Постанова Полтавський апеляційний суд № 532/121/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 532/121/19 Номер провадження 22-ц/814/1033/20Головуючий у 1-й інстанції Мороз Т. М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А., судді: Дорош А.І., Триголов В.М. за участю секретаря судового засідання Ачкасової О.Н. розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16 січня 2020 року (час ухвалення судового рішення з 11:55:16 год. по 13:31:51 год., дата виготовлення повного тексту рішення - 29.01.2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Кобеляцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Полтавській області про стягнення моральної шкоди. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, В С Т А Н О В И В: У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України на його користь моральну шкоду у розмірі 171 093 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач стверджував, що з 14.08.2015 року здійснюється досудове розслідування кримінального провадження по факту надання 14.05.2004 року свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також 11.06.2004 року свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 завідомо неправдивих показань в ході проведення досудового розслідування по кримінальній справі № 04580007. В даному кримінальному провадженні він є потерпілим, заявлені ним клопотання слідчим не задовольняються. Досудове розслідування триває понад три роки, однак слідчим не встановлено осіб, які вчинили злочин, не проведено жодної слідчої дії, не виконуються ухвали суду, йому не надані матеріали кримінального провадження для ознайомлення. Крім того, кримінальне провадження неодноразово слідчим закривалося, однак судом постанови про закриття кримінального провадження були скасовані. Вказував, що, на його думку, це свідчить про те, що слідчим постійно вчиняється незаконна бездіяльність, внаслідок чого затягується розслідування по цій справі. Дані обставини спричиняють йому значну моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях та негативних переживаннях внаслідок порушення його прав протягом 41 місяця, насторозі, тривозі, зниженому настої, нервозності та дратівливості. Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за недоведеністю. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про задоволення його позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги повторно наведені доводи позовної заяви, висловлена незгода з оцінкою судом першої інстанції поданих у справу доказів. Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідачі та третя особа не скористалися. Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове по суті заявлених вимог. Відповідно до ч.1, ч.2 та ч.3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи, 14 серпня 2015р. до ЄРДР з правовою кваліфікацією ч.1 ст.384 КК України на підставі ухвали суду від 14 липня 2015 року внесені відомості по факту дачі 14 травня 2004 року завідомо неправдивих показань свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та 11 червня 2004 року свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в ході проведення досудового розслідування по кримінальній справі № 0458007 (а.с.151). Ухвалою слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 серпня 2016 року скасовано постанову слідчого СВ Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області від 25 травня 2016 року про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні за № 12015170240000964 (а.с.156). Ухвалою слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11 листопада 2016 року скасовано постанову слідчого СВ Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 від 07 вересня 2016 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про допит його в якості потерпілого у кримінальному провадженні № 12015170240000964 (а.с.154). Ухвалою слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11 листопада 2016 року скасовано постанову слідчого СВ Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області від 17 жовтня 2016 року, якою закрито кримінальне провадження в зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.384 КК України та складу будь-якого іншого кримінального правопорушення (а.с.153). Ухвалою слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05 травня 2017 року зобов`язано слідчого Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області розглянути подане 13 березня 2017 року ОСОБА_1 клопотання у кримінальному провадженні № 12015170240000964 та прийняти рішення згідно вимог КПК України (а.с.157). Ухвалою слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15 вересня 2017 року скасовано постанову слідчого СВ Кобеляцького ВП ГУНП України в Полтавській області від 20 січня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про допит його в якості потерпілого (а.с.151). Ухвалою слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 грудня 2017 року заяву ОСОБА_1 про відвід слідчого Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 задоволено. Відведено слідчого Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 при розгляді кримінального провадження № 12015170240000964 (а.с.152). Ухвалою слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05 листопада 2018 року скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області Лукича О.В. від 22 травня 2018 року про закриття кримінального провадження № 12015170240000964 задоволено. Постанову слідчого СВ Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області Лукича О.В. від 22 травня 2018 року про закриття кримінального провадження скасовано, а матеріали справи направлено для продовження досудового розслідування (а.с.157-158). На даний час досудове розслідування кримінального провадження триває. Відмовляючи у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що слідчими клопотання ОСОБА_1 задовольняються, направляються відповідні запити з метою встановлення певної інформації, даються доручення на проведення слідчих (розшукових) дій. Матеріали кримінального провадження не містять як висновків компетентних органів прокуратури відповідно до вимог ст.308 КПК України, так і судових рішень щодо недотримання слідчим розумних строків, притягнення винних осіб до відповідальності, передбаченої чинним законодавством, а визнання незаконною бездіяльність слідчого Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області щодо не ознайомлення позивача з матеріалами кримінального провадження не є безумовною підставою для відшкодування йому моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено належними та допустимим доказами факту заподіяння йому моральних страждань, причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням моральних страждань і оціненою позивачем шкодою. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові ВС від 22 травня 2019 року по справі № 686/20012/18 з подібними фактами і спірними правовідносинами суд касаційної інстанції зробив такі висновки. «Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу. Встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з підстав неправомірних дій посадової особи слідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області щодо неповідомлення ОСОБА_1 про результати поданих ним клопотань. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Оскільки судовими рішенням, які набрали законної сили, встановлено бездіяльність слідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування заданої позивачу такими діями моральної шкоди та правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази, і надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з Державного бюджету України моральну шкоду у розмірі 1 000,00 грн.». У справі, що розглядається позивач обґрунтовує заявлені вимоги бездіяльністю слідчих, яка встановлена судовими рішеннями і наслідком чого є невиправдане затягування і не розслідування кримінального провадження. Судом апеляційної інстанції досліджені завірені копії ухвал слідчого судді (а.с.151-158). Ухвалою слідчого судді Козельщинського районного суду Полтавської області від 17 серпня 2016 року встановлено, що «на даний час продовжується досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015170240000964, але, не дивлячись на це, слідчий в постанові про відмову у визнанні потерпілим стверджує про неможливість доведення обставин, які були внесені до ЄРДР. Не взято до уваги, що на даний час в інших кримінальних провадженнях проводиться розслідування за обставинами, внесеними до ЄРДР і на які посилається в скарзі заявник. При огляді в судовому засіданні кримінального провадження встановлено, що на даний час не допитані всі особи, які причетні до досліджуваних подій.» З наведених підстав судом скасована постанова слідчого про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні. Ухвалою слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11 листопада 2016 року встановлено, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження від 17 жовтня 2016 року прийнята передчасно, без з`ясування всіх обставин справи. При дослідженні матеріалів кримінального провадження судом встановлено, що слідчим не проведено жодної слідчої дії, крім допиту ОСОБА_1 як свідка у даному кримінальному провадженні. Постанова слідчого від 25 травня 2016 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим скасована ухвалою слідчого судді Козельщинського районного суду Полтавської області від 17 серпня 2016 року, однак слідчий так і не вирішив питання про визнання ОСОБА_1 потерпілим. Всупереч вимогам КПК України слідчий не вмотивував прийнятого рішення про закриття кримінального провадження, не навів перелік проведених ним дій, не навів обставин, які були встановлені, не дав їм оцінку. З наведених підстав судом скасована постанова слідчого про закриття кримінального провадження. Ухвалою слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11 листопада 2016 року встановлено, що відмова слідчого у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про проведення його допиту як потерпілого є незаконною, оскільки порушує його права, передбачені ст.56 КПК України. З наведених підстав скасована постанова слідчого про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про його допит у якості потерпілого. Ухвалою слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05 травня 2017 року встановлено, що слідчим не виконані вимоги КПК України, а саме замість винесення вмотивованої постанови слідчий листом відмовив ОСОБА_1 у проведенні слідчих (розшукових) дій, посилаючись на те, що кримінальне провадження закрите, тоді як постанова слідчого про закриття кримінального провадження скасована. З наведених підстав зобов`язано слідчого розглянути подане ОСОБА_1 клопотання та прийняти рішення згідно вимог КПК України. Ухвалою слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15 вересня 2017 року встановлено, що в черговий раз ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання про визнання його потерпілим у зв`язку з відсутністю доказів, які б підтверджували завдання йому моральної чи матеріальної шкоди. Така відмова є незаконною, оскільки наведені слідчим доводи не відповідають вимогам КПК України, а відмова у його допиті порушує його права та інтереси. З наведених підстав постанова слідчого про відмову у допиті ОСОБА_1 у якості потерпілого скасована. Ухвалою слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 грудня 2017 року встановлено, що відповідно до ухвали Октябрського районного суду м.Полтави від 25 вересня 2017 року внесено відомості, викладені у заяві ОСОБА_1 щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КПК України, а тому дана обставина може викликати сумнів у неупередженості слідчого при розгляді кримінального провадження. З наведених підстав задоволена заява ОСОБА_1 про відвід слідчого Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 Проаналізувавши зміст зазначених судових рішень, апеляційний суд приходить до висновку про доведеність незаконних дій та бездіяльності слідчих Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області, які виявилися у винесенні незаконних процесуальних рішень про закриття кримінального провадження, не вчиненні процесуальних дій у межах розслідування кримінального провадження, тощо. Наслідком таких дій та бездіяльності стало невиправдано тривале розслідування кримінального провадження, ініційованого за заявою позивача. Очевидним є те, що ефективне розслідування у розумні строки цього кримінального провадження має особливе значення для позивача, оскільки йдеться (на переконання позивача) про завідомо неправдиві показання свідків в іншому кримінальному провадженні. Тривале (понад сорок місяців) розслідування кримінального провадження, неодноразові необґрунтовані рішення слідчих про закриття кримінального провадження, відмови слідчих визнати позивача потерпілим і допитати його поза розумним сумнівом негативно впливають на моральний стан позивача, завдаючи йому моральної шкоди. З огляду на встановлене слід визнати обґрунтованими доводи позивача про завдання йому моральної шкоди незаконними діями та бездіяльністю слідчими Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області. Визначаючи розмір моральної шкоди, позивач послався на норми ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», проте норми цього Закону не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Керуючись приписами ст.23, ст.1174 ЦК України, враховуючи тривалість і характер порушень прав позивача, а також те, що допущені порушення органів досудового розслідування регулярно виправлялися судовими рішеннями, апеляційний суд визнає, що критеріям розумності і справедливості буде відповідати сума у розмірі 1 000 грн. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати компенсувати за рахунок держави. Керуючись ст.367, ст.374 ч.1 п.2, ст.376 ч.1 п.4, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16 січня 2020 року скасувати, ухваливши нове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 000 грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями і бездіяльністю слідчого Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 30 березня 2020 року. Головуючий суддя О.А. Лобов Судді: А.І.Дорош В.М.Триголов