Постанова 4817 № 607/10599/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/10599/23Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/817/818/23 Доповідач - Гірський Б.О. Категорія - 305010000 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 вересня 2023 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: Головуючого - Гірський Б.О. Суддів - Бершадська Г. В., Хома М. В., за участю секретаря - Іванюта О.М. позивача, представників сторін розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/10599/23 за апеляційними скаргами Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 липня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про відшкодування моральної шкоди, - ВСТАНОВИВ: У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування вимог зазначив, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2022 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року, скасовано постанову ГАБІ № 737081 від 13 червня 2022 року в справі про адміністративне правопорушення, яка винесена інспектором СПП ВППП капралом поліції Лук`яновичем Д.О. і якою його - ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст. 178 КупАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85 гривень, а провадження в справі закрито. Це свідчить про те, що уповноважена особа Національної поліції України, діяла з порушенням вимог чинного законодавства, порушила його законні права, чим спричинила моральну шкоду, яка полягала у моральних стражданнях та душевних переживаннях і болі, а також він був змушений докладати додаткових зусиль для поновлення своїх прав, відчував себе приниженим та морально подавленим. Його приниження перед очима інших громадян, як особи яка хворіє на дегенеративне захворювання головного мозку, є інвалідом 3 групи загального захворювання і в силу своїх фізіологічних особливостей має хитку координацію рухів та нерозбірливу мову, призвело до пригнічення його волі, до відчуття безсилості перед владою, відчуття невизначеності, приниження його честі та гідності і як наслідок до душевних страждань, які він досі відчуває. Тому, просив суд стягнути з відповідача в його користь моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 липня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 2000 гривень моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Тернопільській області просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що позивачем не доведено факт завдання йому моральної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між діями працівників патрульної поліції та завданою йому шкодою, не додано розрахунок заподіяних йому моральних або фізичних страждань чи втрат немайнового характеру. Вказують, що позивач скористався наданим йому правом на безоплатну правову допомогу та реалізував своє право на оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності. Під час розгляду адміністративної справи судом не встановлено жодного факту протиправної чи незаконної дії чи бездіяльності працівників поліції. Звертають увагу на те, що відшкодування моральної шкоди не повинно призводити до безпідставного збагачення, про що зазначила ВП ВС у постанові від 15.12.2020 року у справі №752/17832/14-ц. Вважають, що моральна шкода у розмірі 2000 грн. не відповідає дійсності та принципам розумності, виваженості та справедливості. Зазначають, що до ОСОБА_1 не було застосовано адміністративного стягнення, а факт скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності не є безумовним та безспірним доказом неправомірності процесуальних рішень, які потягли заподіяння позивачу моральної шкоди та не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені рішенням суду. Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові ВС від 21.10.2020 р. у справі №312/262/18. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати на ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що внаслідок протиправних дій працівників патрульної поліції в Тернопільській області він був незаконно притягнутий до адміністративної відповідальності, що завдало йому сильних душевних страждань та вплинуло на його авторитет в суспільстві. Відбулися суттєві зміни у його житті, а саме: відкрито виконавче провадження на накладене грошове стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. (яке на даний час не закрите), постійне відвідування судових установ під час карантинних заходів, що в свою чергу потягнуло до незапланованих витрат та душевних хвилювань. Вказує, що він є інвалідом 3 групи та перебуваючи у вкрай незадовільному фізичному стані, який вимагає значних зусиль для пересування, був змушений звертатись за наданням йому безоплатної правничої допомоги, відвідувати судові засідання з метою доведення своєї невинуватості. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено неправомірне рішення, оскільки він оцінює завдану йому моральну шкоду у 20 000 грн. Твердження, викладені Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 є аналогічними твердженням, які викладені ними у їх апеляційній скарзі. У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Бакалець І.Г. апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи, викладені в ній, проти доводів апеляційної скарги ГУНП в Тернопільській області заперечили. Представник ГУНП в Тернопільській області Куриляк М.Г. подану ними апеляційну скаргу підтримала, апеляційну скаргу ОСОБА_1 не визнала, посилаючись на її необґрунтованість. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників цивільного процесу, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційних скарг в їх межах, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають, виходячи з наступних підстав. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2 ст.367 ЦПК України). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2023 р., позов ОСОБА_1 до ГУНП в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення ГАБІ №737081 від 13 червня 2022 р. задоволено. Скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ №7370 від 13.06.2022 р., винесену інспектором СПП ВППП капралом поліції Лукьяновим Д.О., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.178 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 85 грн. (у разі несплати протягом 15 днів подвійний розмір штрафу 170 грн.), і закрито справу про адміністративне правопорушення. У задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог до Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області відмовлено. Вирішено питання судових витрат. 27 вересня 2022 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Семенчук К.І. на виконання постанови серії ГАБІ № 737081 від 13 червня 2022 року відкрито виконавче провадження №69934686 про стягнення з ОСОБА_2 в користь держави коштів в сумі 170 грн. Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 17 червня 2020 року, ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи, загальне захворювання. З Витягу із медичної карти стаціонарного хворого №15060 вбачається, що ОСОБА_1 хворіє на дегенеративне захворювання головного мозку із наявністю гіперкінетичного синдрому в руках, лівобічної пірамідно-рефлекторної недостатності, органічним емоційно-лібільним розладом, гіперметропія 1 ст. обох очей. Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що підставою для відшкодування шкоди є встановлення чинним рішенням суду порушення законного порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, внаслідок чого йому були завдані душевні страждання. Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки судом встановлено фактичні обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституція України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України). Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20. Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати. Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі №180/1735/16-ц). Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України). Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення (пункт 4 частини першої статті 2 вказаного Закону). Здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Компенсація моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року в справі №569/1799/16-ц. Суд першої інстанції вірно встановив, що позивач поніс моральні страждання та душевні переживання, оскільки уповноважена особа Національної поліції України, діяла з порушенням вимог чинного законодавства, порушила його законні права і він змушений був докладати додаткових зусиль для поновлення своїх прав, відчував себе приниженим та морально подавленим. При визначенні грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням засад розумності та справедливості, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачу завдано моральної шкоди та обґрунтовано визначив її розмір в сумі 2 000 грн. Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають. Згідно із ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування в межах вимог, заявлених у апеляційних скаргах. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, слід покласти на сторони, в межах сум ними понесених. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 липня 2023 року залишити без змін. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на сторони, в межах сум ними понесених. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, зазначених у п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 02 жовтня 2023 року. Головуючий Гірський Б.О. Судді: Хома М.В. Бершадська Г.В.