Постанова 4857 № 308/3801/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 308/3801/23 пров. № А/857/10219/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П., за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р., представник позивача : Лобанець І.М. відповідач: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 травня 2023 року у справі № 308/3801/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці про скасування постанови, - суддя в 1-й інстанції Іванова А.П. час ухвалення рішення 15 год 48 хв., місце ухвалення рішення - м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення не зазначено, - В С Т А Н О В И В : 13.03.2023 ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) через свого представника - адвоката Лобанець І.М. звернувся до суду з вищезазначеним позовом до Закарпатської митниці Державної митної служби України (далі також відповідач, Закарпатська митниця), в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову Закарпатської митниці в справі про порушення митних правил від 27.12.2022 №1059/30500/22, а провадження у справі закрити, а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір та витрати на правничу допомогу. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач виніс оскаржувану постанову з порушенням вимог МК України, оскільки розглянув справу за відсутності позивача. При цьому, протокол про порушення митних правил був отриманий членом сім`ї позивача 12.12.2022 о 15 год. 12 хв., тобто вже після розгляду справи, яке відбулося 12.12.2022 о 10 год., тому позивач не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відповідно, не зміг скористатися передбаченими ст.498 МК України правами, у тому числі щодо надання пояснень й доказів на підтвердження своїх доводів. Крім цього зазначає, що м. Городня Чернігівської обл., де позивач проживає разом із сім`єю, територія куди саме позивач доставив товар знаходиться на території бойових дій, а відтак наявні обставини непереборної сили введення воєнного стану на території України. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 травня 2023 року позовні вимоги задоволено. Скасовано постанову Закарпатської митниці Державної митної служби України в справі про порушення митних правил №1059/30500/22 від 27.12.2022, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 4 статті 470 Митного кодексу України, та накладеного стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн., а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Закарпатської митниці Державної митної служби України на користь позивача ОСОБА_1 , понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 грн. 60 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн. З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржила його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що оскаржене рішення суду прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм процесуального та матеріального права, а тому оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскаржувана постанова є правомірною, а позовні вимоги безпідставними, оскільки позивач повинен був доставити т/з в митницю призначення до 05.07.2022, чого не зробив, пояснивши це тим, що 04.07.2022 автомобіль вийшов з ладу, 09.07.2022 звернувся до Чернігівської митниці із заявою про продовження терміну переміщення т/з, надав Чернігівській та Закарпатській митниці документи про перебування автівки в СТО, однак жодних документів, які б свідчили про наявність обставин непереборної сили, аварії чи протиправних дій третіх осіб позивачем надано не було, а автомобіль був доставлений до митного органу 15.08.2022, тобто з порушенням строків, регламентованих ст. 95 МК. Зазначає, що Порядком визначення особливостей виконання митних формальностей при поміщенні товарів у відповідні митні режими, передбачений Митним кодексом України, та під час перебування товарів у відповідному митному режимі - Порядком виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, (затверджений наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 року № 657) - далі Порядок, який зареєстровано в Міністерстві юстиції 02.10.2012 року за N 1669/21981 ) надано визначення аварії та обставин непереборної сили. Згідно пункту 6 розділу VIII Порядку у випадку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, яким здійснюється контроль за цими товарами, транспортними засобами, з письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили. Даним порядком передбачено ряд документів, які повинні бути подані особою. Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 із заявою, яка б містила відомості, що надають можливість ідентифікувати транспортний засіб як такий, що перебуває під митним контролем, а також інформацією про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили, в порушення п.