Постанова Харківський апеляційний суд № 642/4828/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 22 грудня 2021 року м. Харків Справа № 642/4828/21 Провадження № 22-ц/818/5871/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Пилипчук Н.П. , суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю., за участю секретаря судового засідання: Гармаш К.В., Учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК», третя особа Департамент реєстрації Харківської міської ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви до суду, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк», в особі представника Сербінова Олександра Вадимовича, на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 28 липня 2021 року, постановлену суддею Грінчук О.П., - В С Т А Н О В И В : У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви до суду, шляхом зобов`язання Акціонерного товариства «Альфа-Банк» не чинити йому перешкоди в користуванні та проживанні в квартирі АДРЕСА_1 . Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 28 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви до суду задоволено. Зобов`язано АТ «Альфа-Банк» не чинити перешкоди в користуванні та проживанні ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі АТ «Альфа-Банк», в особі свого представника Сербінова О.В., просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що заявлені позивачем вимоги та вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач, не узгоджуються з визначеним ч.3 ст.150 ЦПК України принципом співмірності. Заявлені позивачем вимоги є вимогами немайнового характеру, а тому обраний заявником захід забезпечення позов не підлягає застосуванню. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції вважав, що виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з його предметом і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, клопотання позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки у суду є всі підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції. Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до вимог ст. 150 ЦПК Українипозов забезпечується, зокрема,накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК Україниу заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Згідно п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст.ст.11, 12, 81 ЦПК України(змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом. У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Крім того, пунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Як вбачається з наданого витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухове майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна сформованого станом на 16.06.2021 року, право власності на квартиру АДРЕСА_2 з 08.02.2018 року належить АТ «Альфа-Банк». У заяві про забезпечення позову заявник просить зобов`язати АТ «Альфа-Банк» не чинити перешкоди в користуванні та проживанні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі АДРЕСА_2 . В обгрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача посилається на те, що позивач побоюється, що його з родиною буде примусово та незаконно виселено із житла, та вони опиняться на вулиці, оскільки іншого житла не мають. Разом із тим, іпотечний договір, яким забезпечено виконання кредитного договору, недійсним не визнано, отже АТ «Альфа-Банк» є кредитодавцем та іпотекодержателем, перехід права власності на передане в іпотеку майно відбувся в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, право задовольнити вимоги за рахунок переданого в іпотеку майна не є спірним. Вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зобов`язання AT «Альфа Банк» не чинити перешкоди в користуванні та проживанні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі АДРЕСА_2 не є співмірним із заявленими вимогами. Незастосування заходу забезпечення позову в цій справі шляхом зобов`язання AT «Альфа Банк» не чинити перешкоди в користуванні та проживанні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі АДРЕСА_2 не призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, як на думку позивача, права. За таких обставин суд першої інстанції в частині забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій відповідачу та третім особам не врахував вимог ЦПК України, не здійснив оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірності виду забезпечення позову позовним вимогам, не оцінив рівноцінності заходів забезпечення позову зі змістом заявлених позовних вимоги, навів лише необґрунтовані припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення в майбутньому. Частиною 2 статті 376 ЦПК Українипередбачено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення заяви про забезпечення позову без задоволення. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК», в особі представника Сербінова Олександра Вадимовича, задовольнити. Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 28 липня 2021 року скасувати. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви до суду залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова Повний текст постанови виготовлено 28 грудня 2021 року