Постанова 4814 № 629/4415/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 629/4415/21 Номер провадження 22-ц/814/1013/23Головуючий у 1-й інстанції Харабадзе К.Ш. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М. при секретарі: Коротун І.В. переглянув у судовому засіданні в м. Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 адвоката Полторапавлова Максима Геннадійовича та Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 листопада 2021 року, ухвалене суддею Харабадзе К.Ш., повний текст складено дата не вказана у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області про відшкодування моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: 16 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області про відшкодування моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що 24.01.2021 року він, як водій з тридцятирічним стажем, виїхав з дому за адресою: АДРЕСА_1 та направився на машині ЗАЗ «Sens», д.н.з. НОМЕР_1 , з смт. Панютине Харківської області до м. Лозова Харківської області. При під`їзді до м. Лозова позивач був зупинений поліцією. Після зупинки працівники поліції почали виписувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серія БА №802579. Під час заповнення постанови, серія БАА № 802579, позивач зазначив поліцейським, що їх дії незаконні, також ним було написано пояснення на ім`я начальника Лозівського РВ ГУНП в Харківській області О. Долженка, в якому позивач прохав перенести дату розгляду справи, щоб залучити захисника, на що поліцейські відповіли, що для виклику адвоката в нього є п`ять хвилин, а свідків вони залучати не будуть. Перед тим, як поставити підпис у постанові, серія БАА №802579, позивач хотів зазначити, що заперечує проти даної постанови, що він не згоден з постановою, серія БАА № 802579, але як тільки він почав писати, поліцейський Солонина Д.С. вирвав в нього постанову, серія БАА № 802579, потім поліцейські сіли в машину та поїхали. Після чого позивач викликав «102» та написав заяву про притягнення до відповідальності працівників поліції, а саме інспектора Никитюка Д.В. та ОСОБА_2 , тому що вони під час виконання посадових обов`язків були без засобів індивідуального захисту та інспектор Никитюк Д.В. був без нагрудного знака, він в нього був в кармані, також у заяві описав всі факти та неналежну поведінку даних співробітників поліції. Після отримання постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серія БАА № 802579, позивач звернувся з позовною заявою до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАА № 802579, від 24.01.2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області у задоволенні позову було відмовлено у повному обсязі. Не погоджуючись з даним рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області, позивачем було подано апеляційну скаргу на рішення суду. У період розгляду апеляційної скарги на адресу позивача заступником начальника відділу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та м. Лозова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за №65252316 про стягнення на користь держави штрафу у розмірі 680 грн. Після чого позивач почав хвилюватися ще більше, адже дії працівників поліції на той час ще не були визнані протиправними. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2021 року у справі №629/1160/21 скасовано рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 травня 2021 року та постановлене нове, яким скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАА№ 802579, від 24.01.2021 року, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності. Також у постанові встановлена протиправність дій працівників поліції, а саме у постанові судом зазначено, що факт порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України або правомірності чи законності постанови про накладення адміністративного стягнення відповідачем до суду не надано, отже, дії працівників поліції РВП ГУНП в Харківській області, а саме інспектора Никитюка Д.В. та ОСОБА_2 протиправні. Також колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач під час зупинки, складання постанови та процедури розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності вчинив усі передбачені чинним законодавством дії, такі як повідомлення ОСОБА_1 на місці зупинки посади, звання та прізвища поліцейських та причину зупинку, не роз`яснили прав ОСОБА_1 . Отже, поліцейські РВП ГУНП в Харківській області, а саме інспектор ОСОБА_3 та ОСОБА_2 діяли протиправно, чим порушили статут Національної поліції України, ЗУ «Про Національну поліцію України» та Конституцію України. Також підтвердженням того, що працівники поліції Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, а саме інспектор ОСОБА_3 та ОСОБА_2 діяли протиправно та з грубим порушенням службової дисципліни є лист Лозівського РВП ГУНП в Харківській області № 25аз/119-86/01/12-2021 від 23.07.2021 року, в якому зазначається, що за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог Закону України «Про національну поліцію», КУпАП та Наказу МВС №1395 від 07.11.2015 року «Про затвердження інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі» старшому сержанту поліції Солонині Д.С., поліцейському ВРПП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, наказом Лозівського РВП ГУНП в Харківській області від 21.07.2021 року №8 оголошено зауваження, а за незначне порушення службової дисципліни, що виразилась у порушенні вимог ЗУ «Про Національну поліцію», з урахуванням ч.11 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ОСОБА_4 винесено попередження про необхідність дотримання службової дисципліни. Всі вищезазначені факти, підтверджують незаконність зупинки позивача поліцейськими ВРПП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, а також складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Зазначив, що він є ветераном праці, почесним донором України та інвалідом ІІ групи. У зв`язку з інвалідністю та діагнозом гіпертонічна хвороба ІІ стадії, гіпертонічний криз 12, 15.02.2018р., атеросклеричний аортальний порок з перевагою стенозу аорті ІІІ ст. стан після протезування аортального клапану механічним протезом, постійно знаходиться на лікуванні та приймає довічно ліки, позивачу протипоказане хвилювання, потрясіння чи будь-які інші збентеження. У період розгляду справи судом та отримання постанови про відкриття виконавчого провадження позивач зазнав значних хвилювань, страждань, розчарувань в Національній поліції та незручностей тощо, йому прийшлося оскаржувати постанову, а також зупиняти виконавче провадження та виконувати інші дії, у зв`язку з тим, що працівники ВРПП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області діяли не в межах наданих їм повноважень та зі значним порушенням норм чинного законодавства. На підставі вищевикладеного, просив суд стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області моральну шкоду за період з 24.01.2021 року по 24.06.2021 року у розмірі 25 000 гривень. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 листопада 2021 року, з урахуванням ухвали того ж суду від 08 листопада 2021 року про виправлення описки, уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до держави Україна, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про відшкодування моральної шкоди - повернуто заявнику. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Національної поліції України в Харківській області, шляхом списання коштів з рахунків даної установи, на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 грн. Стягнуто з Головного управління Національної поліції України в Харківській області на користь держави судовий збір у розмірі 72,64 грн. У задоволенні решти вимог позову ОСОБА_1 - відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у погіршенні здоров`я, душевних стражданнях, приниженні честі та гідності, ділової репутації, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення з підстав відсутності в його діях складу правопорушення свідчить про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, при цьому, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Суд визнав необхідним визначити розмір морального відшкодування в межах суми 2 000 гривень. При цьому враховані правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 01 серпня 2018 року у справі №520/4116/16, у якій зазначено, що при встановленні дійсного спричинення шкоди стягнення повинно проводитись не з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, а з рахунків винних органів, як розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, рахунки яких відкриті в територіальному органі Державної казначейської служби України (тобто, безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджетних установ). Отже, Головне управління Національної поліції України в Харківській області у даному випадку самостійно несе відповідальність, є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, тому шкода повинна відшкодовуватися з рахунків саме цього органу, тобто за рахунок бюджету, передбаченого для Головного управління Національної поліції України в Харківській області. В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Харківській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі №629/1160/21 постанову у справі про адміністративне правопорушення БАА №802579 про притягнення позивача до відповідальності скасовано. Проте, дії поліцейських щодо притягнення позивача до адміністративної відповідності протиправними не визнавалися. Крім того, дії Лозівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо направлення постанови у справі про адміністративне правопорушення БАА №802579 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та м. Лозова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) для примусового виконання також протиправними не визнавалися. Вважає, що та обставина, що протиправність дій посадових осіб Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та в подальшому направлення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності до органів державної виконавчої служби для примусового стягнення, яка не встановлена жодним судовим рішенням, свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, звертає увагу, що сам факт визнання порушеного права у даному випадку є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які самі дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. В частині стягнення моральної шкоди у розмірі 2 000 грн. та судового збору з Головного управління Національної поліції України в Харківській області зазначає, що у даному випадку боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин. У відзиві позивач ОСОБА_5 на апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області просить її залишити без задоволення. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Полторапавлов М.Г., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем при зупиненні транспортного засобу ОСОБА_1 та коли відносно нього виписувалася постанова БАА№802579 від 24.01.2021 року, то не були дотримані усі надані йому законодавством гарантії, що призвело до порушення конституційних прав, тому вважає, що йому завдана моральна шкода, яка пов`язана з моральними стражданнями, оскільки він відчував певні негативні емоції та дискомфорт, приклав додаткові зусилля для оскарження постанови БАА№802579 від 24.01.2021 року, а також для зупинення виконавчого провадження № 65252316, змушений був захищати свої права в суді. За таких обставин, вважає, що наявні всі підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі. У відзиві Головне управління Національної поліції в Харківській областіна апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Полторапавлов М.Г. просить її залишити без задоволення, апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24.01.2022 року у даній справі відкрито апеляційне провадження (а.с. 148). Ухвалою Харківського апеляційного суду від 04.02.2022 року дана справа призначена до апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (а.с.163). Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд. З 03.08.2022 року дана цивільна справа перебуває у провадженні Полтавського апеляційного суду (а.с. 194). Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15.08.2022 року дана справа призначена до апеляційного розгляду на 18.01.2023 року, без повідомлення учасників справи (а.с. 195). Апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 24.01.2021 року поліцейським СРПП старшим лейтенантом поліції Солонина Д.