Постанова 4857 № 308/6899/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 308/6899/19 пров. № А/857/11957/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Іщук Л. П., суддів Обрізка І. М., Судової-Хомюк Н. М., за участю секретаря судового засідання Цар М. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 липня 2020 року (ухвалене головуючим суддею Бедьо В. І. у м. Ужгороді об 16:26 год, повний текст складено 17.07.20) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил, В С Т А Н О В И В: У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС, в якому просив скасувати постанову Закарпатської митниці ДФС від 15 травня 2019 року у справі про порушення митних правил №2183/40800/19, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 410872, 59 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є особою з множинним громадянством, зокрема, одночасно є громадянином України та Угорщини. Разом з тим згідно офіційної адресної картки № НОМЕР_1 від 29.05.2019 року він має постійне місце проживання в Угорщині, а згідно податкової картки № НОМЕР_2 від 26.05.2015 року йому присвоєний в Угорщині ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3 . Зазначає, що йому належить на праві власності транспортний засіб «Mersedes-Benz ML320» CDI 4MATIC, НОМЕР_4 , реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_5 , 2008 року виробництва, який використовує у робочих цілях. Відтак, оскільки, він має статус нерезидента через постійне проживання за кордоном, а тому мав право ввезти в режимі «транзит» спірний автомобіль терміном на 1 рік без сплати митних платежів. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, з покликанням на неповне з`ясування всіх обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що митним органом не доведено його статус резидента України, оскільки центр його життєвих інтересів в розумінні пп.в п.33 ч.1 ст.4 МК України знаходиться в Угорщині. Відтак, оскільки, він має статус нерезидента України через постійне проживання за кордоном, а тому має право ввезти в режимі транзит спірний автомобіль терміном на 1 рік без сплати митних платежів. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. В судове засідання на апеляційний розгляд справи учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до частини четвертої статті 229, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд ухвалив розгляд справи здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13.03.2019 року через митний пост «Вилок» Закарпатської митниці ДФС громадянином України ОСОБА_1 в режимі «тимчасове ввезення» терміном до одного року було ввезено автомобіль марки «Mersedes-Benz ML320» CDI 4MATIC, НОМЕР_4 , реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_5 , 2008 року виробництва. 25.04.2019 року стосовно громадянина України ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил № 2183/30500/19 за ознаками правопорушення, передбаченого ст.485 МК України (а.с.49-51). Підставою для складання цього протоколу слугувала та обставина, що будучи резидентом України для перетину митного кордону України громадянин України ОСОБА_1 використовував паспортний документ громадянина Угорщини з метою ухилення від сплати обов`язкових митних платежів, що передбачено ч.3 ст.380 МК України: тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою 3,5 тони), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 , маючи статус «громадянина-резидента», вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів в сумі 136957 грн. 53 коп. шляхом надання паспортного документу громадянина Угорщини, в якості підстави для ввезення на митну територію України автомобіля марки «Mersedes-Benz ML320» CDI 4MATIC, НОМЕР_4 , в режимі «тимчасове ввезення» згідно положень ст.380 МК України в порядку, передбаченому для громадян-нерезидентів. З врахуванням наведеного, громадянин України ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів. 15.05.2019 року заступником начальника Закарпатської митниці ДФС - Ясевич М.М. винесено постанову в справі про порушення митних правил № 2183/30500/19, згідно з якою громадянина України ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 410872, 59 грн. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що позивач є громадянином України та депутатом сільської ради с. Теково Виноградівського району Закарпатської області, а також має постійне місце проживання в Україні, а відтак як резидент при ввезенні на територію України автомобіля марки «Mercedes-Benz ML320» повинен був сплатити передбачені законодавством митні платежі. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пп.«в» п.50 ст.4 МК України резиденти - це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном. Відповідно до ст.2 Закону України «Про громадянство» законодавство України про громадянство ґрунтується на принципі єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно- територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Статтею 5 цього Закону визначено, що документом який підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України. Згідно ст.19 Закону України «Про громадянство» однією з підстав для втрати громадянства України є добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто. Відповідно п.45 ст.4 МК України постійне місце проживання - це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов`язків або зобов`язань за договором (контрактом). Згідно ст.29 Цивільного кодексу /ЦК/ України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст.379 ЦК України). Крім того, статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місцем проживання визнається житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Відповідно до ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено обов`язок громадян України, а також іноземців чи осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Згідно з ст.3 вказаного Закону реєстрацією є внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Відомості про місце проживання вносяться до таких документів: паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист. Документом, до якого вносяться відомості про місце перебування є довідка про звернення за захистом в Україні. З матеріалів справи встановлено, що 26.02.2019 року до відповідача надійшов лист ГУ ДМСУ в Закарпатській області, відповідно до якого гр-н ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт України НОМЕР_6 , виданий Виноградівським РВ 10.02.2003 року. Відповідно до офіційного сайту Центральної виборчої комісії України гр-н ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий у с.