Ухвала КАС ВС № 200/4774/19-а

УХВАЛА 26 березня 2020 року Київ справа №200/4774/19-а адміністративне провадження №К/9901/6842/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Стеценка С.Г., суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В., розглянувши заяву суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Стеценка С.Г., Рибачука А.І., Тацій Л.В. про самовідвід від участі у справі № 200/4774/19-а за позовом ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування рішення, в с т а н о в и в: До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду від 24.02.2020. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: суддя - доповідач - Стеценко С.Г., судді - Рибачук А.І., Тацій Л.В. Так, як убачається з змісту вказаної касаційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує ухвалу Верховного Суду від 24.02.2020, ухвалену суддями Стеценком С.Г., Рибачуком А.І. та Тацій Л.В. 24.03.2020 судді Стеценко С.Г., Рибачук А.І. та Тацій Л.В. заявили самовідвід у справі, вважаючи, що існують обставини, які у сторонніх осіб можуть викликати сумнів у їх неупередженості при вирішенні справи. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права. Пунктом 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15 жовтня 2010 року визначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді, вимога об`єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію (див. "Пуллар проти Сполученого Королівства", 10 червня 1996 року, § 32 , Звіти 1996-III). У зв`язку з цим, навіть отримане враження щодо безсторонності судді має важливе значення, бо, іншими словами, «правосуддя повинно не лише здійснюватися; але й виглядати таким, що здійснюється». На кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості (див. "Де Куббер проти Бельгії", 26 жовтня 1984 року, § 26, Серія А, № 86). Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли би виникнути сумніви в неупередженості судді. З огляду на положення пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, для уникнення будь-яких, навіть щонайменших, сумнівів у неупередженості суддів Тацій Л.В. чи будь-яких інших сумнівів в об`єктивному вирішенні спору, для запобігання поданню учасниками судового процесу в подальшому нових заяв чи клопотань, пов`язаних з участю зазначеного судді у розгляді цієї справи, що може призвести лише до непередбачуваного і безпідставного затягування розгляду справи, а також з метою сприяння підвищенню рівня довіри громадськості до судів заяву судді Тацій Л.В. належить задовольнити. Керуючись статтями 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - у х в а л и в: Заяви суддів Стеценка С.Г., Рибачука А.І. та Тацій Л.В. про самовідвід - задовольнити. Відвести суддів Стеценка С.Г., Рибачука А.І. та Тацій Л.В. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду від 24.02.2020 у справі № 200/4774/19-а за позовом ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування рішення. Передати матеріали справи № 200/4774/19-а до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... С.Г. Стеценко А.І. Рибачук Л.В. Тацій , Судді Верховного Суду