п.5, 6 розділу VIII Порядку, до митних органів не звертався. Відповідних документів, які б свідчили про наявність аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, як це передбачено пунктом 6 розділу VIII Порядку не надав. Отже докази, які підтверджували б факт аварії чи дії обставин непереборної сили, у ході проведення перевірки не здобуті, а тому терміни перебування автомобіля на ремонті, в контексті ст.192 МК України, не підлягають виключенню зі встановленого ч. 1 ст. 95 МК України строку транзитного перевезення для автомобільного транспорту, оскільки його не переривають. Відтак апелянт вважає, що в діях позивача наявний склад ПМП, передбачений ч. 4 ст. 470 МК України. Окрім цього зазначає, що про час та місце розгляду справи позивач був повідомлений протоколом від 12.12.2022 та листом від 01.12.2022. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задовольнити, з врахуванням наступного. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно протоколу про порушення митних правил № 1059/30500/22 від 12.12.2022 року та постанови Державної митної служби України в справі про порушення митних правил №1059/30500/22 від 27.12.2022 встановлюється, що 15.08.2022 року о 12 год. 04 хв. в зону митного контролю «Укрінтеравтосервіс» митного поста «Ужгород-вантажний» Закарпатської митниці заїхав легковий автомобіль «RENAULT», моделі «LAGUNA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , що переміщувався як товар, де в якості водія та одержувача слідував громадянин ОСОБА_1 . До митного контролю ОСОБА_1 було подано: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_2 від 28.06.2022 року; калькуляцію транспортних витрат № 1508 від 15.08.2022 року; договір купівлі-продажу №б/н від 28.06.2022 року, акт №б/н від 15.08.2022 року, довідка «ДП-Стандартметрології ООВ» 30.06.2022-108 від 30.06.2022 року, митну декларацію Республіки Польща MRN 22PL301010E0824665. Під час здійснення митних формальностей було проведено аналітично - перевірочні заходи з використанням баз даних, а саме: АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, внаслідок чого встановлено, що автомобіль «RENAULT», моделі «LAGUNA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , ввезено на митну територію України 30.06.2022 року через митний пост «Малий Березний» Закарпатської митниці. У відповідності до ДКД ЕЕ UA305000/2022/925428, граничним терміном доставки вантажу в митницю призначення (митний пост «Ужгород-вантажний» Закарпатської митниці) було встановлено 05 липня 2022 року. Відповідальною особою за доставку вантажу до митниці призначення виступав водій - одержувач громадянин України ОСОБА_1 . У своєму поясненні від 15.08.2022, гр. України ОСОБА_1 зазначив, що брокер з яким він уклав угоду на декларування не встиг подати декларацію до 01.07.2022 року, тобто до тієї дати, коли діяло «нульове розмитнення». Після консультацій з брокером ОСОБА_1 виїхав до місця своєї реєстрації та проживання, у АДРЕСА_1 . 04.07.2022 у зв`язку із виходом автомобіля з ладу, ОСОБА_1 звернувся до СТО в Чернігівській області з метою проведення ремонту автомобіля. 09.07.2022 ОСОБА_1 звернувся до Чернігівської митниці із заявою про продовження терміну переміщення т/з «RENAULT», моделі «LAGUNA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (вх. № Чернігівської митниці П/4748/ДЗН/10-02-09). Як підтвердження факту ремонту автомобіля ОСОБА_1 надав Чернігівській та Закарпатській митницям копії: 1) акту про стан дорожнього транспортного засобу, який передається для надання послуг з технічного обслуговування та/або ремонту від 04.07.22 р.; 2) наряду замовлення №СПД-043119 від 09.07.22 р.; 3) акту виконаних робіт №СПД-043119 від 09.07.22 р. та від 13.08.22 року. Відповідних документів, які б свідчили про наявність аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, як це передбачено пунктом 6 розділу VIII Порядку - не надав. Із змісту вказаних матеріалів справи про порушення митних правил видно, що митний орган взяв до уваги, що до закінчення строку, визначеного статтею 95 Митного Кодексу України, ОСОБА_1 , в порушення ч.5 ст.102 Митного кодексу України, митному органу призначення поміщений у митний режим транзиту - автомобіль марки «RENAULT», моделі «LAGUNA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 - не представив. Докази, які підтверджували б факт аварії чи дії обставин непереборної сили, у ході проведення перевірки не здобуті, а тому терміни перебування автомобіля на ремонті, в контексті ст.192 МК України, не підлягають виключенню зі встановленого ч. 1 ст. 95 МК України строку транзитного перевезення для автомобільного транспорту, оскільки його не переривають. У ході провадження у справі, не встановлено підстав для застосування відносно ОСОБА_1 положень ч. 1 ст. 460 МК України, яка виключає адміністративну відповідальність за вчинення порушень митних правил внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами. Отже, ОСОБА_1 зобов`язаний був доставити автомобіль марки «RENAULT», моделі «LAGUNA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 до митного органу призначення у термін до 05 липня 2022 року включно або вчинити дії визначені Митним кодексом України. Фактично вищезазначений автомобіль ОСОБА_1 до митного органу призначення (Закарпатської митниці) доставив 15.08.2022. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_1 перевищив встановлений статтею 95 Митного Кодексу України строк доставки товару, що перебуває під митним контролем, до митного органу призначення більше ніж на двадцять діб, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 470 Митного кодексу України. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не повідомив належним чином позивача про час і місце розгляду справи про порушення митних правил, тому оскаржувана постанова прийнята посадовою особою митниці з порушенням вимог ст. 526 МК України. Що в свою чергу мало місце порушення відповідачем норм процесуального права при розгляді справи, що в свою чергу зумовило порушення прав позивача, передбачених ст. 498 МК України. Суд першої інстанції також прийняв до уваги те, що у своєму поясненні від 15.08.2022 ОСОБА_1 зазначив, що брокер з яким він уклав угоду на декларування не встиг подати декларацію до 01.07.2022, тобто до тієї дати, коли діяло «нульове розмитнення», після консультацій з брокером ОСОБА_1 виїхав до місця своєї реєстрації та проживання у АДРЕСА_1 ., де 04.07.2022 автомобіль вийшов з ладу, відтак означеним підтверджується, що ОСОБА_1 станом на 05.07.2022 (граничний термін доставки т/з до митниці призначення) знаходився в районі проведення воєнних (бойових) дій або, які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а саме в м. Городня Чернігівської області, віднесеним згідно з Переліком, затвердженим Наказом Міністерства реінтеграції ТОТ від 25.04.2022 №75 до означених територій, що значно обмежувало можливість своєчасного інформування митного органу про поломку т/з. При цьому суд врахував, що ОСОБА_1 09.07.2022 звернувся до Чернігівської митниці із заявою про продовження терміну переміщення т/з «RENAULT», моделі «LAGUNA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (вх. № Чернігівської митниці П/4748/ДЗН/10-02-09), надавши ряд документів на підтвердження перебування т/з в ремонті, тобто на думку суду, не зважаючи на те, що митний орган не прийняв рішення про задоволення/відмову в задоволенні такої заяви позивача, ОСОБА_1 проінформував митний орган про обставини, які утруднюють своєчасну доставку т/з до митного органу. Також судом враховано той факт, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який триває наразі, більш того Чернігівська область перебуває під постійними обстрілами, що свідчить про об`єктивні перешкоди, які не надавали можливості до 05.07.2022 (граничний термін доставки т/з до митниці призначення) доставити транспортний засіб до митного органу. Відтак, суд дійшов висновку, що притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил згідно з ч. 4 ст. 470 МК України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу при наявності надзвичайних, невідворотних та об`єктивних обставин, що унеможливили у встановлений термін, внаслідок настання вказаних обставин непереборної сили, вчинити дії по своєчасному доставленню т/з до митного органу, свідчить про допущення відповідачем надмірного формалізму, а також про те, що орган державної влади віддав перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства (в контексті положень Митного кодексу України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану» та листа Торгово-промислової палати України), що призвело до накладення на позивача додаткових необґрунтованих зобов`язань зі сплати штрафу. Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного. Так, процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюється Митним кодексом України (надалі МК України), а в частині, що не регулюється ним Кодексом України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП). Відповідно до ч.1 ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Відповідно до ч.4 ст.470 МК України перевищення встановленого ст.95 цього кодексу або встановленого митним органом країни відправлення відповідно до положень Конвенції про процедуру спільного транзиту строку транзитних перевезень (доставки) товарів, крім транспортних засобів особистого користування, більше ніж на двадцять діб, а так само втрата цих товарів чи видача їх без дозволу митного органу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст.90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Згідно ст.93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування. Відповідно до ч.3,4 ст.102 МК України при ввезенні товарів на митну територію України з метою подальшого їх поміщення у відповідний митний режим митний режим транзиту завершується фактичним доставленням товарів до визначеного митним органом або узгодженого з ним місця доставки. Митний режим також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.2 ст.191 МК України перевізники зобов`язані у строк, встановлений ст.95 МК України, доставляти товари до митних органів призначення, а також подавати передбачені законодавством документи на них. Частиною 1 ст.193 МК України зазначено, що за порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом перевізник притягується до адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом. Так, п.