Теково, Виноградівського району, Закарпатської області, є депутатом Теківської сільської ради Виноградівського району. На офіційному сайті НАЗК України оприлюднено щорічну декларацію депутата Теківської сільської ради ОСОБА_1 за 2018 рік, який маючи дружину та дійтей є власником земельної ділянки та житлового будинку, які розташовані у с.Теково, Виноградівського району Закарпатської області. Таким чином, враховуючи те, що позивач приймає участь у органах місцевого самоврядування України, має на території України сім`ю та відповідне майно, відтак колегія суддів не бере до уваги покликання апелянта на те, що центр його життєвих інтересів знаходиться за межами України. Оскільки позивач мав і продовжує мати постійне місце проживання в Україні, тому на момент перетину кордону 13.03.2019 року він належав до резидентів України. Посилання апелянта на те, що він є не резидентом не спростовують наведених вище висновків. В частині наявності в розглядуваних діях позивача складу порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч.2 ст.380 МК України транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Згідно з ч.3 ст.380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тони), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Із змісту ч.1ст.381 МК України слідує, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом. З огляду на викладене, в розглядуваній ситуації позивач ОСОБА_1 мав право ввезти транспортний засіб на митну територію України під зобов`язання про зворотне вивезення, але в разі сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Відповідно до п.7 розділу І наказу № 1118 від 17.11.2005р. «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України», власник транспортного засобу або уповноважена особа, яка переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; митної декларації - у разі потреби; ВМД (у разі транзиту ТЗ, нового або знятого з обліку в реєстраційному органі, через митну територію України); що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення ТЗ з наданням пільг в оподаткуванні); паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо; довідки про ідентифікаційний номер громадянина (за наявності). Статтею 103 МК України встановлено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання. Відповідно до ст.30 Податкового кодексу України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та оплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі. Податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору. Статтею 292 МК України встановлено, що митні платежі не сплачуються при ввезенні товарів на митну територію України, якщо такі товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу, Податкового кодексу України не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму. Згідно п.3 ч.3 ст.293 МК України особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, є: у разі недотримання положень цього Кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, установлених цим Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне повне або часткове звільнення від сплати митних платежів, - особи, відповідальні за дотримання митного режиму. 13.03.2019 року громадянин України ОСОБА_1 , маючи статус громадянина-резидента, під час ввезення на митну територію України автомобіля марки «Mersedes-Benz ML320» CDI 4MATIC, НОМЕР_4 , у митному режимі «тимчасове ввезення строком до 1 року» надав посадовим особам Закарпатської митниці ДФС, як підставу для пропуску транспортного засобу, у відповідності до ч.2 ст.380 МК України (без сплати митних платежів) паспорт громадянина Угорщини НОМЕР_7 , та заявив адресу свого проживання на території Угорщини (HU.4823 NAGYDOBOS FO UT.19.), та не повідомив працівників митниці про наявність у нього українського громадянства, не надав їм паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , чим вчинив дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів. Сума митних платежів, яку необхідно було б сплатити до Державного бюджету України у зв`язку з ввезенням на митну територію України автомобіля марки «Mersedes-Benz ML320» CDI 4MATIC, НОМЕР_4 становить 136 957 грн. 53 коп. (з них мито 26153 грн. 95 коп., акциз 44387грн. 31 коп., ПДВ 66416 грн. 17 коп.) Виходячи з викладеного та враховуючи наявність у позивача, як паспорта громадянина України так і паспорта громадянина іншої держави (Угорщини), постійного місця проживання на території України, позивач у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України, має статус громадянина-резидента України та на території України повинен користуватись документами громадянина України. Незважаючи на викладене, позивач ввіз вказаний транспортний засіб в режимі тимчасового ввезення, пред`явивши митному органу паспорт громадянина іншої держави, надання якого є підставою для несплати митних платежів при ввезенні транспортного засобу особистого користування. Статтею 485 МК України передбачена відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, в тому числі за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або за несплату митних платежів у строк, встановлений законом, або за вчинення інших протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів. Таким чином, під час судового розгляду знайшло своє підтвердження те, що громадянин України ОСОБА_1 , маючи статус «громадянина-резидента» України, вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів в сумі 136 957 грн. 53 коп. шляхом надання паспорту громадянина Угорщини серії НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_2 в якості підстави для ввезення на митну територію України автомобіля марки «Mersedes-Benz ML320» CDI 4MATIC, НОМЕР_4 , в режимі «тимчасове ввезення» згідно положень ч.2 ст.380 МК України в порядку, передбаченому для «громадян-нерезидентів». Саме на ухилення від сплати обов`язкових платежів були спрямовані дії позивача, що підтверджує наявність в його діях умислу на вчинення правопорушення, склад якого передбачений ст.485 МК України. Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Таким чином, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил згідно ст.485 МК України, а відтак заявлений позов про визнання протиправною і скасування спірної постанови в справі про порушення митних правил є необґрунтованим та безпідставним, а тому не підлягає до задоволення. Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 липня 2020 року у справі № 308/6899/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Н. М. Судова-Хомюк