Постанова 4857 № 297/2613/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 297/2613/19 пров. № А/857/2719/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Попка Я.С., Сеника Р.П. з участю секретаря судового засідання Гром І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 24 січня 2020 року, ухвалене суддею Гал Л.Л. у м. Берегове о 11 год. 10 хв. у справі № 297/2613/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконувача обов`язків заступника начальника Закарпатської митниці ДФС начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № 4127/30500/19 від 13.11.2019 року в справі про порушення митних правил. Позовні вимоги мотивовано тим, що 18.09.2019 року позивач, при перетині митного кордону України в пункті пропуску м/п «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС, в напрямку «в`їзд в Україну» смугою руху «зелений коридор», заїхав на автомобілі марки «SKODA», модель «SUPERB», реєстраційний номер Чеської Республіки і пред`явив документи на автомобіль та паспорт громадянина Угорщини. 18.09.2019 року відповідач склав протокол про порушення митних правил № 4127/30500/19 в якому вказав, що позивач ухилився від сплати митних платежів, при в`їзді на територію України, оскільки, умисно надав неправдиві відомості про статус нерезидента України. 13.11.2019 року відповідач прийняв постанову, на підставі якої визнав позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 268262,97 грн. Позивач вважає цю постанову протиправною з огляду на те, що при ввезенні ним автомобіля на митну територію України надав документи, які підтверджують право, як нерезидента у відповідності до вимог пункту 8 частини 10 статті 374 Митного Кодексу України тимчасово ввозити належний на праві власності чи користування транспортний засіб на територію України. Крім того, позивач зазначив, що в порушення норм Митного Кодексу України відповідач розглянув справу без його участі та не повідомив про дату та час розгляду справи, який відбувся 13.11.2019 року. Позивач вважає, що відповідач безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності за порушення митних правил. На думку позивача, належним способом захисту порушеного права є скасування постанови в справі про порушення митних правил. Позиція відповідача у справі зводиться до того, що 18.09.2019 року при перетині кордону України для митного контролю громадянин ОСОБА_2 надав паспорт громадянина Угорщини, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та доручення на право користування транспортним засобом. Однак, в ході проведення перевірки встановив, що позивач також є громадянином України і володіє паспортом громадянина України для виїзду за кордон, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації, наявної в базах даних митниці, під час перетину митного кордону України з паспортом громадянина України для виїзду за кордон, вказував адресу проживання: АДРЕСА_1 , а під час перетину митного кордону з паспортом громадянина Угорщини вказував адреса проживання: АДРЕСА_2 . Відповідач на основі цієї інформації зробив висновок, що позивач є фізичною особою резидентом, а тому умисно ухилився від декларування транспортного засобу, який увіз на територію України та сплати митних платежів. Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 24 січня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив позивач, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що позивач має зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_3 та працює в місті Прага, Чеська Республіка. Позивач зазначає, що відповідно до підпункту «в» підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України резидентом є фізична особа, яка перебуває в Україні не менше 183 днів протягом податкового року. Однак, суд першої інстанції не з`ясував місце постійного проживання позивача та не взяв до уваги акт, який склав депутат Берегівської міської ради з участю мешканців будинку у якому зареєстрований позивач про те, що позивач за адресою: АДРЕСА_1 , вул. Набережна, АДРЕСА_1 , не проживає. Заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що 18.09.2019 року відповідач склав протокол про порушення митних правил № 4127/30500/19 в якому зафіксував те, що 18.09.2019 року в пункт пропуску м/п «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС на ділянку «в`їзд в Україну» по смузі руху «зелений коридор» заїхав легковий автомобіль марки «SKODA», модель «SUPERB», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , Чеської Республіки, VIN-код НОМЕР_2 , під керуванням громадянина ОСОБА_3 , який слідував з Угорщини в Україну. До митного контролю громадянин ОСОБА_2 надав паспорт громадянина Угорщини НОМЕР_3 від 07.10.2016 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 21.01.2013 року та доручення на право користування вказаним транспортним засобом, виданого у Чеській Республіці 22.01.2013 року. Ці відомості позивач заявляв при перетині державного кордону України 22.09.2018 року, 07.07.2019 року, 07.08.2019 року та 18.09.2019 року. У ході проведення перевірки під час митного контролю відповідач встановив, що ОСОБА_2 також є громадянином України та має паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана адреса вказувалась позивачем неодноразово при перетину державного кордону України до 16.06.2018 року. 13.11.2019 року відповідач виніс постанову в справі про порушення митних правил № 4127/30500/19, на підставі якої ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 268 262,97 грн., що становить 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Приймаючи постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, митний орган виходив з того, що позивач, маючи статус «резидента», для перетину митного кордону на вказаному транспортному засобі, з метою ухилення від сплати митних платежів, передбачених законодавством України щодо вищевказаного транспортного засобу, вказав неправдиві відомості про те, що є нерезидентом та з цією метою надав паспорт громадянина Угорської Республіки. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач умисно не надав відомості про зареєстроване місце проживання на території України, таким чином ухилився від сплати митних платежів за транспортний засіб, який ввіз на територію України як нерезидент. Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Як слідує з положень п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, суди перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, в першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Статтею 487 Митного кодексу України (далі МК України) визначено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Відповідно до статті 488 МК України провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил. Згідно зі статтями 524 та 525 МК України справа про порушення митних правил розглядається за місцезнаходженням митного органу, посадові особи якого здійснювали провадження у цій справі. Справа про порушення митних правил розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою митного органу або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи. Згідно з частиною 1 статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів, висновком експерта. Частиною 1 статті 516 МК України передбачено, що визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремленого підрозділу чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта. Відповідач вказав, що в ході провадження у справі про порушення митних правил призначив товарознавчу експертизу, однак відповідну постанову не надав. Відповідач також вказав, що висновок за результатами експертизи отримав 22.10.2019 року. Отже, суд вважає, що необхідні матеріали для розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема протокол про порушення митних правил та висновок експертизи, відповідач отримав 22.10.2019 року, тому саме з цього моменту розпочинається строк розгляду справи про порушення митних правил, який обмежений у часі та, відповідно до статті 525 МК України, становить 15 днів. Апеляційний суд встановив, що відповідач розглянув справу про порушення митних правил 13 листопада 2019 року, що свідчить про порушення строку визначеного для розгляду справ про порушення митних правил, а отже справу про порушення митних правил відповідач розглянув не своєчасно. Крім того, відповідно до статті 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил митним органом цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. Апеляційний суд встановив, що про розгляд справи про порушення митних правил на 29.10.2019 року, 06.11.2019 року та 13.11.2019 року позивач повідомлений належним чином, тому доводи позивача про те, що позивач не повідомлений про розгляд справи 13.11.2019 року спростовують докази, які є в матеріалах справи (а.с.83-88). Згідно з частиною третьою статті 380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 т.), 8711 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Відповідно до статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Тобто, для притягнення до відповідальності, згідно статті 485 Митного кодексу України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу. Частиною 1 статті 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. За змістом статті 10 Кодексу про адміністративне правопорушення України адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. При цьому, статтею 485 Митним кодексом України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати митних платежів, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно неможливо заявити неправдиві відомості. Як встановлено статтею 486 Митного кодексу України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням. Таким чином, матеріали справи не містять доказів того, що у діях позивача наявний склад правопорушення передбаченого статтею 485 Митного кодексу України - заявлення у митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей чи надання органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на положення статті 380 Митного кодексу України та виходив з того, що позивач в митній декларації заявив недостовірні відомості щодо свого постійного місця проживання на території Угорської Республіки, які впливають на обов`язок по сплаті митних платежів. Однак, стаття 485 Митного кодексу України не містить вимоги про включення до митної декларації відомостей про альтернативне громадянство та альтернативну країну місця проживання, а тому не зазначення їх не містить складу адміністративного правопорушення передбаченого зазначеною статтею Митного кодексу України. Тому, апеляційний суд вважає, що зазначені позивачем в митній декларації відомості про його громадянство Угорської Республіки та Угорську Республіку як країну постійного проживання не можна визнати неправдивим. Враховуючи відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого статтею 485 Митного кодексу України та відсутності доказів подання позивачем недостовірних документів, надання недостовірної інформації, апеляційний суд вважає, що постанову у справі про порушення митних правил необхідно скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення за статтею 485 Митного кодексу України відносно позивача у справі - закрити. Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Водночас, згідно з частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги позивача є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову про задоволення позову з вищевикладених мотивів, шляхом скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення. Судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 24 січня 2020 року у справі № 297/2613/19 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до виконувача обов`язків заступника начальника Закарпатської митниці ДФС начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення митних правил № 4127/30500/19 від 13.11.2019 року, на підставі якої на ОСОБА_3 накладено штраф в розмірі 268 262,97 грн. за вчинення правопорушення передбаченого статтею 485 МК України. Справу про порушення митних правил № 4127/30500/19 закрити. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Я. С. Попко Р. П. Сеник