Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/3226/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 квітня 2020 р.м. ОдесаСправа № 420/3226/19 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса 19 вересня 2019 року Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Яковлєва О.В., суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В., при секретарі Голобородько Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року, у справі за позовом Дочірнього підприємства «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень,- В С Т А Н О В И Л А : Дочірнє підприємство «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ» звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 лютого 2019 року № 0007421408, № 0007441408, № 0007431408, № 0007451408 та від 15 лютого 2019 року № 0003891307, № 0003901307, № 0003911307. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року задоволено позовні вимоги. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як за наслідком проведення документальної планової виїзної перевірки позивача податковим органом обґрунтовано встановлено допущенні останнім порушення вимог податкового законодавства у перевіряємому періоді. В даному випадку, податковим органом встановлено, що товариством не підтверджено належними доказами факт отримання у перевіряємому періоді насіння від свого контрагента ТОВ «САГУР КАПІТАЛ», а також транспортних послуг від ТОВ «БІЗНЕС КОМПАНІ ГРУП». При цьому, податковий орган встановив, що ТОВ «САГУР КАПІТАЛ» не є виробником поставленого насіння та придбав його у інших юридичних осіб, які також не є виробниками сільгосппродукції. Крім того, податковий орган посилається на наявність зареєстрованого кримінального провадження, пов`язаного із проведенням спірної господарської операції. Також, податковим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства при відображенні у своїх податкових деклараціях операцій з контрагентом ТОВ «АЛЬЯНС ПРЕСТИЖ ГРУП». В свою чергу, позивачем подано відзив на вказану апеляційну скаргу, який обґрунтовано тим, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин не допущено порушень вимог податкового законодавства, а надані ним докази спростовують усі виявлені податковим органом порушення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення - частковому скасуванню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що у період з 28 грудня 2018 року по 21 січня 2019 року, на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від № 9865 від 14 грудня 2018 року, ГУ ДФС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку ДП «Інтегровані логістичні системи», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року, валютного, за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року, про що складено акт № 000043/25- 32-14-08/32012483 від 28 січня 2019 року. Проведеної перевіркою встановлено наступні порушення: - п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток, на загальну суму 2 216 524,00 грн., а також завищено об`єкт оподаткування (від`ємного значення збитків), на суму 7 423 399,00 грн.; - п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, на суму 4 620 442,00 грн., а також встановлено завищено від`ємного значення з податку на додану вартість за травень 2017 року, на суму 118,00 грн.; - ст. 51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого відбулось подання не у повному обсязі та з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, що призвело до зменшення податкових зобов`язань платника податку та зміни (відсутності даних) платника податку; - пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України у результаті чого відбулось неутримання та неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, у сумі 72 402,79 грн.; - пп. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, пп. «а» п, 176.2 ст. 176 ПК України у результаті чого відбулось неутримання та неперерахування до бюджету сум військового збору за період, що перевірявся, у сумі 4 960,26 грн.; - п. 57.3 ст. 53 ПК України, у результаті чого відбулось несвоєчасна сплата нарахованої суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся; В свою чергу, у зв`язку з незгодою з висновками перевірки і обставинами, викладеними в Акті перевірки, в порядку п. 86.7 ст. 86 ПК України, позивачем подано заперечення на висновки акту перевірки, проте листом від 21 грудня 2019 року № 18281/10/15-32-14-08-10 ГУ ДФС в Одеській області, за результатами розгляду заперечень, залишено без змін висновки акту перевірки. Внаслідок чого податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: - № 0007421408 від 18 лютого 