п.2.1. та 2.2. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.10.2012 №1066 передбачено, що під час відправлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення обов`язково встановлюється строк транзитного перевезення до митниці призначення. Строк транзитного перевезення встановлюється в автоматичному режимі під час постановки електронної копії ДКПТ або ЕДКПТ на контроль за переміщенням у відповідному програмно-інформаційному комплексі ЄАІС залежно від виду транспорту відповідно до статті 95 Митного кодексу України. Якщо під час транзитного перевезення товарів транспортний засіб комерційного призначення не зміг прибути до митниці призначення в установлений строк внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, до строку транзитного перевезення не включається час дії та/або ліквідації наслідків цих обставин за умови документального підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили та вчасного (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмового інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події, місцезнаходження товарів, транспортного засобу комерційного призначення та номер ДКПТ. Митний орган, до якого звернувся перевізник, протягом цієї самої доби вносить до ЄАІС відомості (дату та номер реєстрації звернення митним органом) про факт наявності звернення та каналами електронного зв`язку інформує митницю відправлення і митницю призначення про обставини події, місцезнаходження товарів та транспортного засобу. Отже, МК України визначено, що перевізник притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, зокрема, ч.4 ст.470 МК України. Водночас, якщо під час транзитного перевезення товарів транспортний засіб комерційного призначення не зміг прибути до митниці призначення в установлений строк внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, до строку транзитного перевезення не включається час дії та/або ліквідації наслідків цих обставин за умови документального підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили та вчасного (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмового інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події, місцезнаходження товарів, транспортного засобу комерційного призначення та номер ДКПТ. Матеріалами справи підтверджується, що 15.08.2022 року о 12 год. 04 хв. в зону митного контролю «Укрінтеравтосервіс» митного поста «Ужгород-вантажний» Закарпатської митниці заїхав легковий автомобіль «RENAULT», моделі «LAGUNA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , що переміщувався як товар, де в якості водія та одержувача слідував громадянин ОСОБА_1 . Під час здійснення митних формальностей було проведено аналітично - перевірочні заходи з використанням баз даних, а саме: АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, внаслідок чого встановлено, що автомобіль «RENAULT», моделі «LAGUNA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , ввезено на митну територію України 30.06.2022 року через митний пост «Малий Березний» Закарпатської митниці. У відповідності до ДКД ЕЕ UA305000/2022/925428, граничним терміном доставки вантажу в митницю призначення (митний пост «Ужгород-вантажний» Закарпатської митниці) було встановлено 05 липня 2022 року. Також встановлено, що у своєму поясненні від 15.08.2022 р., гр. України ОСОБА_1 зазначив, що брокер з яким він уклав угоду на декларування не встиг подати декларацію до 01.07.2022 року, тобто до тієї дати, коли діяло «нульове розмитнення». Після консультацій з брокером ОСОБА_1 виїхав до місця своєї реєстрації та проживання, у АДРЕСА_1 . А 09.07.2022 ОСОБА_1 звернувся до Чернігівської митниці із заявою про продовження терміну переміщення т/з «RENAULT», моделі «LAGUNA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (вх. № Чернігівської митниці П/4748/ДЗН/10-02-09), оскільки 04.07.2022 у зв`язку із виходом автомобіля з ладу, ОСОБА_1 звернувся до СТО в Чернігівській області з метою проведення ремонту автомобіля. Як підтвердження факту ремонту автомобіля ОСОБА_1 надав Чернігівській та Закарпатській митницям копії: 1) акту про стан дорожнього транспортного засобу, який передається для надання послуг з технічного обслуговування та/або ремонту від 04.07.22 р.; 2) наряду-замовлення №СПД-043119 від 09.07.22 р.; 3) акту виконаних робіт №СПД-043119 від 09.07.22 р. та від 13.08.22 року. Водночас, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції помилково не враховано, що виходячи зі змісту норм статті 192 МК України, перевізник