С. було винесено постанову серії БАА № 802579 від 24.01.2021 року про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121КУпАП та про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06.05.2021 року в адміністративній справі №629/1160/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 до СРПП №3 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, третя особа: Головне управління Національної поліції України в Харківській області, про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовлено в повному обсязі. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2021 року у справі №629/1160/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06.05.2021 року скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності було закрито (а.с. 13-16). Як вбачається зі змісту вказаної постанови, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з адміністративним позовом до СРПП №3 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, третя особа: Головне управління Національної поліції України в Харківській області, в якому просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАА №802579 від 24.01.2021 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 24.01.2021 року він направлявся на машині ЗАЗ «Sens», н.з. НОМЕР_1 , з смт. Панютино до м. Лозова з приблизною швидкістю 40 км/год. Позивач попрохав працівників поліції показати відеофіксацію, на що сержант ОСОБА_3 виніс телефон та почав показувати запис. На даному відео не було видно правопорушення, а відео з відеореєстратора працівники поліції відмовилися показати. Працівники поліції склали постанову, не врахувавши пом`якшувальні обставини та, як зазначає позивач, ним були написані пояснення, в яких він просив відкласти розгляд для залучення адвоката, однак працівники поліції повідомили, що у нього є 5 хвилин для залучення адвоката, а свідків вони залучати не будуть. Позивач також вказав, що ознайомитися з постановою йому не дали, лише вказали на місце, де підписати. Позивач додатково зазначив, що заперечення йому написати не дали, вихопили постанову, сіли в машину та поїхали. Після чого позивач викликав «102» та написав заяву, що працівники поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були без засобів індивідуального захисту, а також інспектор Никитюк Д.В. був без нагрудного знака, він був в кармані, позивач зазначив у заяві і про поведінку інспекторів. Зважаючи на вище викладене, позивач просив скасувати постанову серії БАА №802579 від 24.01.2021 року як незаконну, так як відеозапис всупереч інструкції здійснювався на телефон працівника поліції, позивач рухався прямо та не здійснював маневрів, а тому стоп-сигнал та повороти не вмикалися. Позивач також вказав, що йому не роз`яснювалися його права, не вказали нормативно-правові акти, на підставі яких вони застосовують превентивні заходи, жодних доказів вини працівниками поліції не надано. Також згодом позивачем надавалися пояснення, в яких він вказував те, що вже зазначалося в позові. Позивач просив суд скасувати саме постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАА №802579 від 24.01.2021 року. При цьому, судом першої інстанції зазначено, що за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у справі №629/1160/21 постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06.05.2021 скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності було закрито, а тому зазначення судом апеляційної інстанції в тексті постанови щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 122 КУпАП замість ст. 121 КУпАП є очевидною опискою (а.с. 13-16). Крім того, суд апеляційної інстанції у постанові від 24.06.2021 року (справа 629/1160/21) вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Колегія суддів встановила, що на наданому відповідачем відеозаписі не зафіксована ані процедура розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, ані факт порушення позивачем Правил дорожнього руху України, а інших доказів правомірності та законності постанови відповідачем не надано, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач вчинив усі передбачені чинним законодавством дії, такі як повідомлення позивачу на місці зупинки посади, звання та прізвища поліцейського та причину зупинки, роз`яснення позивачу його прав. Колегія суддів вважала, що факт правопорушення не підтверджено належними та допустимими доказами з огляду на норми ч. 2 ст. 77 КАС України, зазначала, що надані відповідачем матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого, ознак цифрового підпису автора, а як встановлено колегією суддів, шляхом огляду змісту оптичного диску на відеозаписах відсутній цифровий підпис як їх автора, так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій, а тому наданий суду відеозапис взагалі не є допустимими доказами у розумінні ст. 74 КАС України. Колегія суддів зауважувала, що до матеріалів справи не надано носій, на який безпосередньо здійснений запис правопорушення, який відповідно до вимог вищенаведених норм Закону є оригіналом такого електронного доказу. З вказаних вище підстав позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Харківській області про відшкодування моральної шкоди. Згідно позовної заяви та матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що позивач заявляє вимоги про відшкодування шкоди на загальних підставах, підставою для відшкодування якої є здійснення посадовою особою Національної поліції відносно позивача адміністративного провадження за порушення Правил дорожнього руху, проте даних про застосування до нього адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна тощо не було установлено, тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що до даних спірних правовідносин необхідно застосувати положення статті 1174 ЦК України. Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Згідно ст. 2,4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі п.2 ч.1 ст. 1 вказаного Закону у особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). При цьому, судом першої інстанції враховані правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17). Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 23.04.2021 року заступником начальника відділу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ярошенко Н.А. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №65252316 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 680 грн. (а.