Постанова Житомирський апеляційний суд № 279/6391/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/6391/21 Головуючий у 1-й інст. Коваленко В.П. Категорія 44 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Галацевич О.М., суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю., з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №279/6391/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Житомирській області про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Житомирській області, на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області, ухвалене 08 червня 2022 року суддею Коваленко В.П. у м. Коростені, повний текст рішення складено 08 червня 2022 року, в с т а н о в и в : У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (надалі Управління, ГУНП в Житомирській області), в якому просив стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, на його користь 8000 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 325000 грн на відшкодування моральної шкоди, тобто, у загальній сумі 333000 грн. В обґрунтування позову зазначив, що 27.11.2018 близько 22 годин 30 хвилин в м.Коростень, керуючи своїм автомобілем Fiat Ducato державний номерний знак НОМЕР_1 , безпідставно був зупинений та затриманий працівниками поліції. Під час затримання останніми йому було нанесено удари ногами і руками по різних частинах тіла, після чого без роз`яснення причин на службовому автомобілі працівників поліції доставлено до Коростенського ВП ГУНП України в Житомирській області. Ключі від автомобіля та телефон було відібрано. Після чого його відвезли до Коростенської міської лікарні для перевірки на стан сп`яніння. У лікарні, на його прохання взяти аналізи крові, черговий лікар пояснила, що у цьому немає потреби, оскільки відсутній стан алкогольного сп`яніння. Після повторної вимоги пояснити причину затримання та повернути йому телефон для здійснення дзвінка своєму адвокату, йому працівниками поліції вкотре було завдано удари. Згодом його відвезли до Коростенського «медвитверезника», де тривалий час знущались та всіляко принижували, а також змушували підписати якісь папери. У подальшому працівники поліції відвезли до його автомобіля, віддали ключі та телефон. Однак, під час огляду свого авто ним було виявлено, що із сумки, яка знаходилась у ньому, зникли 8000 грн. Зранку, 28.11.2018 ним до Коростенської місцевої прокуратури в Житомирській області було подано заяву про вчинення працівниками поліції Коростенського ВП ГУНП України в Житомирській області кримінального правопорушення. У подальшому, йому стало відомо, що відносно нього складено адміністративні протоколи за ч.1 ст.126, ч.2 ст.122, ст.185, ч.1 ст.130 КУпАП. Судовими рішеннями Коростенського міськрайонного суду Житомирської області у справах №№279/5669/18; 279/5650/18; 279/5869/18 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності закриті провадження в справах у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Отже, здійснення провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності, яка у подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складення протоколу, отримання пояснень та інше). Вважає, що такими незаконними діями працівників поліції йому було завдано моральної шкоди, яка виразилась у душевних та психічних стражданнях, що продовжувались тривалий час і потребували значного часу для їх відновлення, а також докладання неймовірних зусиль для налагодження та організації життя. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що суд першої інстанції, в порушення норм матеріального права, залишив поза увагою висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц, у п.90 якої зазначено, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Однак, суд дійшов до необґрунтованого та безпідставного висновку про задоволення позивачу моральної шкоди у розмірі 50000 грн. На його думку, є безпідставними твердження суду про те, що закриття справи про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення є підставою для відшкодування моральної шкоди, а також те, що позивач протягом певного періоду вживав передбачені законодавством заходи для відновлення своїх прав. Зокрема, судом не було враховано, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння (бездіяльності) її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Разом із цим, суд не з`ясував, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Вважає, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідачів є підставою для відшкодування шкоди. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи сторони в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що 27.11.2018 в м.Коростені Житомирської області під час керування автомобілем Fiat Ducato д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений на вимогу працівників поліції, які не представившись, витягли його з автомобіля, побили, наділи кайданки та повезли в медичний центр для освідування на стан сп`яніння. В медичному закладі такий його стан нічим доведений не був. Через деякий час він дізнався про складення відносно нього адміністративного протоколу за ч.1 ст.126, ч.2 ст.122 КУпАП. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2019 року провадження у справі №279/5650/18 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.35). Також, постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01.03.2019 провадження у справі №279/5669/18 відносно ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення (а.с.34). Окрім того, рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01.03.2019 у справі №279/5869/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора СРПП Коростенського ВП Ходаківського М.В., ГУНП в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного правопорушення у вигляді штрафу в сумі 425 грн задоволено. Скасовано постанову поліцейського СРПП Коростенського відділу поліції Ходаківського М.В. серія ДПО18 №840815 від 27.11.2018 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП, а провадження у справі закрито. Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що матеріали справи не містили доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення (а.с.36-37). Зі змісту вищевказаних судових рішень, вбачається, що вони стосувалися подій, які відбувалися 27.11.2018. Згідно довідки від 28.11.2018 №7662, виданої травматологічним пунктом Консультативно-діагностичного центру Коростенської ЦМЛ хворому ОСОБА_1 , яка долучена до позовної заяви, вбачається, що останньому встановлено діагноз: закритий перелом кісток носу, садна ----, суборбітальна гематома зправа, забій грудної клітки зліва (а.с.33). Відповідно до частини першої, пункту дев`ятого та абзацу тринадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органами досудового розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу. Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 9 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» №266/94-ВР визначено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 вищевказаного Закону право на відшкодування шкоди у розмірах і у порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення. Згідно з пунктом 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» №266/94-ВР у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода. У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, який на нього був накладений (Постанова КЦС Верховного Суду у справі № 640/16169/17 від 05 лютого 2020 року). Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначав, що внаслідок протиправних дій працівників поліції, які виразились у його безпідставному затриманні, завданні йому тілесних ушкоджень та незаконному притягненні до адміністративної відповідальності, він зазнав моральних страждань та був вимушений здійснювати заходи по відновлюванню своїх прав. Встановивши, що провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрито судом за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дії неправомірного характеру з боку посадових осіб органу державної влади призвели до порушення звичного розкладу життя позивача, змусили його звертатись за допомогою до фахівців у галузі права, завдали моральних страждань, а тому наявні підстави для часткового задоволення позову про відшкодування моральної шкоди. В той же час, колегія суддів не може погодитись із розміром відшкодування моральної шкоди, встановленим судом першої інстанції, в сумі 50000 грн. Матеріалами справи підтверджено, що права позивача були відновлені протягом трьох місяців, оскільки події відбувалися 27.11.2018, а рішення судів, якими були скасовані неправомірні акти органу поліції та закриті провадження у справах про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були ухвалені 05.02.2019 та 01.03.2019. Окрім того, обставини побиття ОСОБА_1 працівниками поліції та завдання йому тілесних ушкоджень, на які позивач посилався як на одну з підстав в обґрунтування заподіяння йому фізичних страждань, та які суд встановив, пославшись у мотивувальній частині свого рішення, не підтверджені належними та допустимими доказами. Про такі обставини було зазначено у судових рішеннях, на які посилався позивач, тільки з його пояснень, а надана ним до позовної заяви довідка медичного закладу про отримані тілесні ушкодження, не підтверджує той факт, що їх завдали йому саме працівники поліції. Інших належних доказів (матеріали службової перевірки, вирок суду, тощо) на підтвердження заподіяння тілесних ушкоджень працівниками поліції позивачу, останній суду не надав, а матеріали справи не містять. Отже, моральні страждання позивача були пов`язані з незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності, необхідністю вживати заходи для відновлення своїх прав. Тому, враховуючи характер немайнових втрат (їх невелику тривалість та відновлення прав позивача в судовому порядку, що в свою чергу саме по собі є справедливою сатисфакцією), відсутність істотних наслідків для позивача, колегія суддів вважає, що розмір морального відшкодування в сумі 5000 грн буде відповідати обставинам справи і принципам розумності та справедливості. Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне. Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» №266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону №266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18). Інші доводи апеляційної скарги не спростовують наявність підстав для часткового задоволення позову. Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зменшення розміру стягнутої з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 50000 грн до 5000 грн. Оскільки позивач при поданні позову до суду у відповідності до п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» був звільнений від сплати судового збору, з ГУНП в Житомирській області в дохід держави підлягає стягненню 90,8 грн судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги та з огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, ГУНП в Житомирській області за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, підлягає компенсації 1225,8 грн понесених судових витрат за подання апеляційної скарги до суду. Рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди не оскаржувалось, а тому судом апеляційної інстанції не переглядалось. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області задовольнити частково. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2022 року змінити. Зменшити розмір стягнутої з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 50000 грн до 5000грн. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській областів дохід держави 90,8 грн судового збору. У решті рішення залишити без змін. Компенсувати Головному управлінню Національної поліції в Житомирській області за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1225,8 грн судових витрат за подання апеляційної скарги до суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 18 листопада 2022 року.