Постанова 4857 № 308/3309/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 308/3309/21 пров. № А/857/10266/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І., з участю секретаря Михальської М.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил,- суддя в 1-й інстанції Логойда І.В., час ухвалення рішення 06.05.2021 року, місце ухвалення рішення м.Ужгород, дата складання повного тексту рішення 06.05.2021 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Закарпатської митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що він не був належним чином повідомлений судом про час та місце розгляду справи шляхом вручення повістки, що є підставою для скасування постанови, також не володіє українською мовою. Вважає, що на час ввезення транспортного засобу ч. 5 ст. 481 Митного кодексу України не існувала вказана норма у редакції, що застосована митним органом. Також, Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» № 2612-VIII від 08.11.2018 року внесено зміни до ст. 481 МК України. Вказані зміни повинні були набрати чинності через 180 днів з дня, наступного за днем опублікування цього Закону. Відповідно до викладених змін, ст. 481 МК України містить у собі 6 частин. Однак, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про електронні довірчі послуги» № 2725-VIII від 16.05.2019 року, строк набрання чинності таких змін збільшено зі 180 до 270 днів (п. 1 ч. 2 Розділу II Прикінцевих Положень Закону № 2725-VIII), а тому редакція ч. 6 ст. 481 МК України набула чинності 22.08.2019 року. Враховуючи, що стаття 481 МК України в редакції Закону України від 08 листопада 2018 року № 2612-VIII набрала чинності 22 серпня 2019 року, особа може бути притягнута до відповідальності за частиною п`ятою статті 481 МК України (за перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб) в разі, якщо відповідний транспортний засіб був ввезений на митну територію України після 21 серпня 2019 року, оскільки до цього існувала зазначена норма закону, як і не існувала відповідальність за відповідне порушення митних правил у вигляді накладення штрафу в розмірі 5 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, звертає увагу суду на той факт, що причиною не вивезення автомобіля за межі митної території України у встановлений митницею строк є обставина непереборної сили - карантин. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких мотивів. Як вбачається з матеріалів справи, 13.09.2020 року державний інспектор відділу митного оформлення № 4 митного поста «Вилок» Закарпатської митниці Держмитслужби ОСОБА_3 склав відносно громадянина Угорщини ОСОБА_4 протокол про порушення митних правил від 13 вересня 2020 року № 1435/30500/20 за вчинення ним порушення митних правил, передбаченого частиною п`ятою статті 481 Митного кодексу України, - за перевищення встановленого законом строку доставки транспортного засобу комерційного призначення - автомобіля марки «BMW» моделі «Х5», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак Чехії НОМЕР_2 , більше ніж на двадцять діб, але не більше ніж на тридцять діб. За результатами розгляду справи про порушення митних правил за вищевказаним протоколом про порушення митних правил заступником начальника Закарпатської митниці Держмитслужби Негріч Леонідом Миколайовичем винесено постанову в справі про порушення митних правил від 29 вересня 2020 року № 1435/30500/20, якою громадянина Угорщини ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною п`ятою статті 481 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 85 000 грн. Вказаною постановою встановлено, що 13.09.2020 року, о 17 год. 23 хв., в зону митного контролю на ділянку «Вилок» Закарпатської митниці Держмитслужби заїхав автомобіль марки «BMW», реєстраційний номерний знак Чехії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 під керуванням громадянина Угорщини ОСОБА_5 . Для митного контролю водієм було подано контрольний талон для переміщення по смузі «зелений коридор», документ, що посвідчує особу водія, реєстраційний документ на транспортний засіб. Згідно інформації центральної бази даних Єдиної Інформаційної Системи Держмитслужби громадянином Угорщини ОСОБА_6 15.08.2019 о 00 год 16 хв. було ввезено на митну територію України автомобіль марки «BMW Х5», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак Чехії НОМЕР_2 через митний пост «Вилок» Закарпатської митниці ДФС в митному режимі «Тимчасове ввезення». Таким чином, громадянин Угорщини ОСОБА_7 повинен був вивезти з митної території України автомобіль марки «BMW Х5», реєстраційний номерний знак Чехії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 . Статтею 103 МК України передбачено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання. Відповідно до ч.1 ст.108 МК України строк тимчасового ввезення товарів встановлюється митним органом у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення. Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.108 МК України з урахуванням мети ввезення товарів та інших обставин попередньо встановлений строк тимчасового ввезення товарів за письмовою заявою власника цих товарів або уповноваженої ним особи може бути продовжений відповідним митним органом. У разі відмови у продовженні строку тимчасового ввезення митний орган зобов`язаний невідкладно письмово або в електронній формі повідомити особі, яка звернулася із заявою про його продовження, про причини та підстави такої відмови. Частиною 1 стаття 380 Митного кодексу України визначено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Згідно з ч. 2 ст. 380 Митного кодексу України транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від проведення заходів офіційного контролю, а також від подання документів та/або відомостей, що підтверджують дотримання встановлених заборон та/або обмежень щодо переміщення транспортних засобів особистого користування через митний кордон України. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Відповідно до ч. 5 ст. 380 Митного кодексу України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД , можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Як вбачається з частини 6 ст. 380 Митного кодексу України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. У розділі VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 №657, надано визначення аварії та обставин непереборної сили. Так, аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв`язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події. Пунктом 3 розділу VIII зазначеного Порядку передбачено, що залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції. Якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили (пункт 5 розділу VIII Порядку). Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сам по собі факт встановлення карантину на території України не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення митних правил. Для цього має бути причинно-наслідковий зв`язок між встановленим карантином та неможливістю виконання взятого на себе зобов`язання. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 березня 2020 р. N 287- р «Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», тимчасово заборонено перетинання державного кордону на в`їзд в Україну для іноземців та осіб без громадянства. Однак, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. N 477 вищевказане розпорядження втратило чинність. Наступне обмеження щодо перетину державного кордону іноземцями встановлено Кабінетом Міністрів України з 28 серпня 2020 року по 28 вересня 2020 року. Тобто, з 13.06.2020 року по 27 серпня 2020 року обмежень щодо в`їзду на територію України іноземців та осіб без громадянства не було. Всю інформацію про карантинні обмеження в Україні можна було дізнатися на офіційних вебресурсах Кабінету Міністрів України в мережі Інтернет та на офіційних сайтах посольств України і Міністерства закордонних справ України. Вірними є висновки суду першої інстанції, що згідно з вимогами ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» карантин віднесено до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), однак згідно з вимогами митного законодавства такі мають бути підтверджені документально. Так, судом встановлено, що позивач не надав митниці та не додав до позовної заяви жодних документів, які б підтверджували наявність дії обставин непереборної сили та особистих обставин. Також, 13.09.2020 року, коли позивач вивозив через митний кордон України автомобіль марки «BMW Х5», реєстраційний номерний знак Чехії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , в Україні також діяв карантин. Суд першої інстанції вірно критично оцінив твердження позивача про те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про порушення митних правил, оскільки вказані відомості були зазначені в протоколі про порушення митних правил №1435/30500/20 від 13.09.2020, який останній отримав, про що свідчить його підпис у відповідній графі протоколу та підписав відповідну заяву, в якій також було зазначено вказані відомості. Протокол складався у присутності особи, про що є також відповідне зазначення. Також ОСОБА_7 підписав заяву про те, що його повідомлено про місце та час розгляду справи та власноручно в ньому написав про розгляд справи у «присутності». Однак, на розгляд справи не з`явився. Доказів подання клопотання про відкладення розгляду справи позивач не подавав. Також неспроможними є твердження позивача про те, що він не володіє українською мовою, оскільки під час складання протоколу, громадянин заявив, що українською мовою володіє, перекладача не потребує, про що свідчать його підписи та власноручні записи на українській мові у поясненні від 13.09.2020 року. Колегія суддів не погоджується з твердженням представника позивача, що в даному випадку підлягає застосуванню норма ст.481 Митного кодексу України в редакції, що діяла станом на день ввезення транспортного засобу 15.08.2019, яка передбачала перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Так, ч. 1 статті 3 Митного кодексу України передбачено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України. Згідно з ч. 2 статті 3 Митного кодексу України у разі, якщо законодавством України передбачена можливість виконання митних формальностей без подання митної декларації, застосовуються норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день виконання таких формальностей. Частиною 5 ст. 255 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії. Відповідно до ст.103 МК України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання. Відтак, оскільки транспортний засіб ввезено на територію України у режимі тимчасового ввезення, який завершується реекспортом, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивозяться за межі митної території України без сплати вивізного мита та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, даний режим діє до моменту вивезення з території України транспортного засобу. Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що конструкція стаття 481 Митного кодексу України передбачає накладення санкцій у разі, зокрема, перевищення строку тимчасового вивезення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування. Митні формальності вважаються завершеними після завершення митного оформлення транспортного засобу, ввезеного у режимі тимчасового ввезення та вивезеного у режимі реекспорту, тому за порушення строку вивезення товару, транспортного засобу застосовується норма, чинна на момент завершення виконання таких митних формальностей, тобто вивезення транспортного засобу. Зважаючи на наведене, державним органом не було порушено принципу «юридичної визначеності», «передбачуваності» закону, оскільки навіть на момент ввезення транспортного засобу позивачу було відомо про наявність відповідальності за несвоєчасне його вивезення, визначеної ст. 481 Митного кодексу України, хоча і норми статті передбачали інший розмір відповідальності. Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.229,308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2021 року у справі № 308/3309/21 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді М. П. Кушнерик О. І. Мікула Повне судове рішення складено 07 липня 2021 року.