Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 308/12692/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 308/12692/20 пров. № А/857/3989/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Запотічного І.І., суддів: Бруновської Н.В., Довгої О.І. при секретарі судового засідання Галаз Ю.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 січня 2021 року (суддя Крегул М.М., ухвалене в м.Ужгород, о 15:01, повний текст складено 20.01.2021) у справі №308/12692/20 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Закарпатської митниці Держмитслужби України про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил, - В С Т А Н О В И В: 01.12.2020 ОСОБА_3 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Закарпатської митниці Держмитслужби України, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №1457/30500/20 від 18 листопада 2020 року першого заступника начальника Закарпатської митниці Держмитслужби Балан І.В. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України і закрити справу про адміністративне правопорушення. Позов обґрунтовував тим, що 18.11.2020 року першим заступником начальника Закарпатської митниці Держмитслужби Балан І.В. відносно нього винесено постанову в справі про порушення митних правил № 1457/30500/20 за ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів - 985889,25 грн. Вважає таку постанову необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням чинного законодавства України, викладені у ній обставини та підстави порушення митних правил є такими, що не відповідають дійсності, а розгляд справи є неповним та необ`єктивним. Позивач зазначив, що він має статус особи нерезидента, оскільки будучи громадянином України та одночасно громадянином Угорщини, має постійне місце проживання за межами України, а відтак мав право ввозити транспортний засіб в режимі тимчасове ввезення до одного року, в порядку встановленому ч. 1 ст. 380 МК України. Також вказав на відсутність прямого умислу на вчинення даного правопорушення. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 січня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, зазначає, зокрема, що він має статус особи нерезидента, оскільки будучи громадянином України та одночасно громадянином Угорщини, має постійне місце проживання за межами України, а тому мав право ввозити транспортний засіб в режимі тимчасове ввезення до одного року, в порядку встановленому ч. 1 ст. 380 МК України. Крім того, вказує на відсутність прямого умислу вчинення даного правопорушення. Також апелянт зазначає, що відповідач невірно визначив суму митної вартості автомобіля, а відтак, оскільки в основу суми штрафу за ст. 485 МК України (300% від митних платежів щодо автомобіля) лягає сума митної вартості товару (автомобіля), розмір штрафу 985 889 грн. 25 коп. визначено відповідачем з порушенням встановленого законодавством порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. Відповідач з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта, вважає оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін. Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову. Крім цього представник позивача ствердив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є однією і тою самою особою. Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечує, вказує, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення та просить залишити його без змін. Протокольною ухвалою суду від 19.04.2021 продовжено строк розгляду справи на 15 днів. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. 18 листопада 2020 року першим заступником начальника Закарпатської митниці Держмитслужби Балан І.В. винесено постанову в справі про порушення митних правил № 1457/30500/20, згідно з якою громадянина ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів 985889,25 грн. Цією постановою встановлено, що 17.09.2020 року о 10 годині 57 хвилин в зону митного контролю на ділянку «В`їзд» митного поста «Тиса» Закарпатської митниці Держмитслужби заїхав легковий автомобіль марки «Mercedes-benz», модель «GL 450 4 МАТІС» реєстраційний номерний знак Угорщини НОМЕР_1 , під керуванням громадянина Угорщини Гал Ференца ( ОСОБА_5 ), який слідував з Угорщини в Україну. Також у постанові про порушення митних правил зазначено, що ОСОБА_4 будучи громадянином України, тобто резидентом, подавши під час митного оформлення вказаного транспортного засобу паспорт громадянина Угорщини та заявивши постійне місце проживання за межами України, отримав можливість ввезти вказаний транспортний засіб на умовах, визначених ст. 380 МК України, чим вчинив протиправні дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, що вказує на наявність в його діях ознак складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України. Із змісту вказаної постанови вбачається, що позивач, як громадянин України, маючи статус «резидента» для перетину митного кордону на даному автомобілі використав паспорт громадянина Угорщини, заявивши митний режим «тимчасове ввезення транспортного засобу на 1 рік». Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятої постанови в справі про порушення митних правил № 1457/30500/20 від 18.11.2020 року. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.103 Митного кодексу України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання. Відповідно до частини 1 статті 248 МК митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації чи документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої особи електронної митної декларації. Частиною 2 статті 264 МК передбачено, що митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом із митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, установлених цим Кодексом, декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їхні копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів. Згідно із частиною 8 статті 264 МК з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. За змістом п.1 ст. 377 МК України, товари за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України. У відповідності до частин 1,2 ст.380 МК України, тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від проведення заходів офіційного контролю, а також від подання документів та/або відомостей, що підтверджують дотримання встановлених заборон та/або обмежень щодо переміщення транспортних засобів особистого користування через митний кордон України. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу. Разом з тим, пунктом 50 ч. 1 ст. 4 МК України передбачено, що резиденти - це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном. Пунктом 45 ч.1 ст.4 МК України визначено, що постійне місце проживання - це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов`язків або зобов`язань за договором (контрактом). Питання оформлення постійного місця проживання за кордоном та фактів їх підтвердження для громадян України регламентуються Законом України від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Законом України від 20 листопада 2012 року № 5492-УІ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», «Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 р. № 152, «Порядком провадження в закордонних дипломатичних установах України за заявами про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном громадян України, які виїхали за кордон тимчасово», затвердженим наказом Міністерства закордонних справ України від 22 грудня 2017 року № 573 (далі Порядок 1), а також «Порядком ведення обліку громадян України, які проживають за межами України» затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2020 р. № 85 (далі Порядок 2). Згідно зі ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. Оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном громадян України, які виїхали за кордон тимчасово, здійснюється закордонними дипломатичними установами України. Провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання здійснюється в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів Провадження за заявами про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном громадян України, які виїхали за кордон тимчасово, здійснюється в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері зовнішніх зносин. Внесення відомостей до паспорта громадянина України для виїзду за кордон в частині, що стосується оформлення виїзду на постійне проживання за кордон, здійснюється у встановленому законодавством порядку (ч.9 ст.22 Закону України від 20 листопада 2012 року № 5492-УІ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»). Порядок провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України 16 серпня 2016 року № 816, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09 вересня 2016 р. за№ 1241/29371. Відповідно до п.16 розділу III зазначеного Порядку зняття з реєстрації місця проживання в Україні підтверджується: для особи, яка має паспорт громадянина України у формі книжечки, - штампом зняття з реєстрації місця проживання; для особи, яка має паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, - довідкою про зняття з реєстрації місця проживання, виданою відповідним органом реєстрації; для особи, яка обліковувалася як зареєстрована в Україні, але не оформлювала паспорт громадянина України, - довідкою про зняття з реєстрації місця проживання, виданою органом реєстрації; для особи, яка не обліковувалася як зареєстрована в Україні та не оформлювала паспорт громадянина України, - довідкою органу реєстрації за місцем реєстрації законних представників або одного з них, який є громадянином України, за умови, що інший є іноземцем або особою без громадянства. У разі якщо обидва законні представники є громадянами України, така довідка оформлюється за місцем останньої реєстрації місця проживання на території України кожного з них. Відповідно до п.2 ч.2 Порядку ведення обліку громадян України, які проживають за межами України затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2020 р. № 85 (Порядок 2) консульський облік - вчинення уповноваженими посадовими особами закордонних дипломатичних установ України (далі - уповноважені посадові особи) комплексу дій з реєстрації інформації про місце проживання або перебування громадянина України на території іноземної держави шляхом внесення даних до відомчої інформаційної системи МЗС. Відповідно до ч.6 Порядку 2 про перебування на консульському обліку та зняття з консульського обліку закордонними дипломатичними установами України видаються довідки. У разі відсутності технічної можливості внесення даних до відомчої інформаційної системи МЗС на момент отримання заяви про взяття на консульський облік або зняття з консульського обліку до дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон вноситься така відмітка (проставляється штамп): про взяття на постійний консульський облік із зазначенням закордонної дипломатичної установи України, дати з підписом уповноваженої посадової особи та відбитком малої гербової печатки; про взяття на тимчасовий консульський облік із зазначенням закордонної дипломатичної установи України, строку перебування на обліку, дати з підписом уповноваженої посадової особи та відбитком малої гербової печатки. Однак як зазначив представник відповідача у позивача така відмітка у паспорті відсутня. Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_6 має паспорт як громадянина України, так і паспорт громадянина Угорщини. В судовому засіданні представник апелянта це не заперечує. Відтак аналізуючи наведене вище колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ОСОБА_6 є резидентом України З врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач, як громадянин України, при ввезенні на територію України автомобіля марки «Mercedes-benz», модель «GL 450 4 МАТІС» реєстраційний номерний знак Угорщини НОМЕР_1 , повинен був сплатити передбачені законодавством митні платежі, оскільки він є резидентом України. Колегія суддів зазанчає, що частиною 1 статті 458 МК встановлено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, а саме протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Приписами статті 485 МК встановлено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. При цьому, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції у тому, що склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК, передбачає вчинення особою умисних цілеспрямованих дій з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що громадянин ОСОБА_7 - має статус резидента, а тому не мав права ввозити транспортний засіб марки Mercedes-benz, модель «GL 450 4 МАТІС» кузов номер; НОМЕР_2 , реєстраційний номерний знак Угорщини НОМЕР_1 , в режимі «тимчасове ввезення до 1 року», в порядку встановленому ч. 1 ст. 380 МК України. Щодо посилань апелянта на відсутність умислу в його діях, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно положень статті 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КупАП) адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Статтею 11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстації, що позивач- ОСОБА_6 , будучи громадянином України, маючи постійне місце проживання в АДРЕСА_1 , про що свідчить паспорт гр.України в формі картки № НОМЕР_3 , виданий Ужгородським РВ 24.09.2019 року, довідка ГУДМСУ в Закарпатській області від 04.03.2020року за №2101.3.7-1837/21.3-20 на запит митного органу та довідка Чопської міської ради Закарпатської області №03-15/581 від 28.02.2020року, про його реєстрацію, усвідомлював протиправний характер своїх дій, передбачав її шкідливі наслідки і бажав та/або свідомо допускав настання цих наслідків, тобто діяв умисно. Посилання апелянта на незгоду з визначеною митною вартістю автомобіля, колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи наявний Експортний висновок №1420003800-0308 від 29.10.2020р. щодо вартості вказаного вище автомобіля (а.с.85-90). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 січня 2021 року у справі № 308/12692/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді Н. В. Бруновська О. І. Довга Повне судове рішення складено 29.04.2021