Постанова 4817 № 607/14652/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/14652/21Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/817/442/22 Доповідач - Дикун С.І. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 травня 2022 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Дикун С.І. суддів - Міщій О. Я., Парандюк Т. С., з участю секретаря - Сович Н.А. учасників справи: позивача ОСОБА_1 представника Головного управління Національної поліції в Тернопільській області - Старжинського Т.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу №607/14652/21 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 лютого 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органу досудового розслідування, постановленого суддею Братасюком В.М., - ВСТАНОВИв: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органу досудового розслідування. В обґрунтування вимог посилався на те, що він став жертвою злочину з боку невідомого йому громадянина ОСОБА_2 , який самовільно присвоїв собі повноваження Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Тернопільській області та незаконно використав бланк Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. В результаті даного злочину особи, котрі винні у порушенні ЗУ«Про доступ до публічної інформації», не були покарані, порушення законності так і не були усунені, він не отримав запитуваної інформації. Вважає, що даним злочином йому завдана моральна шкода, яку він оцінив в розмірі 500000 грн., виходячи зі ступеня небезпечності даного злочину, морально-психологічних страждань. За фактом даного злочину 07.05.2021 року були внесені відомості в ЄРДР за №42021210000000094. Не довіряючи системі органів поліції, як потерпілий від злочину, він звернувся до дізнавача у кримінальному провадженні №42021210000000094 від 07.05.2021 року сектору дізнання Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області із клопотаннями, які вирішені не були і він був змушений звернутись із 6 скаргами до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, які були задоволені, однак, незважаючи на те, що всі строки виконання ухвал слідчих суддів пройшли, жодну копію постанов про їх вирішення йому надіслано не було. З огляду на зазначене вважає, що бездіяльністю дізнавача йому завдана моральна шкода, яку оцінив в розмірі 210000 грн. В подальшому він дізнався, що кримінальне провадження №42021210000000094 03 листопада 2021 року було закрито, про постанову про закриття провадження він довідався із ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 05 листопада 2021 року у справі №607/20124/21, провадження №1-кс/607/6550/2021 за його скаргою на бездіяльність дізнавача сектору дізнання Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Карапулько Х.В., проте, 09 лютого 2022 року слідчий суддя за наслідками розгляду його скарги на постанову від 03 листопада 2021 року про закриття кримінального провадження №42021210000000094 постановив ухвалу у справі №607/2040/22, якою його скаргу було задоволено і постанова дізнавача X. Карапулько від 03 листопада 2021 року була скасована. Вважає, що має місце порушення законності з боку органу досудового розслідування в особі ГУНП в Тернопільській області у формі довготривалої бездіяльності, невиконання ухвал слідчих судів, невирішення клопотань про проведення слідчих дій. Даною бездіяльністю, йому, як особі, що потерпіла від злочинного правопорушення, завдана моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 210000 грн., з розрахунків представлених у позові. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 лютого 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на якому обліковуються кошти Державного бюджету України . У задоволенні решти вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині розміру моральної шкоди та змінити рішення в сторону збільшення, стягнувши в його користь 210 000 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції грубо порушені норми матеріального та процесуального права, оскільки як на підставу для зменшення розміру моральної шкоди суд зіслався на те, що згідно офіційного сайту Міністерства юстиції України методика професора Ерделевського, яку він застосував до розрахунку завданої йому моральної шкоди на території України припинена. Однак, жодного рішення про заборону використання вказаного посібника не приймалось. Зазначає, що Верховною Радою України в абзаці шостому розділу першого Засад державної політики України офіційно визнано презумцію особистої свободи людини відповідно до принципу, згідно з яким людині дозволено все, крім того, що прямо забороняється законом. Жодної заборони використання посібника «Компенсация морального вреда: анализ и комментарій законодательства и судебной практики» не приймалося, дозволено використовувати дану методику навіть у зв`язку з введенням воєнного стану. Вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги дані доводи та не застосував норми абзацу шостого розділу першого Засад державної політики України в галузі прав людини, затверджених Постановою ВРУвід 17 червня 1999 року №757-ХІУ « Про засади державної політики України в галузі прав людини. Головне управління Національної поліції в Тернопільській області в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 лютого 2022 року, посилаючись на те, що воно постановлене всупереч об`єктивних обставин справи. Вказує на те, що доводи позивача про бездіяльність органів дізнання Тернопільського районного управління поліції ГУНП спростовуються кримінальним провадженням №42021210000000094 від 07.05.2021 року. Відповідно до наказу Уповноваженого ВРУ з прав людини №548/к від 14.09.2020, ОСОБА_3 призначено на посаду з 16.09.2020 р. провідного спеціаліста Відділу регіонального представництва в регіональних областях Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини із значенням постійного робочого місця у м.Тернопіль. Згідно з дорученням Уповноваженого ВРУ з прав людини Денісової Л. №396/д 30.12.2020, Смик А.Я. здійснює регіональне представництво Уповноваженого ВРУ з прав людини у Тернопільській області та розглядає звернення громадян. На підставі вище вказаної інформації, вбачається відсутність складу злочину у кримінальному провадженні №42021210000000094 від 07.05.2021 р. за ч.1 ст.353 України стосовно ОСОБА_3 , оскільки останній здійснює свої повноваження в межах законності та дотримання прав людини. Позивач не довів факт протиправних дій або бездіяльності відповідачів, конкретні негативні наслідки та їх причинний зв`язок з правом на відшкодування моральної шкоди. Позивач при розрахунку шкоди використовує методику A.M. Ерделевського, яка згідно наказу Міністерства юстиції України від 08.05.2018 №1467/5, втратила чинність. Сам факт закриття кримінального провадження слідчим та скасування такої постанови дізнавача слідчим суддею, зобов`язання посадових осіб органу досудового розслідування вчинити певні дії, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідачів та стягнення моральної шкоди на користь позивача. У відзиві на апеляційну скаргу ГУНП в Тернопільській області Саварин В.З. просить апеляційну скаргу відхилити, оскільки у ній відсутні будь-які правові підстави для скасування рішення суду. У тексті апеляційної скарги не вказано, в чому полягає неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, лише висловлена незгода з рішенням суду . У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Головне управління Національної поліції в Тернопільській області просить відмовити у задоволенні цієї апеляційної скарги. Вказує на те, що доводи позивача про бездіяльність органів дізнання Тернопільського районного управління поліції спростовуються матеріалами кримінального провадження №42021210000000094 від 07.05.2021 року . Належних та допустимих доказів бездіяльності відповідача не надано, позивач не навів факт протиправних дій або бездіяльності відповідачів, конкретні негативні наслідки та їх причинний зв`язок з правом на відшкодування моральної шкоди. Під час розгляду справи в апеляційному суді позивач ОСОБА_1 в режимі відеоконференції підтримав вимоги апеляційної скарги, зіславшись на викладені у ній доводи. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області заперечив з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу. Представник Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області підтримав апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та заперечив апеляційну скаргу ОСОБА_1 Державна казначейська служба України, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, згідно приписів ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, відзивів на апеляційні скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, а апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області слід задовольнити з таких підстав . Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи на користь позивача 5000 грн моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведений факт спричинення йому моральної шкоди внаслідок порушення його процесуальних прав як заявника щодо невирішення його клопотань внаслідок бездіяльності дізнавача сектору дізнання Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Карапулько Х.В. у кримінальному провадженні №42021210000000094 від 07 травня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 353 КК України, про що свідчать судові рішення слідчих суддів. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. З матеріалів справи вбачається, що сектором дізнання Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021210000000094 від 07 травня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 353 КК України. Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості внесені за фактом того, що 06 травня 2021 року на адресу Тернопільської обласної прокуратури надійшла ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із зобов`язанням внести в ЄРДР повідомлення ОСОБА_1 від 22 квітня 2021 року за фактом самовільного присвоєння владних повноважень ОСОБА_3 24 травня 2021 року сектором дізнання Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021210000000094 від 07 травня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 353 КК України. Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості внесені за фактом того, що 06 травня 2021 року на адресу Тернопільської обласної прокуратури надійшла ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із зобов`язанням внести в ЄРДР повідомлення ОСОБА_1 від 22 квітня 2021 року за фактом самовільного присвоєння владних повноважень ОСОБА_3 24 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до дізнавача у кримінальному провадженні №42021210000000094 від 07 травня 2021 року із клопотаннями, а саме: № С70 про допит ОСОБА_3 , яке було виконане, що підтверджується письмовими поясненнями останнього від 24 вересня 2021 року, які було відібрано дізнавачем у даному кримінальному провадження; № С70/2 про звернення до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням, погодженим із прокурором, про надання тимчасового доступу до документів секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в частині призначення представників Уповноважений Верховної Ради України з прав людини в Тернопільській області, у задоволенні якого постановою дізнавачем сектору дізнання Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Карапульно Х.В. від 25 травня 2021 відмовлено; № С70/3 про проведення слідчої дії допиту в якості свідка Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Денісової Л. Л., в ході якого встановити усі обставини призначення Представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Тернопільській області, кого вона призначала своїми представниками в Тернопільській області, за розглядом якого дізнавач вказала, що за необхідності громадянка ОСОБА_4 буде допитана в якості свідка; № С70/4 про проведення допиту в якості свідка Керівника Секретаріату Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Федорович Н. В., за розглядом якого дізнавач вказала, що за необхідності громадянин ОСОБА_5 буде допитаний в якості свідка; № С70/5 про призначення судово-психологічної експертизи у кримінальному провадженні №42021210000000094 від 07 травня 2021 року на предмет встановлення розміру моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 , у задоволенні якого постановою дізнавачем сектору дізнання Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Карапульно Х. В. від 25 травня 2021 відмовлено; № С70/6 про проведення допиту його як потерпілого у даному кримінальному провадженні, за результатами розгляду якого було винесено постанову про відмову у задоволенні клопотання, у задоволенні якого постановою дізнавач сектору дізнання Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Карапульно Х. В. від 25 травня 2021 відмовлено. Ухвалами слідчих суддів Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справах № 607/9442/21, № 607/9420/21, № 607/9416/21, № 607/9450/21, № 607/9447/201, № 607/9442/21 було зобов`язано дізнавача сектору дізнання Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області у провадженні якого перебуває кримінальне провадження №42021210000000094 розглянути вищевказані клопотання відповідно до вимог ст.220 КПК України. Згідно з листом № С70 від 09 липня 2021 року дізнавач сектору дізнання Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Карапулько Х.В. повідомила, що клопотання, подані ОСОБА_1 за реєстраційними номерами С70, С70/2, С70/3, С70/4, С70/5, С70/6, повторно розглянуто. За результатом зазначених клопотань дізнавачем рішення не змінено. У кримінальній справі №42021210000000094 встановлено, що відповідно до наказу Уповноваженого ВРУ з прав людини №548/к від 14.09.2021, ОСОБА_3 призначено на посаду з 16.09.2020 р. провідного спеціаліста Відділу регіонального представництва в регіональних областях Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини із значенням постійного робочого місця у м.Тернопіль. Згідно з дорученням Уповноваженого ВРУ з прав людини Денісової Л. №396/д 30.12.2020, Смик А.Я. здійснює регіональне представництво Уповноваженого ВРУ з прав людини у Тернопільській області та розглядає звернення громадян. Постановою дізнавача сектору дізнання Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області Карапулько Х.В. від 03 листопада 2021 року дане кримінальне провадження №42021210000000094 від 07 травня 2021 року було закрите у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Герчаківської О.Я. скаргу ОСОБА_1 на постанову дізнавача сектору дізнання Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області Карапулько Христини Василівни від 03 листопада 2021 року про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021210000000094 від 07 травня 2021 року за ч. 1 ст. 353 КК України задоволено; скасовано постанову дізнавача сектору дізнання Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області Карапулько Х.В. від 03 листопада 2021 року про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021210000000094 від 07 травня 2021 року за ч. 1 ст. 353 КК України; матеріали кримінального провадження №42021210000000094 від 07 травня 2021 року за ч. 1 ст. 353 КК України направлено до сектору дізнання Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області, для подальшого проведення досудового розслідування. Підставами скасування вказаної постанови послугувало те, що вона належним чином не мотивована, її зміст не відповідає фактичним обставинам справи, встановленим матеріалами кримінального провадження, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу, а відтак є передчасною. На час розгляду справи у суді розслідування у даній кримінальній справі триває. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади. Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України). Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора в тому числі бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, рішення слідчого про закриття кримінального провадження. За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Разом із тим, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої і, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17 (провадження№ 61-7053зпв18), від 23 січня 2019 року у справі № 638/1413/17 (провадження № 61-42619св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 641/7772/17 (провадження № 61-40338св18), від 30 червня 2020 року у справі № 641/7984/17 (провадження № 61-36602св18). При зверненні до суду ОСОБА_1 вказував, що бездіяльністю дізнавача у кримінальному провадженні, яка виразилась у невирішенні його клопотань, навіть незважаючи на наявність шість ухвал слідчих суддів, якими його зобов`язано їх вирішити, йому завдана моральна шкода. Така шкода полягає у понесених ним стражданнях, як особою, яка потерпіла від злочину. Орган дізнання не вчиняє у визначенні процесуальні строки дій, які він зобов`язаний вчинити, відтак існують ризики того, що в результаті неправомірної бездіяльності досудове розслідування виявиться безрезультатним (т.1 а.с.2) Ухвали слідчих суддів Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справах № 607/9442/21, № 607/9420/21, № 607/9416/21, № 607/9450/21, № 607/9447/201, № 607/9442/21, якими було зобов`язано дізнавача сектору дізнання Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області розглянути подані ОСОБА_1 клопотання у кримінальній справі №4202121000000094 від 07.05.2021 року, ухвала слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Герчаківської О.Я. про задоволення скарги ОСОБА_1 на постанову дізнавача сектору дізнання Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області Карапулько Х.В. про закриття кримінальної справи свідчать про реалізацію ОСОБА_1 передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. Ухвали слідчих суддів, якими було зобов`язано дізнавача розглянути подані ОСОБА_1 клопотання у кримінальній справі, скасування постанови дізнавача про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій дізнавача сектору ГУНП в Тернопільській області та завдання позивачу моральної шкоди, не мають наслідків цивільно-правового характеру. Права ОСОБА_1 , на порушення яких останній посилався, були відновлені шляхом оскарження бездіяльності дізнавача сектору дізнання Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області в порядку, визначеному КПК України. Крім того, як уже зазначалося вище, процесуальні порушення, які були допущені дізнавачем при проведенні досудового слідства в кримінальному провадженні, були усунуті шляхом постановлення слідчими-суддями вище перерахованих ухвал, скасуванням постанови про закриття кримінального провадження та зобов`язанням уповноважених осіб вчинити дії щодо клопотань заявника. Реалізація особою її права на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом у разі задоволення таких скарг, становить достатньо справедливу сатисфакцію з відшкодування шкоди, яку зазнав позивач. Цей висновок узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії» та від 09 лютого 2007 року «Білуха проти України», де встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Статтями 12, 80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони, суд не може збирати докази за власною ініціативою. З огляду на викладене, колегія суддів виходить із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, розмір якої належним чином не обґрунтований. Колегія суддів вважає, що правові підстави для застосування до спірних правовідносин норм статей 1173, 1174 ЦК України та відшкодування моральної шкоди, відсутні. Враховуючи наведене, посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що судом безпідставно зменшено розмір моральної шкоди та відхилено наданий ним розрахунок розміру моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки права позивача, на порушення яких він посилався, були відновлені шляхом оскарження бездіяльності дізнавача в порядку, визначеному КПК України. Не встановлено і причинно-наслідкового зв`язку між діями дізнавача у кримінальному провадженні №4202121000000094 від 07.05.2021 року, які виразились у невирішенні клопотань позивача, закриттям кримінальної справи без розгляду та вирішення вказаних клопотань та моральною шкодою, оціненою позивачем у розмірі 210000 грн. Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 щодо збільшення розміру моральної шкоди колегія суддів залишає без задоволення. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Тернопільській області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню як таке, що постановлене із невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю позовних вимог та з неправильним застосуванням норм матеріального права. У справі слід ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Оскільки позивач на підставі п. 13 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в сумі 3150 грн. підлягають компенсуванню за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задовольнити . Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 лютого 2022 року скасувати . Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу досудового розслідування, відмовити. Судові витрати у вигляді судового збору у сумі 3150 грн. компенсувати Головному управлінню Національної поліції в Тернопільській області за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 20 травня 2022 року. Головуючий Дикун С.І. Судді: Парандюк Т.С. Міщій О.Я.