Постанова 4857 № 308/9945/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2023 року ЛьвівСправа № 308/9945/22 пров. № А/857/2047/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Носа С. П., суддів Кухтея Р. В., Шевчук С. М.; за участю секретаря судового засідання Максим Х. Б.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 грудня 2022 року у справі № 308/9945/22 (головуючий суддя Фазикош О.В., м. Ужгород, повний текст судового рішення складений 23.12.2022) за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил,- ВСТАНОВИВ: 01 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до Закарпатської митниці, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про порушення митних правил №0494/30500/22 від 19.07.2022 про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення митних правил. В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності є той факт що 30.12.2021 при перетині кордону він протиправно, з метою уникнення сплати митних платежів, подав митному органу паспорт громадянина російської федерації. В подальшому по спливу майже п`яти місяців митному органу стало відомо про наявність в ОСОБА_1 паспорта гр. України з реєстрацією місця проживання в Україні. Паспорт громадянина російської федерації «громадянина - нерезидента», позивачем пред`являвся правомірно, оскільки автомобіль було оформлено на нього як громадянина російської федерації. Будь-якої іншої мети, в тому числі звільнення від сплати митних платежів, позивач не переслідував. Натомість транспортний засіб був ввезений у режимі «тимчасового ввезення до 1 року» з погодження митного органу. На переконання позивача, фактичне винесення постанови відбулось поза межами строку притягнення до адміністративної відповідальності, адже відповідно до приписів ст. 467 МК України строк притягнення особи до відповідальності становить 6 місяців з дня виявлення правопорушення. Тобто такий строк завершився 30.06.2022. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 грудня 2022 року поновлено позивачу ОСОБА_1 строк на оскарження постанови в справі про порушення митних правил №0494/30500/22 від 05.07.2022, зважаючи на те, що такий пропущений з поважних причин та позов задоволено. Скасовано постанову в.о. заступника начальника - начальника управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Закарпатської митниці Олександра Савчука №0494/30500/22 від 19.07.2022, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.485 МК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 1630141,7 грн., стягнено витрати по зберіганню автомобіля в сумі 24355,89 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 496,20 грн. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.09.2022. Не погодившись з прийнятим рішенням, Закарпатською митницею подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що 29.04.2022 управлінням боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Закарпатської митниці отримано лист Державного бюро розслідування від 29.04.2022 №12-51-4188 щодо можливого порушення митних правил громадянином ОСОБА_1 . Громадянин України ОСОБА_1 подавши під час митного контролю та оформлення транспортного засобу марки «ТОYОТА LAND CRUISER 200» паспорт російської федерації та заявивши митному органу постійне місце проживання за межами території України вчинив протиправні дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів. Наведене вказує на наявність в його діях ознак складу правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України. Також апелянт вказав на правильність обрахунку вартості спірного транспортного засобу та на правомірність оскаржуваної постанови. Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив. Інші учасники процесу не з`явились в судове засідання, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати з таких підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Встановлено, що 29.04.2022 управлінням боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Закарпатської митниці отримано лист Державного бюро розслідування розташованого у м. Львові (з місцем дислокації м. Ужгород) від 29.04.2022 року №12-51-4188вих.22 щодо можливого порушення митних правил громадянином ОСОБА_1 (а.с. 68). У вказаному листі зазначено, що під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_1 було виявлено паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 . Вказаний паспорт виданий 03.07.2008 Тячівським РВ УМВС України в Закарпатській області. Відповідно до штампу у даному паспорті місце проживання ОСОБА_1 з 03.09.2007 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Проведеною перевіркою з використанням баз даних автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України було встановлено, що 30.12.2021 через митний пост «Доманово» Волинської митниці гр. ОСОБА_1 було ввезено на митну територію України транспортний засіб марки «TOYOTA LAND CRUISER 200», VIN-код № НОМЕР_2 , р.н.з. російської федерації НОМЕР_3 , в режимі «тимчасове ввезення» терміном до 1 року. Під час митного контролю гр. ОСОБА_1 подав працівникам митниці паспорт громадянина російської федерації № НОМЕР_4 виданий 25.05.2013 та заявив адресу проживання на території росії (а.с. 61). Вищевказаний транспортний засіб на підставі паспорта громадянина росії № НОМЕР_4 та повідомленої адреси проживання за межами території України заявлявся позивачем в митному режимі «тимчасове ввезення» терміном до одного року. 19.07.2022 Закарпатською митницею винесено постанову в справі про порушення митних правил №0494/30500/22, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів на суму 1630142,7 грн. (а.с. 7-14). Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції не погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до частини першої статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Статтею 486 МК України встановлено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. У відповідності до вимог ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта , іншими документами. Згідно зі статтею 485 МК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. За правилами частини другої статті 380 МК України транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами. Частиною третьою статті 380 МК України передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тон), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Отже, відповідальність, передбачена статтею 485 МК України, настає у разі наявності в особи мети - неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також заявлення неправдивих відомостей. При цьому необхідність сплати особою митних платежів при ввезенні на територію України транспортного засобу для особистого користування або звільнення від їх сплати залежить від того, чи є особа резидентом чи нерезидентом, і встановлюється митним органом при ввезенні автомобіля на територію України. Відповідно до підпункту «в» пункту 50 статті 4 МК України резидентами є, зокрема, фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном. Нерезидентами є фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України (підпункт «в» пункту 33 статті 4 МК України). При цьому за п. 45 ч. 1 ст. 4 МК України постійне місце проживання - місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов`язків або зобов`язань за договором (контрактом). Тобто, основним критерієм визначення особи як резидента чи нерезидента в розумінні МК України є її постійне місце проживання, а не її громадянство, оскільки нерезидентом може бути, зокрема, як громадянин України, так і громадянин іншої держави. Отже, для того, щоб особа вважалась нерезидентом, вона повинна відповідати певним характерним критеріям, а саме бути іноземцем чи особою без громадянства або громадянином України, який має постійне місце проживання за межами України, у тому числі таким, який тимчасово перебуває на території України. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним судом у постанові від 01 липня 2021 року у справі № 751/4094/17. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про громадянство» законодавство України про громадянство ґрунтується на принципі єдиного громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 21 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992, паспорт особи, яка припинила громадянство України відповідно до статті 19 Закону України «Про громадянство України» підлягає поверненню до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. Однак, позивач ОСОБА_1 паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , який йому був виданий 03 липня 2008 року, не здавав до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства та свідомо скористався паспортом громадянина російської федерації № НОМЕР_4 , як нерезидент та ввіз на митну територію України в митному режимі тимчасове ввезення до одного року автомобіль марки «ТОYОТА LAND CRUISER 200», номер кузова: НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 , без сплати митних платежів. Щодо покликань суду першої інстанції на те, що митний орган невірно визначив вартість спірного ТЗ, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно з ч. 1 ст. 295 МК України митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов`язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів. Митне оформлення транспортного засобу передбачає сплату акцизного податку, що справляється з огляду на об`єм циліндрів двигуна (ст. 215 ПК України), а також ввізного мита і податку на додану вартість, що обраховуються, в тому числі, з митної вартості транспортного засобу (Закон України «Про митний тариф», розділ V ПК України). Відповідно до висновку експерта Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, вартість колісного транспортного засобу, марки «ТОYОТА LAND CRUISER 200», номер кузова: НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 , об`єм двигуна 4461 см3 (дизельний), 2010 року випуску, становить 925799,52 грн. (висновок від 05.05.2022 №14200-3800-0067). Сума митних платежів, які підлягають сплаті у зв`язку з ввезенням на територію України легкового автомобіля «ТОYОТА LAND CRUISER 200», номер кузова: НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 , громадянином-резидентом ОСОБА_1 в митному режимі «тимчасового ввезення», та від яких його було звільнено у зв`язку з поданням до митного контролю під час його ввезення паспорта громадянина російської федерації № НОМЕР_4 та заявлення місця проживання на території росії, становить 543380,90 грн. (ввізне мито - 92579,93 грн. Акциз - 205937,60 грн., ПДВ - 244863,37 грн.). В позовній заяві відсутні будь які заперечення проти висновку експерта від 05.05.2022 №14200-3800-0067 чи будь які інші покликання на невірне визначення митним органом вартості спірного ТЗ, а тому в суду відсутні підстави для коригування нарахованої позивачу суми штрафу. Оскільки, на час ввезення автомобіля ТОYОТА LAND CRUISER 200 ОСОБА_1 був громадянином - резидентом та мав постійне місце проживання в Україні та був зареєстрований з 03.09.2007 за адресою: АДРЕСА_1 , отже позивач зобов`язаний був сплатити митні платежі в повному обсязі при ввезенні вказаного транспортного засобу на митну територію України, як це передбачено ч. 4 ст. 380 МК України. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції робить висновок про те, що позивач мав статус резидента України, а тому на нього поширюються вимоги ч. 4 ст. 380 МК України. Щодо покликань позивача на пропуск митним органом строку притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч.1 ст. 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом. Про факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, митниці стало відомо 29.04.2022 лише після отримання листа Державного бюро розслідування розташованого у м. Львові (з місцем дислокації м. Ужгород), а отже враховуючи приписи ст.467 МК України, моментом виявлення правопорушення є 29.04.2022 і строк притягнення до відповідальності треба відраховувати від вказаної дати. Оскільки оскаржувану постанову винесено 19.07.2022, митним органом не пропущено шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення. Щодо покликань суду першої інстанції на рішення Конституційного Суду від 15.06.2022 №4-р(ІІ)/2022 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 485 Митного кодексу України (щодо індивідуалізації юридичної відповідальності), то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі приписи, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Із резолютивної частини вказаного рішення видно, що абзац другий статті 485 Митного кодексу України, визнаний неконституційним, втрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, станом на момент винесення оскаржуваної постанови та звернення до суду з позовною вимогою про її скасування, абз. 2 ст. 485 МК України був чинним, оскільки такий втрачає чинність через шість місяців і вказана обставина зазначена в самому рішенні Конституційного Суду України. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Закарпатської митниці діяв у межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статтями 241, 250, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Закарпатської митниці задовольнити. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 грудня 2022 року у справі №308/9945/22 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Закарпатської митниці про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 20.04.2023