Постанова 4821 № 711/1100/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2020 року м. Черкаси Справа № 711/1100/20 Провадження № 22-ц/821/594/20 Категорія: скарга на ухвалу Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Василенко Л.І., Бородійчука В.Г. за уччастю секретаря: Анкудінова О.І. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: АТ «Альфабанк», Державний нотаріус Першої Черкаської нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Починок Юлія Вадимівна третя особа: ПАТ «Укрсоцбанк» розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2020 року (постановленої в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси під головуванням судді Казидуб О.Г.), якою відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфабанк», Державного нотаріуса Першої Черкаської нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Починок Юлії Вадимівни, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання дій протиправними та скасування рішення державного реєстратора, в с т а н о в и в : У лютому 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до АТ «Альфабанк», Державного нотаріуса Першої Черкаської нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Починок Ю.В., третя особа ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання дій протиправними та скасування рішення державного реєстратора. Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила вжити заходи забезпечення поданого нею позову шляхом накладення арешту та встановлення судом заборони вчинення будь-яких дій будь-яким особам у будь-який спосіб щодо відчуження нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 до отримання остаточного рішення по даній справі. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказувала, що з Інформації з єдиного Державного реєстру права власності, підставою для відповідача - державного реєстратора у прийнятті рішення про внесення запису про набуття 05 лютого 2020 року права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 , був наявний у правонаступника кредитора Іпотечний договір № ІД 899/06-034-661 від 22 жовтня 2007 року, серія та номер:6843, вбачається, що право власності на її нерухоме майно: ветеринарної клініки «Панда»: нежитлове приміщення, загальною площею 76,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що до 05 лютого 2020 року належало ОСОБА_1 на праві приватної власності, було незаконно переоформлено на юридичну особу АТ «Альфа-Банк», який у період розгляду даної справи може відчужити дане нерухоме майно будь-якій іншій третій особі, що може призвести до наступного перепродажу даного нерухомого майна іншим третім особам, що у свою чергу спричинить зупинення лікарської діяльності, отримання позивачем збитків від усунення її від лікарської діяльності та може значно утруднити або взагалі зробити неможливим захист порушеного права позивача. 05 лютого 2020 року та 07 лютого 2020 року Державний нотаріус Першої Черкаської нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Починок Ю.В. провела державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та права власності на нежитлове нерухоме майно ОСОБА_1 за АТ «Альфа-Банк» в порушення чинного законодавства, не маючи жодного рішення суду про стягнення з неї боргу чи про звернення стягнення на предмет іпотеки та за наявності рішення апеляційного суду Черкаської області від 10 серпня 2017 року по цивільній справі № 2314/3143/12 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за договором кредиту, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 було відмовлено. ОСОБА_1 вказує, що зазначеним рішенням апеляційного суду Черкаської області від 10 серпня 2017 року було встановлено та остаточно вирішено, що договір кредиту та договір іпотеки припинився 11 березня 2008 року, внаслідок чого кредитор втратив право вимоги до поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Також зазначає, що виникнення у відповідача АТ «Альфа-Банк» права власності на вказане нерухоме майно оформлено записом державного реєстратора. Жодних правочинів щодо переходу/передачі права власності на нежитлове приміщення ні 05 лютого 2017 року ні 07 лютого 2017 нотаріусом, як державним реєстратором не вчинялось, відомостей у реєстрі нотаріальних дій не вносилось, тому жодна дія відповідача не набула чинності. Також, заявниця зазначає, що відповідно до Інформаційної довідки щодо інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 лютого 2020 року № 200025898 - внесення запису Державним нотаріусом Першої Черкаської нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Починок Ю.В., як державним реєстратором, здійснено з грубим порушенням вимог чинного законодавства. Враховуючи вищенаведене, зазначає ОСОБА_1 , змусило її за захистом своїх порушених прав звертатися до Придніпровського райсуду м. Черкаси із відповідним позовом та заявою про забезпечення поданого нею позову. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за її позовом до АТ «Альфабанк», Державного нотаріуса Першої Черкаської нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Починок Ю.В., третя особа ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання дій протиправними та скасування рішення державного реєстратора - відмовлено. В апеляційній скарзі, поданій 21 лютого 2020 року, ОСОБА_1 , вважаючи оскаржувану ухвалу суду необгрунтованою, такою, що постановлена із порушенням норм процесуального права, просила суд скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2020 року та постановити нове рішення, яким подану нею заяву про забезпечення позову задовольнити. Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не було з`ясовано обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просила застосувати позивачка, заявленим нею позовним вимогам. Також, на думку особи, що подала апеляційну скаргу, суд першої інстанції не пересвідчився, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, що, в свою чергу, зробить неможливим захист порушених прав позивачки ОСОБА_1 . Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до вимог частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Пунктом 4 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 157 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу. У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову ОСОБА_1 у цій справі є визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове вбудовано-прибудоване приміщення, загальною площею 76,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначала, що до прийняття оскаржуваного рішення зазначене приміщення належало їй на праві власності та всупереч вимогам чинного законодавства було зареєстрована за відповідачем АТ «Альфа-Банк», у зв`язку з чим вона має реальні побоювання, що відповідач відчужить дане майно на користь третіх осіб, що ускладнить поновлення її законних прав. Відмовляючи у задоволенні заяви позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що в разі задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту та встановлення заборони вчинення будь-яких дій будь-яким особам у будь-який спосіб щодо відчуження нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке є предметом іпотеки, суд обмежить іпотекодержателя в його правах, передбачених ЗУ «Про іпотеку». Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками, оскільки такі висновки підлягають перевірці та з`ясуванню під час вирішення спору по суті судом. Встановивши, що між сторонами дійсно виник спір, а невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи взагалі зробити неможливим виконання судового рішення у справі, апеляційний суд приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заяви позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, оскільки в даному випадку відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства вирішено лише процедурне питання про забезпечення позовних вимог, не позбавляючи АТ «Альфабанк» права власності на майно та не обмежуючи товариство у користуванні цим майном. Враховуючи викладене, висновок суду про відмову в задоволенні заяви позивачки про забезпечення позову є необґрунтованим. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2020 року з постановленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Керуючись ст.ст. 149, 367, 368, 374, 376, 379, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2020 року, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за її позовом до Акціонерного товариства «Альфабанк», Державного нотаріуса Першої Черкаської нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Починок Юлії Вадимівни, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання дій протиправними та скасування рішення державного реєстратора - скасувати. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову -задовольнити. В порядку забезпечення позову накласти арешт та встановити заборону вчинення будь-яких дій, будь-яким особам, у будь-який спосіб щодо відчуження нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 - до вирішення по суті судом справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфабанк», Державного нотаріуса Першої Черкаської нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Починок Юлії Вадимівни, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання дій протиправними та скасування рішення державного реєстратора. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді Л.І. Василенко В.Г. Бородійчук