Постанова 4857 № 297/2487/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 297/2487/20 пров. № А/857/8418/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Гінди О.М., Пліша М.А. за участі секретаря судового засідання Хомича О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці Держмитслужби на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 квітня 2021 року (суддя Фейір О.О., м. Берегове) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у листопаді 2020 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил №1481/30500/20 від 03.11.2020. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів, які б вказували на наявність у ОСОБА_1 умислу на вчинення дій, передбачених ст. 485 Митного кодексу України. У зв`язку з тим, що постанова в справі про порушення митних правил №1481/30500/20 від 03.11.2020 винесена уповноваженою особою відповідача без врахування усіх обставин справи, з порушенням процедури прийняття, а тому є протиправною, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 квітня 2021 року у справі №297/2487/20 позов задоволено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що ОСОБА_1 , який має статус резидента, не мав права ввозити транспортний засіб в режимі "тимчасове ввезення до 1 року" в порядку, встановленому ч. 1 ст. 380 МК України. Однак, подавши під час митного контролю та оформлення транспортного засобу паспорт громадянина Угорщини та заявивши працівникам митниці про постійне місце проживання за межами території України, ОСОБА_1 вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, що вказує на наявність в його діях порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України. Таким чином, постанова в справі про порушення митних правил №1481/30500/20 від 03.11.2020 є правомірною, а тому відсутні підстави для її скасування. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що постановою заступника начальника Закарпатської митниці Держмитслужби Балан І. В. № 1481/30500/20 від 03 листопада 2020 року, на підставі протоколу про порушення митних правил №1481/30500/20 від 22 вересня 2020 року, ОСОБА_1 визнано винним в порушенні митних правил, передбачених статтею 485 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 203 237, 88 грн. (а.с.12-17, 18-22). Згідно з оскаржуваною постановою, 06 травня 2020 року до управління запобігання та протидії контрабанді та порушенням митних правил Закарпатської митниці Держмитслужби надійшов лист управління забезпечення митного контролю та оформлення Закарпатської митниці Держмитслужби від 06 травня 2020 року № 7.7-18/15-392 "Про ознаки порушення митних правил при ввезенні транспортного засобу із р.н. із р.н.з. НОМЕР_1 ". Проведеною перевіркою з використанням баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Державної митної служби України було встановлено, що протягом 2018 - 2020 років громадянин ОСОБА_1 ввозив на митну територію України автомобіль марки «Renault» моделі «Kengoo», р.н.з Угорщини НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . Так, 24 червня 2020 року через митний пост «Тиса» Закарпатської митниці Держмитслужби ОСОБА_1 в черговий раз ввіз на митну територію України автомобіль марки «Renault» моделі «Kengoo», р.н.з Угорщини НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , в митному режимі "тимчасове ввезення до 1 року", подавши до митного контролю посадовим особам митниці паспорт громадянина Угорщини НОМЕР_3 , виданий на його ім`я, який свідчить про його статус "нерезидента", і який є підставою для несплати митних платежів при ввезенні транспортного засобу особистого користування, маючи при цьому статус "резидента", внаслідок чого останній уникнув обов`язку зі сплати митних платежів у розмірі 67745,96 грн., чим порушив митні правила, передбачені статтею 485 МК України (а.с.18-22). Приймаючи постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, митний орган виходив з того, що ОСОБА_1 під час ввезення на митну територію України транспортного засобу марки «Renault» моделі «Kengoo», р.н.з Угорщини НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , надав працівникам митниці паспорт громадянина Угорщини НОМЕР_3 , який свідчить про його статус "нерезидента", і який є підставою для несплати митних платежів при ввезенні транспортного засобу особистого користування, маючи при цьому статус "резидента" Не погоджуючись з постановою відповідача № 1481/30500/20 від 03 листопада 2020 року, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ст. 485 МК України, оскільки відповідачем не подано належних доказів наявності в діях позивача умислу на ухилення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом надання митному органу недостовірної інформації, тому постанова відповідача №1481/30500/20 від 03 листопада 2020 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про порушення митних правил закриттю. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Відповідно до ч. 1 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Згідно з ч. 4 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами - резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 т.), 8711 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів Статтею 485 МК України передбачено відповідальність за порушення митних правил, зокрема за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, Тобто, з об`єктивної сторони правопорушення, передбачене ст. 485 МК України, в частині вчинення дій щодо ухилення від сплати митних платежів, характеризується сукупністю трьох ознак, зокрема: діяння, спрямоване на ухилення від сплати митних платежів, суспільно небезпечні наслідки у вигляді ненадходження до бюджету відповідних платежів та причинний зв`язок між діянням та наслідками. Тому для притягнення особи до відповідальності за ст. 485 МК України, необхідне доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу. Так, постановою заступника начальника Закарпатської митниці Держмитслужби Балан І. В. № 1481/30500/20 від 03 листопада 2020 року, ОСОБА_1 визнано винним в порушенні митних правил, передбачених статтею 485 МК України (18-22). Приймаючи оскаржувану постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення за порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, відповідач виходив з того, що позивач, маючи статус резидента, для перетину митного кордону на автомобілі марки «Renault» моделі «Kengoo», р.н.з Угорщини НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , з метою ухилення від сплати митних платежів, передбачених законодавством України щодо вищевказаного транспортного засобу, вказав неправдиві відомості про те, що є нерезидентом, та з цією метою надав свій паспорт громадянина Угорщини для виїзду за кордон. Колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача щодо наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, з огляду на таке. Як зазначалося вище, відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Разом з тим, приймаючи оскаржувану постанову, відповідач не з`ясував чи був наявний в діях позивача умисел на вчинення порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена ст. 485 МК України, надаючи працівникам митниці паспорт громадянина Угорщини, та чи переслідував він мету спрямовану на ухилення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру при тимчасовому ввезенні транспортного засобу на митну територію України За змістом статті 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. При цьому, статтею 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати митних платежів, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно неможливо заявити неправдиві відомості. Згідно зі статтею 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням. Колегія суддів звертає увагу на те, що приймаючи оскаржувану постанову відповідач виходив з того, що позивач в митній декларації заявив недостовірні відомості щодо свого громадянства та постійного місця проживання на території Угорщини, які впливають на його обов`язок зі сплаті митних платежів. Однак стаття 485 МК України не містить вимоги про включення до митної декларації відомостей про альтернативне громадянство та альтернативну країну місця проживання, а тому, не зазначення їх не містить складу адміністративного правопорушення, передбаченого зазначеною статтею Митного кодексу України. Також колегія суддів враховує, що відповідальність за ст. 485 МК України настає тільки за наявності письмової декларації, заповненої особою, яка ввозить транспортний засіб. Таким чином, вказані ОСОБА_1 при здійсненні митного контролю відомості про його громадянство Угорщини та Угорщини як країни постійного проживання, не можна вважати неправдивими. Крім того, відповідно до підпункту "в" п. 33 ст. 4 МК України нерезидентами є фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України. Підпунктом "в" п. 50 ст 4 МК України встановлено, що резидентами є фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном. Тобто, визнання особи резидентом чи нерезидентом у розумінні МК України залежить від постійного місця проживання особи. Разом з тим, відповідач стверджуючи, що ОСОБА_1 є резидентом, не надав суду доказів на підтвердження вказаної обставини. Відповідно до ч. 1 ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Згідно зі ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Стаття 531 МК України передбачає підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини. Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач покликається на те, що не був своєчасно повідомлений про день, час та місце розгляду справи про порушення митних правил. Такі доводи позивача нічим у справі не спростовано, оскільки докази про те, що ОСОБА_1 був повідомлений про день, час та місце розгляду справи про порушення митних правил, відповідач не надав. Враховуючи наведене, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника через відсутність належного повідомлення такої особи про час та місце розгляду справи про порушення митних правил, є окремою самостійною і достатньою підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил. Аналізуючи фактичні обставини справи у сукупності з наведеними вище приписами нормативно-правових актів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ст. 485 МК України, оскільки відповідачем не подано належних доказів наявності в діях позивача умислу на ухилення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом надання митному органу недостовірної інформації, тому постанова відповідача №1481/30500/20 від 03 листопада 2020 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про порушення митних правил закриттю. Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Закарпатської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 квітня 2021 року у справі № 297/2487/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш