Постанова 4857 № 308/3731/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 308/3731/22 пров. № А/857/12862/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Гуляка В.В., Довгополова О.М., за участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 серпня 2022 року (головуючого судді Бенца К.К., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 10 год. 43 хв. в м. Ужгород повний текст рішення виготовлено 17.08.2022) у справі №308/3731/22 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил та закриття провадження у справі,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 18.03.2022 звернувся в суд з позовом до Закарпатської митниці Держмитслужби в якому просить скасувати постанову в справі про порушення митних правил №1993/30500/21 від 08.12.2021, а провадження у справі - закрити. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 серпня 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, вважає рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Представник позивача Олександр Резуненко надіслав до апеляційного суду заяву про розгляд справи без нашої участі. Сторони в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 268 КАС України, а згідно з частини 3 вказаної статті неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що легковий автомобіль марки «PEUGEOT PARTNER», номер кузова НОМЕР_1 , було ввезено на митну територію України 10.08.2020 року гр. Угорщини ОСОБА_1 , через пункт пропуску «Дзвінкове» митного поста «Косонь» Закарпатської митниці Держимтслужби, в митному режимі тимчасового ввезення терміном до одного року з метою особистого користування. Закарпатською митницею складено 25.11.2021 протокол про порушення митних правил №1993/30500/21 відносно гр. Угорщини ОСОБА_1 за частиною 4 статті 469 МК України. Відповідно до постанови в справі про порушення митних правил № 1993/30500/21 від 08.12.2021 вбачається, що 30.06.2021 о 12.01 до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Ужгород-вантажний» Закарпатської митниці ТОВ «Євро Континент» на підставі договору про надання послуг митного брокера для митного оформлення подано МД типу ІМ 40 АА № UA305130/2021/106936 та інші документи, а саме: договір купівлі-продажу від 25.06.2021 року б/н, документи реєстрації транспортного засобу від 05.11.2014 року № КА78358, сертифікат відповідності щодо затвердження завершеного колісного транспортного засобу від 28.06.2021 року № UA.009.76007-21, згідно яких гр. України ОСОБА_2 оформляє товар, легковий автомобіль марки «PEUGEOT PARTNER», номер кузова НОМЕР_1 . Таким чином, гр. Угорщини ОСОБА_1 , вчинив неправомірні операції з автомобілем марки «PEUGEOT PARTNER», номер кузова НОМЕР_1 , тимчасово ввезеним на митну територію України, шляхом передачі його у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила вказаний транспортний засіб на митну територію України, чим вчинив порушення митних правил, що передбачене частиною 4 статті 469 Митного кодексу України. Не погодившись із даною постановою в справі про порушення митних правил позивач звернувся до суду щодо її скасування. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що не вбачає підстав для скасування постанови від 08.12.2021 у справі про порушення митних правил №1993/30500/21. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Статтею 466 Митного кодексу України (далі МК України) визначено, що адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України. Додержання митними органами вимог закону в разі застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил забезпечується здійсненням систематичного контролю з боку органів вищого рівня та їх посадових осіб, правом оскарження постанов у справах про порушення митних правил та іншими заходами, передбаченими законодавством України. Відповідно до частини 1 статті 494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. За приписами частини 1 статті 488 МК України провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил. Частиною 1 статті 458 МК України встановлено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Стаття 489 МК України визначає обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про порушення митних правил. За вимогами цієї статті посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Суть виявленого порушення митних правил, що слугувала підставою для притягнення позивача до відповідальності згідно з спірною постановою за частиною четвертою статті 469 МК України, полягає у передачі тимчасово ввезеного ним на митну територію України транспортного засобу особистого користування у володіння, користування або розпорядження особі ОСОБА_2 , яка безпосередньо не ввозила вказаний транспортний засіб на митну територію України. Так, згідно з частиною 1 статті 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Частиною 5 статті 380 МК України передбачено, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Відповідно до частини 6 статті 380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Згідно з частиною 4 статті 469 МК України передача транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно пунктів 2, 3 розділу І наказу Державної митної служби України №1118 від 17.11.2005 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» (далі Правила) встановлено, що ТЗ для здійснення митного контролю та митного оформлення може бути пред`явлений митному органу як власником, так і вповноваженою особою. Уповноважена особа - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого власником товарів і транспортних засобів, наділена правом учиняти дії, пов`язані з пред`явленням цих товарів і транспортних засобів митним органам для митного контролю та митного оформлення при переміщенні їх через митний кордон України, або іншим чином розпоряджатися зазначеними товарами та транспортними засобами. Відповідно до пункту 4 розділу І зазначених Правил ТЗ, що переміщуються через митний кордон України громадянами, перебувають під митним контролем: при ввезенні з метою транзиту - з моменту перетину митного кордону України до вивезення за межі митної території України; при вивезенні для вільного обігу або тимчасово - з моменту пред`явлення митному органу до завершення митного оформлення та вивезення за межі митної території України. У відповідності до пункту 7 розділу І Правил власник ТЗ або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає (серед іншого) оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо. Відповідно до пункту 60 статті 4 МК України транспортні засоби особистого користування це наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно. Частиною 5 статті 255 МК України встановлено, що митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії. Користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (частина 3 статті 325 МК України). Як встановлено з матеріалів справи, 10.08.2020 гр. Угорщини ОСОБА_1 , через пункт пропуску «Дзвінкове» митного поста «Косонь» Закарпатської митниці Держимтслужби, в режимі тимчасового ввезення терміном до одного року було ввезено легковий автомобіль марки «PEUGEOT PARTNER», номер кузова НОМЕР_1 на митну територію України. 30.06.2021 о 12.01 до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Ужгород-вантажний» Закарпатської митниці ТОВ «Євро Континент» на підставі договору про надання послуг митного брокера для митного оформлення гр. України ОСОБА_2 оформляла товар, легковий автомобіль марки «PEUGEOT PARTNER», номер кузова НОМЕР_1 , відповідно подано МД типу ІМ 40 АА № UA305130/2021/106936 та інші документи, а саме: договір купівлі-продажу від 25.06.2021 року б/н, документи реєстрації транспортного засобу від 05.11.2014 року № КА78358, сертифікат відповідності щодо затвердження завершеного колісного транспортного засобу від 28.06.2021 року № UA.009.76007-21. Таким чином, гр. Угорщини ОСОБА_1 , вчинив дії з автомобілем марки «PEUGEOT PARTNER», номер кузова НОМЕР_1 , тимчасово ввезеним на митну територію України, шляхом передачі його у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила вказаний транспортний засіб на митну територію України, чим вчинив порушення митних правил, що передбачене частиною 4 статті 469 МК України, що було виявлено під час митного оформлення. За порушення митних правил було складено протокол відносно ОСОБА_1 , справу розглянуто уповноваженою особою та визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, накладено стягнення в межах санкції частини 4 статті 469 МК України. Що стосується покликання скаржника на відсутність доказів повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, то колегія суддів враховує, що справу розглянуто без участі гр. Угорщини ОСОБА_1 , який на розгляд справи не з`явився, про час та місце розгляду справи йому було повідомлено направленим протоколом про порушення митних правил №1993/30500/21 від 25.11.2021, листом митниці від 25.11.21 №7.7-20-04/19/5419. Виходячи із викладеного, апеляційний суд вважає, що при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил відповідач з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, що адміністративне правопорушення було вчинене, його вчинив саме ОСОБА_1 , який підлягає адміністративній відповідальності, а обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність відсутні. Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України). Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження, оскільки вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 4 статтею 469 МК України доведена в повному обсязі, доводи позивача спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджуються та зводяться до намагання уникнути відповідальності за вчинене митне правопорушення, щодо передачі тимчасово ввезеного ним на митну територію України транспортного засобу особистого користування у володіння, користування та розпорядження особі ОСОБА_2 , яка безпосередньо не ввозила вказаний транспортний засіб на митну територію України, а доводи що це дружина позивача не спростовують вказаних дій, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для його скасування. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно частини 3 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 серпня 2022 року у справі №308/3731/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді В.В. Гуляк О.М. Довгополов Повний текст постанови складено 03.10.2022