тотожні спірні правовідносини, склад учасників, їх права та обов`язки, характер та особливості правопорушення, які спромагаються доводити податкові органи у справі №580/2475/19 зумовлює правомірність застосування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме абзацу другого пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, як норми права у подібних правовідносинах. Суд вважає наявним висновок Верховного Суду про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку четвертої групи). Суд визнає, що скаржник пославшись на підставу звернення із касаційною скаргою до Верховного Суду, а саме положення пункту 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, які передбачають відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зазначив норму права але не зазначив подібність правовідносин, які потребують правового врегулювання на відміну від існуючого висновку Верховного Суду. Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні норми (норму) права стосовно яких (якої) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на відповіді норми (норму) права стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Скаржник повинен навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Станом на 07 квітня 2020 року скаржник не усунув зазначені в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2020 року недоліки касаційної скарги, тому вона вважається неподаною і підлягає поверненню. Керуючись ч.2 ст. 332, пунктом 1 ч.4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, у х в а л и в: Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у справі №580/2475/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «ІМПУЛЬС ПЛЮС» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Р.Ф. Ханова Судді І.А. Гончарова І.Я.Олендер