Постанова 4854 № 420/4889/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 лютого 2020 р.м. ОдесаСправа № 420/4889/19 Головуючий в І інстанції: Завальнюк І.В. Дата та місце ухвалення рішення: 15.10.2019 р. м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача - Шеметенко Л.П. судді - Стас Л.В. судді - Турецької І.О. за участю секретаря - Коваль Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайз Груп» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайз Груп» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.05.2019 року №№ 0021141410, 0021161410. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 11.05.2019 року №№ 0021141410, 0021161410. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи. Представником позивача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України та на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 03.04.2019 року № 2502, головним державним ревізором-інспектором відділу митного аудиту управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області Терновським М.С проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Сайз Груп» з питань дотримання вимог законодавства України щодо митної справи в частині правильності класифікації товару «колісна пара сталева штампована у зборі» під час митного оформлення товарів за МД від 26.11.2018 року № UA500110/2018/012396, від 26.11.2018 року № UA500110/2018/012395, від 26.11.2018 року № UA500110/2018/012394, від 15.11.2018 року № UA500110/2018/011893, від 15.11.2018 року № UA500110/2018/011892, від 15.11.2018 року № UA500110/2018/011891, від 15.11.2018 року № UA500110/2018/011889, від 15.11.2018 року № UA500110/2018/011861, від 05.04.2018 року № UA500020/2018/002946, за результатами якої складено акт від 16.04.2019 року № 692/15-32-74-10-11/40585398. Зі змісту акта перевірки від 16.04.2019 року № 692/15-32-74-10-11/40585398 вбачається, що ТОВ «Сайз Груп» імпортовано на територію України товар «Бувши у вжитку частини до залізничних вагонів - колеса та їх частини штамповані сталеві для використання у рухомому складі залізничних вантажних вагонів: колісна пара сталева штампована у зборі» за кодом УКТ ЗЕД 8607 19 10 10 (Ставка ввізного мита 0%) за МД від 26.11.2018 року № UA500110/2018/012396, від 26.11.2018 року № UA500110/2018/012395, від 26.11.2018 року № UA500110/2018/012394, від 15.11.2018 року № UA500110/2018/011893, від 15.11.2018 року № UA500110/2018/011892, від 15.11.2018 року № UA500110/2018/011891, від 15.11.2018 року № UA500110/2018/011889, від 15.11.2018 року № UA500110/2018/011861, від 05.04.2018 року № UA500020/2018/002946. Ввезення товару за вищевказаними МД здійснювалося на підставі зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.10.2018 року № 180048, відповідно до якого продавцем товару є компанія CBS LOGISTICS LTD (UNIT 1.4.11, 14/FLOOR, COSCO TOWER 183 QUEEN'S ROAD CENTRAL SHEUNG WAN, HONG KONG), а покупцем - ТОВ «Сайз Груп» (Україна). Валюта контракту - долари США. Договір діє 31.12.2019 року. Відправником товару за МД від 05.04.2018 року № UA500020/2018/002946 є OU KAIFEROS (РІКК 69, 45106, ТАРА, ESTONIA ON BEHALF OF COMFORMITY INVEST LTD). Умови постачання: DAP UA м. Одеса. Ввезення товару за вищевказаною МД здійснювалось на підставі зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.03.2018 року № 0203/2018-1, відповідно до якого продавцем товару є компанія CONFORMITY INVEST LIMITED (22 Брондєсбери Парк, Лондон, Сполучене Королівство Великобританії), а покупцем - ТОВ «Сайз Груп» (Україна). Валюта контракту - EUR. Договір діє 31.12.2018 року. Як зазначено відповідачем в акті оскаржуваної перевірки, у товаросупровідних документах, наданих при митному оформленні МД від 26.11.2018 року № UA500110/2018/012396, від 26.11.2018 року № UA500110/2018/012395, від 26.11.2018 року № UA500110/2018/012394, від 15.11.2018 року № UA500110/2018/011893, від 15.11.2018 року № UA500110/2018/011892, від 15.11.2018 року № UA500110/2018/011891, від 15.11.2018 року № UA500110/2018/011889, від 15.11.2018 року № UA500110/2018/011861, а саме у інвойсах та автотранспортних накладних товар зазначено, як «used wheel pairs of railway cars» (укр. Бувши у вжитку колісні пара). Також, відповідач вказав, що при митному оформленні МД від 05.04.2018 року № UA500020/2018/002946 у інвойсі від 27.03.2018 року № 27-03-2018, від 29.03.2018 року № 27-03-2018/1 та автотранспортної накладній від 29.03.2018 року № 29032018 товар зазначено, як «Колісні пари». Водночас, в акті оскаржуваної перевірки відповідач послався на те, що згідно з даними мережі Інтернет колісна пара є основною несучою направляючою деталлю рухомого складу, від спрямованості якої передусім залежить безпека руху. Колісна пара складається: вісь; два колісних диски, жорстко напресовані на вісь; Вісь суцільнолита. Заготовки для осей виробляють ковкою або штампуванням. Вона, має такі частини: дві шийки для встановлення на них підшипників буксових вузлів; дві перед-підматочинні частини, на які надівають ущільнювальні деталі букс; дві підматочинні частини, на які надівають колеса; середню частину, що поєднує дві підматочинні частини. Колісний диск має три. елементи: маточину, диск і обід. Колісний диск з`єднує маточину і обід. Колесо маточиною одягається на підматочинну частину осі в виробничих умовах за спеціальною технологією. На підставі наведених даних мережі Інтернет, відповідач в акті перевірки дійшов висновку, що за своєю складовою «колісні пари» відносяться до деталей, які складаються з декількох елементів та не можуть класифікуватись у товарній підкатегорії згідно УКТ ЗЕД 8607 19 10 10, як «Штамповані сталеві». Таким чином, за висновком перевірки, з урахуванням положень Основних правил інтерпретації класифікації товарів 1, 6, затверджених Законом України від 19.09.2013 року № 584-VII «Про Митний тариф України», примітки 1 (m) до Розділу XV та пояснень УКТ ЗЕД до товарної позиції 8607, з урахуванням характеристики, призначення, принципу роботи, товар «Колісні пари» повинен класифікуватися згідно УКТ ЗЕД в товарній підкатегорії 8607 19 10 90 (ставка мита 10%). В акті перевірки також вказано, що вищезазначена позиція щодо класифікації товару «Колісні пари» у товарній позиції 8607 19 10 90 згідно з УКТ ЗЕД узгоджується позицією Департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання ДФС України (лист від 30.01.2019 року № 2903/99-99-19-03-03-17). На підставі викладеного, перевіряючим констатовано порушення ТОВ «Сайз Груп» вимог частини 1 статті 69 Митного кодексу України, Закону України «Про Митний тариф України», правил 1, 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД Закону України «Про Митний тариф України» в частині правильності класифікації товару при митному оформленні, застосуванні при цьому заниженої ставки ввізного мита, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 346045,05 грн., а також пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 69209,01 грн. На підставі вищевказаного акта перевірки, ГУ ДФС в Одеській області винесені податкові повідомлення-рішення від 11.05.2019 року: № 0021141410, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в розмірі 69209,01 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 17302,25 грн.; № 0021161410, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, в розмірі 346045,06 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 85511,26 грн. Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що органом доходів і зборів відповідне рішення щодо класифікації імпортованого ТОВ «Сайз Груп» товару не приймалося. Суд першої інстанції зазначив, що під час митного оформлення товару ТОВ «Сайз груп» у митного органу не було сумнів щодо коду УКТ ЗЕД імпортованого товару, проби зразків товару не відбирались, відповідна експертиза не проводилась, будь-яких зауважень або відмови у прийнятті вищезазначених митних декларацій митний орган не надавав, навпаки, посадовими особами митниці були прийняті та оформлені митні декларації позивача шляхом поставлення відбитків штампу у відповідних графах митних декларацій; імпортований позивачем товар був випущений у вільний обіг без обмежень з боку митного органу. Також, оцінюючи обставини, що передували прийняттю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції дійшов висновку, що документальна невиїзна перевірка ТОВ «Сайз Груп» була проведена за відсутності підстав, визначених спеціальними нормами МК України, тобто, відповідач діяв у непередбаченим законодавством спосіб, та без дотримання своїх власних процедур, про недопустимість чого неодноразово зазначав ЄСПЛ (наприклад в рішенні «Лелас проти Хорватії», п. 74). Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Вирішуючи справу в апеляційному порядку колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 69 Митного кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Згідно ч.ч. 2-8 ст. 69 Митного кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо. Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення. Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер. У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 345 Митного кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 351 Митного кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Відповідно до ч.