Постанова 4857 № 309/2113/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 309/2113/19 пров. № А/857/2708/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М. суддів: Большакової О.О., Заверухи О.Б., за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т. розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 16 грудня 2019 року (головуючий суддя: Савицький С.А., місце ухвалення - м. Хуст) у справі за адміністративним позовом представника ОСОБА_1 - Губаль Ганни Михайлівни до Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил, - встановив: представник ОСОБА_1 - Губаль Г. М., 10.07.2019 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 2330/30500/19 від 26.06.2019. Обґрунтовує позов тим, що ОСОБА_1 , керуючи легковим транспортним засобом, а саме АUDI Q7, реєстраційний номер Німеччини НОМЕР_1 виїжджав з території України на територію Угорщини через митний пост «Вилок». Проходячи зону митного контролю через «Зелений коридор», державний інспектор відділу митного оформлення № 2 вищевказаного митного посту, ОСОБА_3 , неправильно оцінюючи обставини склав на нього протокол про порушення митних правил № 2330/30500/19 за ознаками ч. 3 ст .481 Митного кодексу України, а саме: «перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб». Заступником начальника Закарпатської митниці С. Уретій, 27.06.2019 складено постанову про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч. 3 ст. 481 МК України у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 16 грудня 2019 року позов задоволено. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалено із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволені позову відмовити. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що ОСОБА_1 з об`єктивних причин, а саме, перебування автомобіля на ремонті на станції технічного обслуговування внаслідок його поломки, не міг вчасно вивезти за межі митної території України. Оскільки, документів, які б підтверджували те, що поломка автомобіля сталася в результаті аварії або непереборної сили позивачем не надано, що у свою чергу, в розрізі положень ст. ст. 95, 192, 460 МК України, виключає ознаки аварії чи дії обставин непереборної сили, визначення яких, наведено у Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 року № 657, який зареєстровано в Міністерстві юстиції 02.10.2012 за № 1669/21981. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що 05.05.2019 о 01.33 год в зону митного посту «Вилок» Закарпатської митниці ДФС на смугу руху «зелений коридор» у напрямку виїзд з митної території України заїхав автомобіль марки «AUDI Q7», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номерний знак Німеччини НОМЕР_3 , під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , який прямував із України в Угорщину. Під час здійснення митних формальностей було проведено аналітично-перевірочні заходи з використанням баз даних, а саме: АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України, внаслідок чого встановлено, що автомобіль марки «AUDI Q7», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номерний знак Німеччини НОМЕР_3 20.12.2018 року гр. ОСОБА_1 ввіз на митну територію України через митний пост «Вилок» Закарпатської митниці ДФС в митному режимі «тимчасове ввезення до 60 днів». На підставі даної інформації в базі даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС ОСОБА_1 було оформлено зобов`язання про зворотнє вивезення зазначеного транспортного засобу № UA305300/2018/1282 від 20.12.2018, в якому він зобов`язався вивезти вказаний ТЗ у термін до 01.02.2019. Зазначене зобов`язання, у вказані строки не виконано, так як фактично цей транспортний засіб позивачем був доставлений на митний пост «Вилок» Закарпатської митниці ДФС 05.05.2019, із запізненням більше ніж на 10 діб. В ході опитування гр. України ОСОБА_1 , було з`ясовано, що автомобіль не був ввезений на митну територію України вчасно через його поломку та перебування в період з 28.01.2019 по 04.05.2019 на ремонті на СТО «ПП ОСОБА_5 ». Із заявою про продовження терміну тимчасового ввезення транспортного засобу до Закарпатської митниці ОСОБА_1 звертався 30.01.2019. Постановою від 26.06.2019 у справі про порушення митних правил № 2330/30500/19, винесеною в.о. заступником начальника Закарпатської митниці ДФС-начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Уретій С.В., громадянина України ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 481 Митного кодексу України, та накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн. Таке рішення посадовою особою ДФС України прийняте на підставі адміністративної справи з протоколом про порушення митних правил № 2330/30500/19. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити, оскільки про наявність факту поломки транспортного засобу та неможливості, у зв`язку з цим, його вивезти за межі митної території України, позивачем було повідомлено орган доходів і зборів до закінчення строку тимчасового ввезення, подавши митному органу письмову заяву, отже оскаржувана постанова про порушення митних правил підлягає скасуванню. З цими висновками суду першої інстанції, не погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке. Спірні правовідносини врегульовані Митним кодексом України, в редакції чинній на момент їх виникнення. Відповідно до ст. 103 Митного кодексу України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання. Згідно до ч. 1 ст. 112 Митного кодексу України, митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті. Відповідно до ч. 4 ст. 380 Митного кодексу України, тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу. Транспортні засоби, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД, та причепи до них, що класифікуються за товарною позицією 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які ввозяться громадянами-резидентами у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за укладеними трудовими договорами з підприємствами-нерезидентами, що підтверджується документами відповідних компетентних органів країни реєстрації підприємства-нерезидента, для цілей цього Кодексу вважаються транспортними засобами особистого користування. Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України таких транспортних засобів дозволяється на строк до 10 діб за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Строки, передбачені абзацами першим, другим, третім та п`ятим цієї частини, можуть бути продовжені митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Громадяни-резиденти, які перебувають на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном, мають право тимчасово ввозити на митну територію України під письмове зобов`язання про зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, один транспортний засіб особистого користування, що класифікується за товарною позицією 8703 (крім товарної підпозиції 8703 10) згідно з УКТ ЗЕД, та причіп до нього, що класифікується за товарною підпозицією 8716 10 згідно з УКТ ЗЕД (за умови ввезення разом із транспортним засобом), на строк, що не перевищує 60 днів протягом одного календарного року (який може бути як безперервним, так і з перервами), без сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Зазначені транспортні засоби можуть бути тимчасово ввезені на митну територію України за умови подання митному органу документів, що підтверджують право власності громадянина на такі транспортні засоби та їх реєстрацію на території відповідної країни. Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач прийнятий на тимчасовий консульський облік у Генеральному консульстві України в Мюнхені з 04.12.2018 до 04.02.2021, що підтверджується відбитком штемпеля у закордонному паспорті ОСОБА_1 № НОМЕР_4 (а. с. 17). Відповідно до запису в базі даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС громадянину України ОСОБА_1 , оформлено зобов`язання про зворотне вивезення автомобіля марки «AUDI Q7», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номерний знак Німеччини НОМЕР_3 , у термін до 01.02.2019, що не заперечується позивачем. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що основним аргументом не вивезення транспортного засобу до моменту закінчення строку тимчасового ввезення, позивач вказує перебування автомобіля марки «AUDI Q7», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номерний знак Німеччини НОМЕР_3 на ремонті на станції технічного обслуговування «ПП ОСОБА_5 » у зв`язку з поломкою. Крім цього, позивач вказує, що про факт несправності цього транспортного засобу, він повідомив митницю 30.01.2019, звернувшись із відповідною заявою. Однак, суд апеляційної інстанції не бере до уваги вищевказані покликання позивача, з огляду на таке. Згідно ч. 3 ст. 481 Митного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), перевищення строку тимчасового ввезення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів, крім транспортних засобів особистого користування, за межі митної території України більше ніж на десять діб, але не більше ніж на двадцять діб - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Частиною 1 ст. 192 Митного кодексу України передбачено, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов`язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу. Відповідно до ч. 1 ст. 460 Митного кодексу України, вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом. Отже, лише внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, особа може бути звільнена від відповідальності за порушення митних правил передбачених, зокрема і ч. 3 ст. 481 Митного кодексу України. Суд апеляційної інстанції зазначає, що Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657 затверджено Порядок виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, який зареєстровано в Міністерстві юстиції 02.10.2012 за № 1669/21981 (далі Порядок № 657). Так, згідно п. 1 розділу VIII Підтвердження факту втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили Порядку № 657, положення цього розділу застосовуються у випадках, коли Кодексом або іншими актами законодавства України з питань державної митної справи передбачено надання митному органу документального підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили. У п. 2 розділу VIII Порядку № 657 наведено визначення термінів, зокрема: аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв`язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи; документальне підтвердження - надання митному органу відповідних документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили; обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події; факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем. Пунктом 3 розділу VIII Порядку № 657 передбачено, що залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції. Відповідно до п. 5 розділу VIII Порядку № 657, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили. З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява, яка подавалася про факт несправності транспортного засобу марки «AUDI Q7», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номерний знак Німеччини НОМЕР_3 , не може розцінюватися як доказ, який підтверджує факт аварії чи дії обставин непереборної сили, у ході провадження по справі про порушення митних правил, оскільки поломка транспортного засобу, відбулася внаслідок звичайної експлуатації автомобіля, чого позивач не заперечує. Крім цього доказів того, що ремонт цього автомобіля мав місце саме внаслідок аварії чи дії обставин непереборної сили, в розумінні п. п. 2, 3, 5 розділу VIII Порядку № 657, позивачем не надано. Крім цього, «ПП ОСОБА_5 », не є суб`єктом, який наділений правом видавати відповідні документи, що підтверджують наявність аварії чи обставин непереборної сили, в розумінні п. 5 розділу VIII Порядку №

657. Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, підстави для застосування відносно ОСОБА_1 положень ч. 1 ст. 460 Митного кодексу України, яка виключає адміністративну відповідальність у випадках наявності наслідків аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб відсутні. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 перевищив строк тимчасового ввезення транспортного засобу особистого користування, встановлений Митним кодексом України, а тому в діях позивача є склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 481 Митного кодексу України. Отже оскаржувана постанова винесена на підставі та в межах повноважень наданих митному органу, у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а тому є законною. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 315, 317, 321, 322, КАС України, суд - постановив: апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС задовольнити. Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 16 грудня 2019 року у справі № 309/2113/19 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. О. Большакова О. Б. Заверуха Повне судове рішення складено 23.03.2020.