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток, на загальну суму 3 324 786,00 грн., з яких: 2 216 524,00 грн. - податкове зобов`язання, 1 108 262,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; - № 0007441408 від 18 лютого 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, на загальну суму 5 781 747,00 грн., з яких: 3 854 498,00 грн. - податкове зобов`язання, 1 927 249,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; - № 0007431408 від 18 лютого 2019 року, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (збиток), на суму 7 423 399,00 грн.; - № 0007451408 від 18 лютого 2019 року, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, на суму 118,00 грн.; - № 0003891307 від 15 лютого 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у т.ч. з військового збору, пені, на загальну суму 8 544,40 грн., з яких: 4 995,79 грн. - основне зобов`язання, 3 548,61 грн. - штрафні (фінансові) санкції; - № 0003901307 від 15 лютого 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у т.ч. з податку на доходи фізичних осіб, пені, на загальну суму 125 090,00 грн., з яких: 73 138,35 грн. - податкове зобов`язання, 51 951,65 грн. - штрафні (фінансові) санкції; - № 0003911307, яким до позивача застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на загальну суму 510,00 грн. Не погоджуючись з отриманим податковим повідомленням-рішенням, після процедури адміністративного оскарження, підприємство звернулось до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким частково погоджується судова колегія, зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин підприємством не порушено вимог податкового законодавства, з огляду на наступне. Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, оскільки платники податків при здійсненні господарської діяльності не обмежені чинним законодавством у праві самостійно обирати найбільш оптимальний варіант ведення господарської діяльності, зокрема, не позбавлений права укладати договори із сторонніми особами щодо реалізації своїх окремих функцій. Об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України - є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Відповідно п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, що затверджене наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку). Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Частиною 2 ст. 3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно з ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин на податкові зобов`язання підприємства, зокрема, вплинули його господарські операції з контрагентами ТОВ «САГУР КАПІТАЛ» та ТОВ «БІЗНЕС КОМПАНІ ГРУП», які на думку податкового органу не мали реального характеру. При цьому, переглядаючи рішення суду першої інстанції та надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для визнання реальними проведені господарські операції є встановлення факту придбання товарів (отримання послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають зміст господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків. В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином підтверджено реальність своїх господарських операцій з контрагентом ТОВ «САГУР КАПІТАЛ». В даному випадку, судом першої інстанції встановлено, що між ДП «ІЛС» (в особі покупця) та ТОВ «САГУР КАПІТАЛ» (в особі продавця) укладено договір поставки № СК-1006-2018 від 10 червня 2018 року, за наслідком виконання умов якого на адресу покупця поставлено насіння ріпаку та пшениці, у кількості та за ціною, визначеними відповідними специфікаціями. При цьому, судом встановлено, що документи, складені за результатами проведення операцій між позивачем та ТОВ «САГУР КАПІТАЛ» відповідають правилам бухгалтерського та податкового обліку, а також мають всі необхідні реквізити. Крім того, задовольняючи позовні вимоги, судом визнано безпідставними посилання податкового органу на неможливість підтвердження факту придбання позивачем товару по оформленому ланцюгу постачання у ТОВ «САГУР КАПІТАЛ». В свою чергу, переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що обмежившись загальними посиланнями на зміст проведених позивачем господарських операцій, судом першої інстанції не надано правової оцінки зібраним у справі первинним документам по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «САГУР КАПІТАЛ», а як наслідок не розкрито фактичного змісту проведених господарських операцій. З іншого боку, судом першої інстанції взагалі не надано правової оцінки проведеним позивачем господарським операціям з контрагентом ТОВ «БІЗНЕС КОМПАНІ ГРУП», а також жодним чином не спростовано висновків податкового органу щодо відсутності доказів проведення відповідної операції. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині. В свою чергу, згідно досліджених податковим органом та зібраних у матеріалах справи документів колегією суддів встановлено наступні обставини у справі. Так, між ДП «ІЛС» (в особі покупця) та ТОВ «САГУР КАПІТАЛ» (в особі постачальника) укладено договір поставки № СК-1006-2018 від 10 червня 2018 року, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупця товар, а покупець зобов`язується його прийняти та оплатити (а.с. 117 т. 1). При цьому, у договорі визначено, що якість, асортимент, одиниця виміру, загальна кількість та ціна товару визначається відповідними специфікаціями. В даному випадку, на виконання умов укладеного договору, сторонами складено наступні специфікації: - № 1 від 10 червня 2018 року щодо поставки 150 тон пшениці, на загальну суму 840 000,00 грн. з ПДВ (а.с. 120 т. 1); - № 2 від 10 червня 2018 року щодо поставки 600 тон пшениці, на загальну суму 3 360 000,00 грн. з ПДВ (а.с. 121 т. 1); - № 3 від 20 червня 2018 року щодо поставки 700 тон ріпаку, на загальну суму 8 400 000,00 грн. з ПДВ (а.с. 122 т. 1); - № 4 від 10 липня 2018 року щодо поставки 800 тон пшениці, на загальну суму 400 000 000,00 грн. з ПДВ (а.с. 123 т. 1); - № 5 від 15 липня 2018 року щодо поставки 650 тон ріпаку, на загальну суму 7 800 000,00 грн. з ПДВ (а.с. 124 т. 1). В свою чергу, оформлення операцій здійснювалось шляхом складання видаткових накладних (а.с. 154-157, 210-211, 219-230 т.1, а.с. 116-118 т. 2). В даному випадку, факт перевезення товару перевізником ТОВ «АММІ ТРЕЙД» підтверджується наданими товарно-транспортними накладними (а.с. 158-210 т. 1). Факт перевезення товару перевізником ТОВ «БІЗНЕС КОМПАНІ ГРУП» підтверджується наданими товарно-транспортними накладними (а.с. 46-105, 139-154 т. 2). Переказ коштів за поставлений товар підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 155-172 т. 2). В даному випадку, фактична відправка ріпаку та пшениці здійснювалась з смт. Пантаївка, Олександрійського району, Кіровоградської області, а саме із зернового складу ТОВ «АМБАР ІНВЕСТ». В свою чергу, між ДП «ІЛС» (в особі поклажодавця) та ТОВ «АМБАР ІНВЕСТ» (в особі зернового складу) укладено договір складського зберігання № 15-0808-18 від 05 червня 2018 року, відповідно до умов якого склад зобов`язується за плату зберігати та відправляти товар поклажодавця (а.с. 213-218 т. 1). В даному випадку, колегія суддів вважає, що із зібраних у матеріалах справи доказів можливо формально установити зміст проведених операцій. При цьому, колегія суддів вважає, що окрім формальної констатації наявності первинних документів у платника податків, перевіряючи висновки податкового органу щодо реальності проведених господарських операцій, суду необхідно встановити і перевірити процес руху активів по всьому ланцюгу постачання, а також можливість спірних контрагентів фізично виконати відповідні операції. Вказаний висновок колегії суддів узгоджується з численними висновками Верховного Суду, зокрема, викладеними в постанові від 06 червня 2018 року (справа № 804/7948/16) постанові від 26 червня 2019 (справа № 808/1641/16), постанові від 08 серпня 2019 року (справа № 820/6973/15). В даному випадку, як вже зазначалось вище, фактично позивачем отримано ріпак та пшеницю зі складу ТОВ «АМБАР ІНВЕСТ», відповідно до укладеного договору зберігання. При цьому, враховуючи зібрані товарно-транспорті накладні, а також надані докази подальшої реалізації насіння, колегія суддів вважає реальним факт передачі насіння зі складу ТОВ «АМБАР ІНВЕСТ» до позивача. Проте, колегія суддів зазначає, що у межах спірних правовідносин суду необхідно підтвердити реальність проведених операцій безпосередньо з контрагентом ТОВ «САГУР КАПІТАЛ». Тому, для встановлення реальності проведеної господарської операції потрібно, зокрема, перевірити рух активів у процесі здійснення операції від ТОВ «САГУР КАПІТАЛ» до ТОВ «АМБАР ІНВЕСТ» та до ДП «ІЛС». Крім того, суду необхідно перевірити походження реалізованого ТОВ «САГУР КАПІТАЛ» товару. Проте, із зібраних матеріалів у справі вбачається відсутність будь-яких первинних бухгалтерських документів, які підтверджують постачання, або передачу у зберігання товару від ТОВ «САГУР КАПІТАЛ» до ТОВ «АМБАР ІНВЕСТ», що унеможливлює перевірку ланцюга постачання від ТОВ «САГУР КАПІТАЛ» безпосередньо до позивача. Крім того, податковим органом, відповідно до наявних у нього інформаційних баз, встановлено, що ТОВ «САГУР КАПІТАЛ» не є виробником спірного с/г товару, не має основних засобів для його виробництва, а також не купувало його у реальних с/г виробників. В даному випадку, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачем жодним чином не спростовано зазначеного висновку податкового органу, а також не обґрунтовано своєї ділової мети у придбанні товару у контрагента, що не є його виробником та яким не надано позивачу жодного документу щодо походження відповідного товару. Між тим, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання податкового органу на наявність зареєстрованих кримінальних проваджень щодо розслідування можливої участі ТОВ «САГУР КАПІТАЛ» у схемах з ухилення від сплати податків. В даному випадку, без наявності вироку у кримінальному провадженні, який мав бути покладеним в основу акту проведеної перевірки, колегія суддів не може безумовно вважати фіктивними проведені операції позивача з ТОВ «САГУР КАПІТАЛ». Проте, колегія суддів вважає, що наявність зареєстрованих кримінальних проваджень щодо розслідувань можливої участі ТОВ «САГУР КАПІТАЛ» у схемах з мінімізації податкового навантаження на підприємства реального сектору економіки, опосередковано підтверджує вищевикладені висновки колегії суддів щодо сумнівності проведених операцій та відсутності реальної ділової мети у взаємовідносинах з відповідним контрагентом. Враховуючи викладене, колегією суддів не зібрано доказів на підтвердження реальності проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ «САГУР КАПІТАЛ». В свою чергу, вже складені позивачем первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «САГУР КАПІТАЛ» колегія суддів вважає формальними та такими, що приховують дійсний зміст проведених операцій. Між тим, щодо наданих тристоронніх актів приймання-передачі товару колегія суддів зазначає наступне. Так, між ДП «ІЛС» (в особі покупця), ТОВ «САГУР КАПІТАЛ» (в особі постачальника) та ТОВ «АМБАР ІНВЕСТ» (в особі зберігача), відповідно до яких продавець продає, а покупець приймає товар, який знаходиться у зберігача, а саме: - № 27-1/0618 від 27 червня 2018 року про передачу 668,900 тон ріпаку (а.с.212 т.1); - № 25-1/0718 від 25 липня 2018 року про передачу 295,18 тон ріпаку (а.с.119 т.2); - № 25-2/0718 від 25 липня 2018 року про передачу 263,51 тон ріпаку (а.с.120 т.2); - № 31-1/0718 від 31 липня 2018 року про передачу 69,94 тон ріпаку (а.с.121 т.2). В даному випадку, колегія суддів вважає, що складені акти не підтверджують процес передачі у власність ріпаку від ТОВ «САГУР КАПІТАЛ» до ДП «ІЛС», так як такий процес врегульовано договором поставки № СК-1006-2018 від 10 червня 2018 року та складеними специфікаціями. З іншого боку, на думку колегії суддів, вказані акти жодним чином не розкривають походження відповідного ріпаку, а також не можуть вважатися належним доказом, який безумовно підтверджує факт наявності на складі ТОВ «АМБАР ІНВЕСТ» ріпаку, поставленого саме ТОВ «САГУР КАПІТАЛ». Крім того, з наданих актів йдеться лише про передачу ріпаку та не зазначається про передачу пшениці, що також свідчить про наявність недоліків у формально складених документах. В свою чергу, щодо операцій з контрагентом ТОВ «БІЗНЕС КОМПАНІ ГРУП», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, між ДП «ІЛС» (в особі замовника) та ТОВ «БІЗНЕС КОМПАНІ ГРУП» (в особі виконавця) укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 100718 від 10 липня 2018 року, відповідно до умов якого виконавець за плату зобов`язується доставити з пункту відправлення до пункту призначення автомобільним транспортом наданий замовником вантаж (а.с. 231-235 т. 1). В даному випадку, як зазначалось вище, ТОВ «БІЗНЕС КОМПАНІ ГРУП» здійснювало перевезення товару ДП «ІЛС», який знаходився на складі ТОВ «АМБАР ІНВЕСТ» у смт. Пантаївка, Олександрійського району, Кіровоградської області. Факт перевезення товару перевізником ТОВ «БІЗНЕС КОМПАНІ ГРУП» підтверджується актами надання послуг та наданими товарно-транспортними накладними. В даному випадку, податковим органом встановлено, що по складеним актам надання послуг № 789 від 10 серпня 2018 року, № 790 від 11 серпня 2018 року, № 791 від 12 серпня 2018 року відсутні товарно-транспортні накладні, підтверджуючі реальність здійсненої операції, на загальну суму 59 634,00 грн. (11 927,00 ПДВ). В свою чергу, на підтвердження реальності виконання умов зазначеного договору в цій частині позивачем надано товарно-транспорті накладні: № 257876, 257877, 257878, 257879, 257880, 257881, 257882, 257885 (139-154 т. 2). Внаслідок чого, колегія суддів вважає реальними проведені господарські операції позивача з ТОВ «БІЗНЕС КОМПАНІ ГРУП» в цій частині. Крім того, варто зазначити, що у зазначених товарно-транспортних накладних відсутнє посилання на контрагента ТОВ «САГУР КАПІТАЛ» та замовником і відправником виступає сам позивач, що також підтверджує вищевикладений висновок колегії суддів про безтоварність проведених операцій з контрагентом ТОВ «САГУР КАПІТАЛ». Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0007421408 від 18 лютого 2019 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання зі сплати податку на прибуток, підлягає частковому скасуванню, в частині нарахованих зобов`язань по взаємовідносинам з ТОВ «БІЗНЕС КОМПАНІ ГРУП», на суму 10 734,00 грн., а також штрафних санкцій (50%), на суму 5367,00 грн. Також, підлягає частковому скасуванню оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0007441408 від 18 лютого 2019 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання зі сплати ПДВ, в частині нарахованих зобов`язань по взаємовідносинам з ТОВ «БІЗНЕС КОМПАНІ ГРУП», на суму 11927,00 грн., а також штрафних санкцій (50%), на суму 5963,50 грн. Крім того, підлягає частковому скасуванню оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0007431408 від 18 лютого 2019 року, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «БІЗНЕС КОМПАНІ ГРУП», на суму 59634,00 грн. В свою чергу, щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0007451408 від 18 лютого 2019 року, колегія суддів зазначає наступне. В даному випадку, оскаржуючи зазначене повідомлення-рішення та приймаючи рішення про його скасування, позивачем та судом першої інстанції жодним чином не обґрунтовано своїх вимог та висновків щодо його протиправності. Між тим, з акту проведеної перевірки та додатку № 9 до нього вбачається, що спірна сума від`ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту наступного періоду (118 грн.) виникла за наслідком коригування сум податкового кредиту по операціям, які не відбулись, з контрагентом ТОВ «ТОВ «АЛЬЯНС ПРЕСТИЖ ГРУП», на суму 1 000 082,00 грн. В даному випадку, враховуючи відсутність обґрунтування протиправності зазначеного податкового повідомлення-рішення у позовних вимогах підприємства, колегія не вбачає правових підстав для скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення. Щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішення від 15 лютого 2019 року № 0003891307, № 0003901307, № 0003911307, колегія суддів зазначає наступне. Так, згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В даному випадку, податковим органом у поданій апеляційній скарзі, окрім загальних вимог про скасування рішення суду першої інстанції, жодним чином не оскаржено висновок суду першої інстанції про скасування зазначених ППР. Внаслідок чого, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для перевірки рішення суду першої інстанції та його скасування в цій частині. Враховуючи викладене та беручи до уваги, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, наявні підстави для часткового скасування оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року в частині висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 18 лютого 2019 року № 0007421408, № 0007441408, № 0007431408, № 0007451408 - скасувати, прийнявши в цій частині нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги Дочірнього підприємства «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ». Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 0007421408 від 18 лютого 2019 року, в частині нарахованого податкового зобов`язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств, на суму 10 734,00 грн., а також в частині нарахованих штрафних санкцій, на суму 5 367,00 грн. Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 0007441408 від 18 лютого 2019 року, в частині нарахованого податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість, на суму 11 927,00 грн., а також в частині нарахованих штрафних санкцій, на суму 5 963,50 грн. Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 0007431408 від 18 лютого 2019 року, в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, на суму 59 634,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог в цій частині - відмовити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року, в частині висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 15 лютого 2019 року № 0003891307, № 0003901307, № 0003911307 - залишити без змін. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області відстрочений судовий збір за подання апеляційної скарги на користь Державної судової адміністрації України, у сумі 28815 (двадцять вісім тисяч вісімсот п`ятнадцять) гривень на реквізити: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ отримувача - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); № рахунку отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.