звільняється від відповідальності за статтею 470 МК України у разі наявності факту аварії або дії обставин непереборної сили за умови документального підтвердження такого факту та вчасного (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмового повідомлення найближчого митного органу про обставини події. В той же час, у випадках, коли Кодексом або іншими актами законодавства України з питань державної митної справи передбачено надання митному органу документального підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили, застосовуються положення розділу 8 («Підтвердження факту втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили») Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2012 року № 657 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 жовтня 2012 року за №1669/21981 (далі - Порядок №657), відповідно до пункту 2 якого факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем. Залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції (пункт 3 розділу 8 Порядку №657). З приводу покликань суду першої інстанції на обставини непереборної сили, введення в країні воєнного стану, колегія суддів зазначає таке. Згідно з частиною першою статті 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом. За змістом цієї норми, до визначеного пунктом 1 частини першої статті 95 МК України строку не включається час дії аварії або обставин непереборної сили. Підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили здійснюється відповідно до вимог Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 657 від 31.05.2012. Згідно із пунктом 6 розділу VIII «Підтвердження факту втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили» вказаного Порядку, у випадку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, яким здійснюється контроль за цими товарами, транспортними засобами, з письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили. Разом із заявою подаються: документи, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили, видані компетентними органами (установами) та засвідчені в установленому порядку; примірник акта про проведення огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі, територій вільних митних зон та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи, якщо аварія чи обставини непереборної сили мали місце на митній території України у зоні діяльності іншого митного органу та таким іншим митним органом проводився огляд; письмове підтвердження митного органу, якщо аварія чи обставини непереборної сили мали місце на митній території України у зоні діяльності іншого митного органу і таким іншим митним органом огляд не проводився згідно з абзацом четвертим пункту 5 цього розділу. Заява розглядається митним органом, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, протягом пяти робочих днів з дати її подання. За результатами розгляду заяви щодо факту аварії чи дії обставин непереборної сили керівник митного органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов`язки, виносить відповідне рішення згідно з Кодексом. При цьому, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу порушення митних правил повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення порушення. З наведеного вбачається, що особа, яка позбавлена можливості виконати свої обов`язки передбачені митним законодавством щодо транспортного засобу який перебуває під митним контролем, має здійснити певний алгоритм дій, які підтверджують настання аварії чи обставин непереборної сили. Це належне підтвердження настання таких обставин та вчасне письмове повідомлення про них митному органу. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 11 грудня 2018 року у справі №461/3006/17, від 10 грудня 2019 року у справі №559/1094/17. Отже, законодавством чітко визначено умови можливості не включення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії або ліквідації їх наслідків: документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили; вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події. Однак, у розглядуваній адміністративній справі, надані позивачем документи вказують лише на те, що автомобіль перебував на ремонті, проте жодних доказів того, що такого ремонту транспортний засіб потребував в результаті аварії або дії обставин непереборної сили, наявні документи не містять. Відтак була відсутня підстава для не виконання вимог митного законодавства по вивезенню автомобіля з території України у встановлений законом строк і звільнення у зв`язку з цим позивача від відповідальності. Колегія суддів суд звертає увагу на те, що зміст вказаних доказів щодо ремонту транспортного засобу не містить інформації про те, що ремонт транспортного засобу був вимушеним чи зумовлений наслідком аварії або дії обставин непереборної сили. Позивачем не було надано жодних документів від дорожньо-експлуатаційних служб чи поліції, які б підтверджували факт обставин непереборної сили або аварії до вищевказаного повідомлення, відтак твердження про подання заяви до Чернігівської митниці 09.07.2022 не може свідчити про виконання обов`язку, передбаченого статтею 192 МК України. Тобто надані позивачем докази не є належними та достатніми для засвідчення несправності автомобіля, що могла перешкодити його вивезенню за межі митної території України в строки, визначені законодавством. Така поломка автомобіля не є в розумінні норм МК України аварією чи дією обставин непереборної сили, з чим законодавець пов`язує обставини звільнення від відповідальності за порушення митних правил. Вихід із ладу транспортного засобу та його подальший ремонт не можуть бути прирівняні до аварії або обставин непереборної сили, оскільки обов`язковою ознакою обставин непереборної сили є надзвичайність та невідворотність, а аварії небезпечна подія техногенного характеру. Враховуючи наведені норми митного законодавства та встановлені фактичні обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується із твердженням апелянта про те, що сам по собі факт перебування автомобіля на ремонті не підтверджує факту аварії чи обставин непереборної сили та в контексті статті 192 МК України не перериває встановлений частиною першою статті 95 МК України строк транзитного перевезення для автомобільного транспорту. Перебування транспортного засобу позивача в ремонті не було спричинене аварією, дією обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, тому положення частини першої статті 460 МК України до спірних правовідносин застосовані бути не можуть. Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 31.10.2018 року у справі №569/4632/16-а та від 04.12.2018 року у справі №308/6634/16-а. Окрім того, одне лише покликання на те, що Торгово-промислова палата України засвідчила військову агресію як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), без належного обґрунтування позивачем цих обставин, що підтверджені належними та достатніми доказами, як таких, що вплинули на неможливість своєчасної доставки транспортного засобу до митниці призначення, не може бути враховане судом при розгляді вказаної справи, як обставина, що унеможливлює притягнення позивача до адміністративної відповідальності. За заведених обставин, саме позивач був зобов`язаний доставити транспортний засіб у митницю призначення, проте такого обов`язку не виконав, що мало наслідком правомірне притягнення його до адміністративної відповідальності, а тому підстави для визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил відсутні. Щодо висновку суду першої інстанції про неповідомлення відповідачем ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, що призвело до порушення його права бути присутнім під час розгляду протоколу та надавати пояснення слід зазначити наступне. У відповідності до 4.9-10 ст.494 МК України якщо при складенні протоколу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не була присутня, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою митного органу, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого один примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою (місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим у тому числі у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним. Таким чином ОСОБА_1 було повідомлено про складення відносно нього протоколу та про час та місце розгляду справи у відповідності до ст.494 МК України. Крім того слід зазначити, що листом митниці від 01.12.2022 року №7.7-14/20-1061 ОСОБА_1 викликався у митницю для надання пояснень стосовно перевищення встановленого строку доставки товару. На виклик в митницю не прибув. Про причини неприбуття не повідомив. Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься протокол про ПМП №1059/30500/22 від 12.12.2022, запроваджений щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 470 МК України, в якому міститься повідомлення про те, що розгляд справи відбудеться 27.12.2022 о 10 год., яке згідно з трекінгу поштових відправлень 8800020252737 вручене 27.12.2022 о 15 год. 12 хв. члену сім`ї. З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що митним органом із дотриманням вимог закону вживалися заходи для належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, а тому, оцінюючи в їх сукупності наведені обставини, такі дії відповідача не можна кваліфікувати як безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України). Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ч.4 ст.229, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 272, 286, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Закарпатської митниці задовольнити. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 травня 2023 року у справі № 308/3801/23 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Закарпатської митниці про скасування постанови -відмовити Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 17 серпня 2023 року