ч. 1, 11, 12, 14 ст. 354 Митного кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу доходів і зборів та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка. Рішення про визначення грошових зобов`язань підприємства, що перевірялося, приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов`язки, з урахуванням результатів розгляду заперечень підприємства (у разі їх наявності). Керівник підприємства або уповноважена ним особа можуть бути присутні під час прийняття такого рішення. Податкове повідомлення-рішення приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов`язки, з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству. В акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов`язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки. Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає митну декларацію. В свою чергу, орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження органу доходів і зборів щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта. Також, колегія суддів зазначає, що відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації. Водночас, аналіз наведених норм також свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Так, митний контроль шляхом проведення документальної невиїзної перевірки здійснюється у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів. Як встановлено відповідачем під час проведення оскаржуваної перевірки, яка проводилась останнім згідно п. 1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України, ТОВ «Сайз Груп» імпортовано на територію України товар «Бувши у вжитку частини до залізничних вагонів - колеса та їх частини штамповані сталеві для використання у рухомому складі залізничних вантажних вагонів: колісна пара сталева штампована у зборі» за кодом УКТ ЗЕД 8607 19 10 10 (Ставка ввізного мита 0%) за МД від 26.11.2018 року № UA500110/2018/012396, від 26.11.2018 року № UA500110/2018/012395, від 26.11.2018 року № UA500110/2018/012394, від 15.11.2018 року № UA500110/2018/011893, від 15.11.2018 року № UA500110/2018/011892, від 15.11.2018 року № UA500110/2018/011891, від 15.11.2018 року № UA500110/2018/011889, від 15.11.2018 року № UA500110/2018/011861, від 05.04.2018 року № UA500020/2018/002946. Правильність визначення позивачем коду товару за УКТ ЗЕД під час декларування за МД від 26.11.2018 року № UA500110/2018/012396, від 26.11.2018 року № UA500110/2018/012395, від 26.11.2018 року № UA500110/2018/012394, від 15.11.2018 року № UA500110/2018/011893, від 15.11.2018 року № UA500110/2018/011892, від 15.11.2018 року № UA500110/2018/011891, від 15.11.2018 року № UA500110/2018/011889, від 15.11.2018 року № UA500110/2018/011861 підтверджено, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) від 18.10.2018 року № 180048, в якому визначено технічні характеристики товару, а також інвойсами на поставку декларуємого товару, в яких конкретно визначено код товару згідно УКТ ЗЕД, а саме 8607 19 10 10, що відповідає коду заявленому позивачем під час митного оформлення імпортованого товару. Крім того, на підтвердження характеристик поставляємого товару за вказаним зовнішньоекономічним договором (контрактом) позивачем надано висновок експерта торгово-промислової палати від 12.11.2018 року № 162-ЦЗ. Також, як встановлено самим відповідачем, правильність визначення позивачем коду товару за УКТ ЗЕД під час декларування за МД від 05.04.2018 року № UA500020/2018/002946 підтверджено, зокрема, специфікаціями та інвойсами на поставку декларуємого товару, в яких визначені технічні характеристики товару. В свою чергу, контролюючим органом всупереч ст. 77 КАС України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що позивачем допущено порушення вимог ч. 1 ст. 69 Митного кодексу України, Закону України «Про Митний тариф України», правил 1, 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД Закону України «Про Митний тариф України» при визначенні коду товару за УКТ ЗЕД під час декларування вказаного товару, як то вказано в акті оскаржуваної перевірки, а також доказів надання Товариством недостовірної інформації при декларуванні товару відповідачем надано не було. Крім того, відповідачем не надано належних доказів в підтвердження своєї позиції щодо необхідності декларування імпортованого позивачем товару за іншим кодом УКТ ЗЕД. Колегія суддів наголошує, що в акті оскаржуваної перевірки, а також і у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, відповідач посилається на безпідставність віднесення позивачем імпортованого товару до відповідного коду УКТ ЗЕД та необхідність його віднесення до товарів, що мають класифікуватись за іншим кодом УКТ ЗЕД, на підставі лише інформації з мережі Інтернет, проте, інформація, що наявна в мережі Інтернет не є належним доказом в розумінні процесуального Закону, а тому, вказані посилання відповідача колегія суддів не приймає до уваги. Так само відповідачем не було доведено і наявності підстав для здійснення митного контролю шляхом проведення документальної невиїзної перевірки відносно товарів, митне оформлення яких завершено, оскільки не надано доказів наявності підстав, з якими законодавство пов`язує можливість здійснення такого контролю, а саме виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів. Колегія суддів зазначає, що ні наказ про проведення документальної невиїзної перевірки позивача, ні акт, складений за наслідками проведення такої перевірки, не містять жодних фактів про виявлення контролюючим органом ознак, що свідчать про можливе порушення позивачем законодавства України з питань державної митної справи та в чому саме вони полягають. Також у вказаних документах відсутні відомості про отримання інформації про такі порушення Товариства від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів або ж із висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів. Посилання відповідача лише на п. 1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України не дає можливості ідентифікувати визначену вказаною нормою фактичну підставу для призначення документальної невиїзної перевірки позивача, що суперечить наведеним вище положенням МК України. Висновки суду апеляційної інстанції у даній справі відповідають правовим висновкам Верховного Суду, які неодноразово були викладені, зокрема, у постановах від 20 березня 2018 року у справі № 808/278/13-а, від 03.05.2018 року у справі № П/811/849/17, від 08 травня 2018 року у справі № 808/1341/14, від 07 серпня 2018 року у справі № 808/2133/17, від 08 серпня 2018 року у справі № 813/1690/17, від 09 жовтня 2018 року у справі № 816/279/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 813/1980/17, від 04 вересня 2019 року у справі № 826/5101/16, від 13 червня 2019 року у справі № 808/496/17. Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, оскільки доказів надання позивачем недостовірної інформації при декларуванні товару відповідачем надано не було, а також контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що позивачем при декларуванні невірно визначено код УКТ ЗЕД, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог заявленого позову та наявність підстав для визнання протиправними і скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень про донарахування позивачу податкових зобов`язань з ПДВ та мита на товари, а також застосування штрафних санкцій з цих податків. Поряд з цим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що вирішуючи справу суд першої інстанції помилково, як на підставу для задоволення позову, послався на те, що відповідачем за наслідками перевірки рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД окремим документом не оформлено, а висновки акта перевірки не є рішенням щодо класифікації товарів для митних цілей, оскільки такий висновок суду першої інстанції суперечить вимогам ст. 354 Митного кодексу України, які визначають порядок оформлення результатів, зокрема, документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення, згідно ч.ч. 14, 15 якої рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки. Доводи стосовно незгоди з рішеннями митного органу щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування викладаються підприємством під час апеляційного оскарження податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов`язання, винесених за результатами документальної перевірки, у порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України. Таким чином, відповідач зазначаючи рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД в акті про результати перевірки, не оформивши його окремим документом, діяв у відповідності до наведених вимог МК України. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні із виключенням з його мотивувальної частини наведених висновків. Також, з відповідача підлягає стягненню несплачена ним сума судового збору у розмірі 11679,02 грн. за подання апеляційної скарга, сплата якої відстрочена за ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2020 року. Керуючись ст.ст. 240, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання, як на підставу для задоволення позову, на те, що відповідачем за наслідками перевірки рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД окремим документом не оформлено, а висновки акта перевірки не є рішенням щодо класифікації товарів для митних цілей. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року залишити без змін. Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106) несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 11679 (одинадцять тисяч шістсот сімдесят дев`ять) гривень 02 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 02.03.2020 р. Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Л.В. Стас Суддя: І.О. Турецька