с. 21). Судом першої інстанції встановлено, що, як вбачається з постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2021 року в адміністративній справі №629/1160/21, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу працівником патрульної поліції при здійсненні своїх повноважень по охороні громадського порядку безпідставно, при розгляді справи судом було встановлено, що факт правопорушення в діях ОСОБА_1 не підтверджено, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності судом було закрито. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що постановою суду в адміністративній справі фактично встановлено незаконність відповідних дій та рішень працівника патрульної поліції щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, протиправність відповідної постанови поліцейського СРПП від 24.01.2021 серії БАА № 802579 та безпідставне притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що за результатами службової перевірки, проведеної на підставі наказу Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, було встановлено, що за незначне порушення службової дисципліни, що виразилось у порушенні вимог Закону України «Про Національну поліцію», з урахуванням ч.11 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, не застосовано відносно старшого сержанта поліції ОСОБА_4 , поліцейського ВРПП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області дисциплінарного стягнення, оскільки скоєний ним дисциплінарний проступок визнано незначним, а обмежилися попередженням останнього про дотримання службової дисципліни. За вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог Закону України «Про Національну поліцію», КУпАП та наказу МВС №1395 від 07.11.2015 року «Про затвердження інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі» старшому сержанту поліції Солонині Д.С., поліцейському ВРПП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, наказом Лозівського РВП ГУНП в Харківській області від 21.07.2021 №8 оголошено зауваження (а.с. 22). При цьому, суд першої інстанції дійшов до висновку, що у даній цивільній справі підставою для відшкодування шкоди є скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність події адміністративного правопорушення свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідності до вимог статей 23, 1167, 1174ЦК України позивач вправі вимагати відшкодування моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього самого. Сам по собі факт неправомірного притягнення до адміністративної відповідальності в розумінні норм статті 1174ЦК України є підставою для відшкодування, заподіяної шкоди, та свідчить про безумовні душевні страждання та моральні переживання фізичної особи внаслідок таких дій посадової особи державного органу. Водночас, судом першої інстанції зазначено, що, обґрунтовуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що внаслідок неправомірного притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП йому була завдана моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях та позбавленні психічного благополуччя, внаслідок чого він був позбавлений можливості вести звичайний спосіб життя. Зазначив, що він є ветераном праці, почесним донором України та інвалідом ІІ групи. У зв`язку з інвалідністю та діагнозом гіпертонічна хвороба ІІ стадії, гіпертонічний криз 12, 15.02.2018, атеросклеричний аортальний порок з перевагою стенозу аорті ІІІ ст. стан після протезування аортального клапану механічним протезом, постійно знаходиться на лікуванні та приймає довічно ліки, позивачу протипоказане хвилювання, потрясіння чи будь-які інші збентеження. В період розгляду справи та отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, позивач зазнав значних хвилювань, страждань, розчарувань в Національній поліції та незручностей тощо прийшлось оскаржувати постанову, а також зупиняти виконавче провадження та виконувати інші дії, які позивачу прийшлося робити у зв`язку з тим, що працівники ВРПП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, діяли не в межах наданих їм повноважень та зі значним порушенням норм чинного законодавства. Виходячи з наведеного та з урахуванням того, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу працівником патрульної поліції безпідставно, суд першої інстанції визнав доведеним факт наявності моральної шкоди, що завдана позивачу провадженням у справі про адміністративне правопорушення, яка полягає у моральних переживаннях, почуття образи, емоційної напруги, нервозності та інших негативних переживань, викликаних незаконним притягненням до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, яке він не вчиняв, зазначених у позовній заяві. При визначенні розміру компенсації моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності та врахував тривалість судового розгляду адміністративної справи з оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, який здійснювався судами двох інстанцій з прийняттям відповідного судового рішення від 06.05.2021р. та 24.06.2021р., необхідність зміни нормального життєвого стану, докладання додаткових зусиль, витрачання часу і коштів для доведеності своєї невинуватості, а тому визнав, що на користь позивача слід стягнути моральну шкоду у розмірі 2 000 грн. При цьому суд першої інстанції врахував, що позивачем не доведено, що на відновлення отриманих ним моральних страждань необхідно стягнути моральну шкоду у розмірі 25 000,00 грн. Вирішуючи питання щодо органу, з якого повинна бути стягнута моральна шкода у визначеному розмірі, судом першої інстанції враховано правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 520/4116/16-ц, провадження № 61-3767св18, в якій зазначено, що при встановленні дійсного спричинення шкоди стягнення повинно проводитись не з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, а з рахунків винних органів, як розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, рахунки яких відкриті в територіальному органі Державної казначейської служби України (тобто, безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджетних установ). Отже, суд першої інстанції визнав, що Головне управління Національної поліції України в Харківській області самостійно несе відповідальність за своїми зобов`язаннями, оскільки є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та шкода, повинна відшкодовуватися з рахунків саме цього органу, тобто за рахунок бюджету, передбаченого для Головного управління Національної поліції України в Харківській області Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом першої інстанції враховано, що відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, з матеріалів справи встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», оскільки він є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому суд першої інстанції визнав можливим віднести судові витрати за рахунок відповідача, а саме визнав, що з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог немайнового у розмірі 72,64 грн. З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості. Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно матеріалів справи правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується учасниками справи, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06.05.2021 скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності закрито, що свідчить про незаконність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності посадовими особами ГУ НП в Харківській області та є підставою для відшкодування завданої йому у зв`язку з цим моральної шкоди. Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з неправомірним притягненням до адміністративної відповідальності та внаслідок неправомірних дій представників поліції щодо його притягнення до адміністративної відповідальності, тому йому було завдано моральну шкоду, відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості. При цьому враховано характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, судом першої інстанції правильно враховано, що дії працівників ГУ НП Харківської області щодо винесення відносно нього постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у відповідності до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування якої здійснюється незалежно від вини. Таким чином, доводи апеляційної скарги про відсутність рішення про визнання дій працівників патрульної поліції Никитюк Д.В. та ОСОБА_2 протиправними, то ці доводи є безпідставними, оскільки відшкодування шкоди у даному випадку здійснюється незалежно від вини. Доводи апеляційної скарги про те, що моральна шкода та судовий збір безпідставно стягнуті безпосередньо з Головного управління Національної поліції в Харківській області, а не з Державного бюджету України, то такі доводи є безпідставними з врахуванням наступного. Вирішуючи питання щодо органу, з якого повинна бути стягнута моральна шкода у визначеному розмірі, судом першої інстанції враховано правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року по справі № 520/4116/16-ц (провадження № 61-3767св18), згідно яких Верховний Суд зазначив наступне. Згідно із частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Відповідно до статті 43 БК України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Державна казначейська служба України та її територіальні органи здійснюють казначейське обслуговування Державного бюджету України, а не уособлює Держаний бюджет України або державу. Статтею 23 БК України визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Відповідно до пункту 23-1 статті 2 БК України єдиний казначейський рахунок - рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (Державній казначейській службі України), у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні. Таким чином, Головне управління Державної казначейської служби України у відповідній області не уособлює Державний бюджет України чи Державну казначейську службу України, а є окремою юридичною особою, яка не може нести відповідальність за неправомірні дії чи бездіяльність інших установ, підприємств або державних органів. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що при встановлені дійсного спричинення шкоди, стягнення повинно проводитись не з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, а з рахунків винних органів, як розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, рахунки яких відкриті в територіальному органі Державної казначейської служби України (тобто, безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджетних установ). Отже, окремі юридичні особи, в тому числі, Головне управління Національної поліції у відповідній області, самостійно несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями, є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та шкода, у разі дійсного її заподіяння, повинна відшкодовуватись з рахунків таких органів, тобто за рахунок бюджетів, передбачених для вказаних органів, а останні зобов`язані вжити всіх заходів щодо забезпечення відповідних асигнувань. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно ст. 2 ч.2, ст. 170 ч.1 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом . Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ч.2 ст. 48 ЦПК України). Тлумачення ч.2 ст. 48 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава, як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі, як відповідач, через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. З урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності в цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вказала, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, через орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року по справі № 242/4742/16-ц). З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у даному випадку органом, діями якого позивачу завдана моральна шкода, є саме ГУНП в Харківській області, тому стягнуто визначений розмір моральної шкоди та судовий збір з Головного управління Національної поліції України в Харківській області, шляхом списання коштів з рахунків даної установи, як розпорядника (одержувача) бюджетних коштів. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, п.2, 375 ч.1, 376 ч.1 п.4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Полторапавлова Максима Геннадійовича та Головного управління Національної поліції в Харківській області залишити без задоволення. РішенняЛозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 листопада 2021 року- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 18 січня 2023 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов