Постанова 4813 № 947/27637/19

Номер провадження: 22-ц/813/5872/20 Номер справи місцевого суду: 947/27637/19 Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В. Доповідач Дрішлюк А. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.10.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Байрамова Олександра Володимировича на ухвалу Київського районного суду Одеської області від 06 лютого 2020 року про вжиття заходів забезпечення позову за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг», Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про скасування реєстраційного запису про право власності на нерухоме майно, - ВСТАНОВИВ: Процесуальний рух справи та позиції сторін в суді першої інстанції. 07.11.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг», Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про скасування реєстраційного запису про право власності на нерухоме майно та відновлення реєстрації. В обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що звернення стягнення на спірну квартиру порушує положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а також зазначила, що в спірній квартирі проживає неповнолітня дитина, що перешкоджає реєстрації права власності на квартиру за відповідачем (а.в.м. 1-36). 04 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначила, що між позивачем та відповідачем тривають перемовини щодо викупу спірної квартири за 25 500 доларів США. При цьому, як зауважила заявник, Банк зауважив, що в тому випадку, якщо позивач буде продовжувати свої дії в суді, направлені на скасування реєстрації права власності Банку, останній може скористатися своїм правом власника та замінити замки на вхідних дверях квартири, встановити сигналізацію та укласти договір про охорони квартири з відповідною організацією. Заявник зауважує, що таким чином будуть порушені права осіб, які проживають в спірній квартирі, в тому числі неповнолітніх. Заявник зазначила, що не має можливості викупити квартиру. Тому заявник, посилаючись на те, що не вжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення її порушених прав та інтересів, за захистом яких вона звернулась, просила задовольнити заяву про забезпечення позову (а.в.м. 37-43). 06 лютого 2020 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси (головуючий - суддя Бескровний Я.В.) заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі №947/27637/19 задоволено частково. Накладено арешт на квартиру, загальною площею (кв.м): 68, житлова площа (кв.м): 36.8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1866905251101,номер об`єкта в РПВН: 19019010 (а.в.м. 44-45). Процесуальний рух справи та позиції сторін в суді апеляційної інстанції. 25 лютого 2020 року зареєстровано апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2020 року. Свою скаргу апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив рівність сторін у справі, надавши перевагу позивачу, шляхом ненадання можливості про зустрічне забезпечення, а також подання своїх заперечень щодо вжиття зазначених заходів забезпечення позову. Також апелянт зазначає, що позивач жодним чином не довів обставини, на які посилається щодо забезпечення позову, а суд першої інстанції не врахував положення ст. 81 ЦПК України щодо доведення обставин, чим, на думку апелянта, порушив законні інтереси АТ «Укрсоцбанк». При цьому апелянт зазначає, що суд першої інстанції не навів мотивів застосування забезпечення позову, в лише формально зазначив законодавство, що регулює забезпечення позову. Тому апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу (а.в.м. 47-52). 10 березня 2020 року ухвалою Одеського апеляційного суду (головуючий - суддя Черевко П.М.) апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Байрамова Олександра Володимировича на ухвалу Київського районного суду Одеської області від 20 січня 2020 року залишено без руху (а.в.м. 55-56). 31 березня 2020 року (вдруге) ухвалою Одеського апеляційного суду (головуючий суддя Черевко П.М.) апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Байрамова Олександра Володимировича на ухвалу Київського районного суду Одеської області від 20 січня 2020 року залишено без руху (а.в.м. 63-64). Рішенням Вищої ради правосуддя від 09 квітня 2020 року № 914/0/15-20 суддю ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у відставку. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2020 року, цивільну справу було розподілено колегії суддів: головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М. Ухвалою судді Одеського апеляційного суду Дрішлюка А.І. від 29.04.2020 року справу було відкрито провадження в справі, а ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.05.2020 року справу було призначено до розгляду. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Сторони в судове засідання не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Позиція апеляційного суду по справі. Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що майно, на яке позивач просить накласти арешт, є предметом позову та не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, а тому суд вирішив заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову по справі №947/27637/19 задовольнити частково, шляхом накладення арешту на квартиру, загальною площею (кв.м): 68, житлова площа (кв.м): 36.8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1866905251101, номер об`єкта в РПВН: 19019010, в задоволенні решти заяви щодо заборони Акціонерному товариству «Альфа-Банк» вчиняти без згоди з позивачем та усіх постійно зареєстрованих в цій квартирі мешканців такі дії, як проникнення у приміщення квартири АДРЕСА_2 , в яких проживають мешканці ОСОБА_1 (зареєстрована з 1995 року), ОСОБА_3 (зареєстрована з 1995 року), ОСОБА_4 (зареєстрований з 1995 року), ОСОБА_5 (зареєстрований з 2002 року), ОСОБА_6 (зареєстрована з 2009 року), ОСОБА_7 (зареєстрована з 2010 року); заміну замків на вхідній двері цієї квартири; установку сигналізації у цій квартирі; укладення договору про охорону цієї квартири з будь-якою установою, організацією або суб`єктом підприємницької діяльності, суд вирішив відмовити, оскільки вказані вимоги не стосуються предмету спору та не відповідають характеру спірних правовідносин, а також, обраний позивачем спосіб жодним чином не впливає на можливість виконання можливого рішення суду про скасування реєстраційного запису про право власності на нерухоме майно. Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи 16.08.2007 року між ЗАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 800001522 (а.в.м. 10-11). В якості забезпечення виконання зобов`язань 16.08.2007 року між сторонам був укладений договір іпотеки, предметом якого стала квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 68 кв.м., житловою площею 36,8 кв.м. (а.с. 17-23). Рішенням Київського районного суду м. Одеси (головуючий - суддя Маломуж А.І.) від 29.07.2014 року в справі № 520/8168/13 звернуто стягнення на вище вказану квартиру на користь ПАТ «Альфа Банк». Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04.07.2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 68 кв.м., житловою площею 36,8 кв.м. було зареєстровано за АТ «Альфа-Банк» (а.в.м.28-25). 07.11.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг», Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», в якому просила скасувати реєстраційний запис про право власності на нерухоме майно АТ «Альфа Банк»: квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 68 кв.м., житловою площею 36,8 кв.м. та відновити реєстрацію права власності на цю квартиру за ОСОБА_1 (а.в.м. 1-6). 04.02.2020 року позивач звернулася до суду з заявою про забезпечення позову (а.в.м. 37-40). Відповідно до ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Пленум Верховного Суду України в своїй постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, а саме п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Інститут забезпечення позову, за своєю суттю, повинен слугувати гарантією для забезпечення виконання судового рішення, у випадку задоволення позову, в майбутньому, та, усунення можливих майбутніх перешкод його виконання. При цьому необхідно враховувати, що ухвалення відповідного рішення, серед іншого, повинно мати законну та виправдану мету. Вказане означає, що застосування відповідного заходу забезпечення позову має бути належним чином вмотивовано та підтверджено відповідними доказами. Приймаючи ухвалу про задоволення вимог заявника та вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд повинен повно та всебічно дослідити матеріали справи, встановити всі обставини, які мають значення для вирішення відповідного питання, навести обґрунтовані мотиви, які можуть свідчити про існування загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Тобто, фактично, при вирішенні питання щодо застосування заходів забезпечення позову суд повинен перевірити обґрунтованість поданої заяви, співвідношення предмету позову та виду забезпечення позовних вимог, а також оцінити як саме підстави, наведені в заяві про забезпечення позову, можуть ускладнити виконання рішення суду, ухваленого за результатами розгляду справи по суті. Види забезпечення позову передбачено у частині 1 статті 150 ЦПК України, частиною 3 даної норми процесуального права встановлено вимогу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Апеляційний суд звертає увагу на те, що буквально досліджуючи зміст п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України за логікою законодавця забезпечення позову у виді накладення арешту на майно та (або) грошові кошти може бути застосовано судом в тих випадках, коли предметом позову безпосередньо виступає вимога позивача про передачу або сплату відповідачем майна або грошових коштів, які знаходяться у нього чи в інших осіб. За обставинами даної справи позивач звернулася до суду з позовними вимогами про скасування державної реєстрації права власності за відповідачем та відновлення реєстрації права власності на спірну квартиру за позивачем. Отже, позивачем були заявлені вимоги немайнового характеру. Отже, оскільки спір на момент постановлення цієї ухвали між сторонами існує, проте вид забезпечення, вжитий судом першої інстанції не є співмірним заявленим позовним вимогам, з урахуванням предмету спору, особливостей правовідносин, які склалися за обставинами даної справи, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову, однак, не погоджується з обраним судом видом забезпечення позову у вигляді арешту, оскільки у зазначеній справі доцільним та достатнім буде обрання забезпечення позовних вимог шляхом заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження спірного об`єкту нерухомості. В зв`язку з наведеним апеляційний суд вважає, що відповідні доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження. Щодо доводів апеляційної скарги в частині застосування заходів зустрічного забезпечення. Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом, а не обов`язком суду, за винятком випадків, визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України (постанова КЦС ВС від 30.05.2019 року, справа № 456/2438/17). Інформація щодо наявності підстав для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення позову, в матеріалах справи не міститься та апелянтом не суду не подавалась. За таких обставин відповідні доводи апеляційної скарги відхиляються апеляційним судом. Інших доводів апеляційна скарга не містить. Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу, та змінює оскаржувану ухвалу в частині обрання способу забезпечення позову. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Байрамова Олександра Володимировича задовольнити частково. Ухвалу Київського районного суду Одеської області від 06 лютого 2020 року про вжиття заходів забезпечення позову змінити. Заборонити акціонерному товариству «Альфа-Банк» (ЄДР 23494714) вчиняти будь-які дії щодо відчуження квартири, загальною площею (кв.м): 68, житлова площа (кв.м): 36.8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1866905251101, номер об`єкта в РПВН: 19019010. В іншій частині ухвалу залишити без змін. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький Повний текст цієї постанови виготовлено 12 жовтня 2020 року. Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк