Постанова 4818 № 642/5803/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 29 листопада 2021 року м. Харків Справа № 642/5803/21 Провадження № 22-ц/818/6149/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Пилипчук Н.П., суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю., за участю секретаря судового засідання: Гармаш К.В., Учасники справи: позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідачі - Акціонерне товариство «Альфа-БАНК», Департамент реєстрації Харківської міської ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Натина Андрія Олексійовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Альфа-БАНК», Департаменту реєстрації Харківської міської ради про незаконне виселення та скасування стягнення предмету іпотеки, за апеляційною скаргою Акціонерного Товариства «Альфа-Банк», в особі представника Воронцової Марини Володимирівни, на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2021 року, постановлену суддею Бородіною О.В., ВСТАНОВИ В: У серпні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-БАНК», Департаменту реєстрації Харківської міської ради про незаконне виселення та скасування стягнення предмету іпотеки та заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання АТ «Альфа-Банк», або інших осіб не чинити перешкоди в користуванні або проживанні ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 . Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2021 року заяву про забезпечення позову - задоволено частково. В порядку забезпечення позову заборонено AT «Альфа Банк» або уповноваженим особам (або будь-яким третім особам, що діють від його імені та в його інтересах) вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусове виселення ОСОБА_1 , з квартири за адресою: АДРЕСА_2 . В апеляційній скарзі АТ «Альфа-Банк», в особі представника Воронцової М.В., просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у зв`язку із неналежним виконанням позичальником та іпотекодержателем обов`язків за кредитним договором, повним ігноруванням з їх боку вимог про усунення порушень, іпотекодержатель скористався своїм правом у порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку» та задовольнив свої вимоги, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору. Вказує, що забезпеченням позову захищаються законні права та інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно, або коли невжиття заходів забезпеченні позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Водночас, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою як інтереси позивача, так й відповідача. Звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач діє недобросовісно та вчиняє дії, які можуть призвести до неможливості виконання майбутнього рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог. Навпаки має місце недобросовісна поведінка саме з боку позивача у вигляді невиконання взятих на себе зобов`язань. Більш того, ні заява, ні ухвала не містять жодних обґрунтувань щодо підстав для вжиття заходів забезпечення позову, окрім наявності самого позову. Зазначає, що будь-яких перешкод для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора не вбачається, оскільки виконання такого рішення полягатиме лише в тому, що реєстратор внесе передбачені ймовірним рішенням дані до Реєстру на підставі рішення суду. Жодних інших дій виконання ймовірного рішення суду з урахуванням того, як викладені позовні вимоги, не вимагатиметься. Всі інші види забезпечення позову не носять ніякого забезпечувального характеру до вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора. Відповідно до ч.1 от.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Постановляючи ухвалу про часткове забезпечення позову, суд першої інстанції вважав, що заборона AT «Альфа Банк» або уповноваженим особам (або будь-яким третім особам, що діють від його імені та в його інтересах) вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусове виселення ОСОБА_1 , з квартири за адресою: АДРЕСА_2 є необхідним заходом забезпечення позову. Колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції. Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до вимог ст. 150 ЦПК Українипозов забезпечується, зокрема,накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК Україниу заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Згідно п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст.ст.11, 12, 81 ЦПК України(змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом. У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Крім того, пунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Як вбачається з наданого витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухове майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна сформованого станом на 16.06.2021 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 з 08.02.2018 року належить АТ «Альфа-Банк». У позовній заяві позивачами заявлено вимоги щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексаціний номер 39630626 від 12.02.2018 року та повернення квартири АДРЕСА_1 попереднім власникам, а також про визнання дій Департаменту реєстрації Харківської міської ради щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незаконними та зобов`язати Департамент реєстрації Харківської міської ради вчинити дії щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 . У заяві про забезпечення позову заявник просить зобов`язати АТ «Альфа-Банк» не чинити перешкоди в користуванні та проживанні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі АДРЕСА_1 . В обгрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача посилається на те, що позивач побоюється, що його з родиною буде примусово та незаконно виселено із житла, та вони опиняться на вулиці, оскільки іншого житла не мають. Разом із тим, будь-яких вимог про усунення перешкод в користуванні квартирою позивачем заявлено не було, як і в заяві про забезпечення позову не висловлено наміру звернутися з такими вимогами до суду, а отже вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони AT «Альфа Банк» або уповноваженим особам (або будь-яким третім особам, що діють від його імені та в його інтересах) вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусове виселення ОСОБА_1 , з квартири за адресою: АДРЕСА_2 не є співмірним із заявленими вимогами. Незастосування заходу забезпечення позову в цій справі шляхом заборони відповідачу і уповноваженим особам (або будь-яким третім особам, що діють від його імені та в його інтересах) вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусове виселення ОСОБА_1 , з квартири за адресою: АДРЕСА_2 не призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову про незаконне виселення та скасування стягнення предмету іпотеки, крім того такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі. За таких обставин суд першої інстанції в частині забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій відповідачу та третім особам не врахував вимог ЦПК України, не здійснив оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірності виду забезпечення позову позовним вимогам, не оцінив рівноцінності заходів забезпечення позову зі змістом заявлених позовних вимоги, навів лише необґрунтовані припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення в майбутньому. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною 2 статті 376 ЦПК Українипередбачено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому ухвала судді підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства «Альфа-Банк», в особі представника Воронцової Марини Володимирівни, - задовольнити. Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2021 року, - скасувати. Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Натина Андрія Олексійовича про забезпечення позову - залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.Ю. Тичкова О.В. Маміна Повний текст постанови виготовлений 02 грудня 2021 року.