Постанова 4855 № 580/2780/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2780/19 Суддя (судді) першої інстанції: В.О. Гаврилюк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т. суддів:Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., за участю секретаря:Закревської І.Л., представника позивача Чубар Т.М., позивачОСОБА_1 , представника відповідача Коваленко А.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 25 січня 2019 року № 21 о/с в частині формулювання звільнення капітана поліції ОСОБА_1 (0043882) - слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області, зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням); - змінити формулювання звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з "за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (За власним бажанням)" на "за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу)"; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні згідно з абзацом 1 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 25 січня 2019 року № 21 о/с в частині формулювання звільнення капітана поліції ОСОБА_1 - слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області, зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням). Змінено формулювання звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції із "за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням)" на "за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу)". Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Черкаській області вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні згідно зі статтею 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". У задоволенні решти вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції в задоволеній частині позовних вимог мотивовано тим, що позивач мав бути звільнений зі служби в поліції саме через хворобу, про що він наголошував у своїх рапортах від 27.12.2018 та від 22.01.2019, при цьому зазначення в останньому рапорті про звільнення за власним бажанням не спростовує факту непридатності позивача до служби в поліції станом на час звільнення. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. Доводи апеляційної ґрунтуються на тому, що згідно довідки ВЛК №3 15.01.2019 ОСОБА_1 придатний до служби в поліції, не придатний до служби на посаді слідчого. Тобто на момент звільнення (25.01.2019) позивач був визнаний придатним до служби в поліції. При цьому, підставою для видання наказу на звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за власним бажанням, став рапорт від 22.01.2019, поданий 23.01.2019. Між тим, перегляд раніше прийнятої постанови ВЛК вже був проведений за заявою колишнього поліцейського , колишньої особи рядового чи начальницького складу. Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 №817/1670/17. У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтовані, просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач зазначає, що за результатами контрольного огляду та повторного розгляду медико-експертної документації, яким ЦВЛК МВС переглянуто рішення ВЛК за скаргою ОСОБА_1 , прийнято власну постанову від 02.07.2019 №43 про непридатність позивача до служби в поліції (на час звільнення зі служби). Отже станом на 15.01.2019 (період проходження служби) позивач вже був непридатний до служби в поліції. І на сьогодні рішення ЦВЛК не оскаржене, тому є обов`язков для виконання. Відповідно відсутні для застосування до даних спірних правовідносин постанови Верховного Суду від 13.02.2020 №817/1670/17. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, з 02.06.2007 по 06.11.2015 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 до 25.01.2019 - в поліції. 27.12.2018 позивач звернувся з рапортом до начальника Головного управління, в якому просив направити його на проходження військово-лікарської комісії та звільнити зі служби в поліції за станом здоров`я. Згідно довідки № 3 від 15.01.2019 медичної (військово-лікарської) комісії державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ по Черкаській області" позивач визнаний придатним до служби в поліції, але непридатним до служби на посаді слідчого. Також в довідці зазначено про те, що за станом здоров`я позивачеві протипоказана робота, пов`язана з недотриманням режиму харчування і значними психо-емоційними навантаженнями. 22.01.2019 позивач подав рапорт, в якому просив його звільнити зі служби в поліції за власним бажанням, а також зазначив, що у зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я не має змоги виконувати професійні обов`язки, як на посаді слідчого, так і взагалі в поліції. Наказом Головного управління від 25.01.2019 № 21 о/с капітана поліції ОСОБА_1 - слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням). За наслідками розгляду медичної документації та проведення комісійного контрольного огляду Центральна військово-лікарська комісія МВС України прийняла постанову від 02 липня 2019 року № 43, у якій зазначила про непридатність позивача до служби в поліції станом на час його звільнення зі служби, а також вирішила відмінити постанову медичної (військово-лікарської) комісії державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ по черкаській області" від 15.01.2019 № 3. 17.07.2019 позивач звернувся до Головного управління із заявою, в якій, з урахуванням постанови Центральної військово-лікарської комісії МВС України від 02 липня 2019 року № 43, просив внести зміни до наказу від 25 січня 2019 року № 21 о/с в частині формулювання звільнення за п. 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" та виплатити одноразову грошову допомогу. Листом від 16.08.2019 № С-169/05/12/11-2019 Головне управління повідомило позивача про те, що враховуючи відсутність трудових відносин станом на 02 липня 2019 року (дата видачі постанови Центральної медичної (військово - лікарської) комісії МВС України) в ГУ НП в Черкаській області відсутні правові підстави для внесення будь-яких змін в пункт наказу щодо звільнення зі служби в поліції. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII). Частина 1 статті 47 Закону № 580-VIII визначає, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, а відповідно до частини 1 статті 48 Закону № 580-VIII призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону. Згідно частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави. Отже, ст. 77 Закону № 580-VIII встановлено вичерпний перелік підстав звільнення особи, яка служить в органах Національної поліції України, при цьому, підставами для звільнення є як власне бажання особи, так і хвороба особи, яка підтверджується висновком медичної комісії про її непридатність до служби в поліції. Відповідно до ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію" з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 року № 1235 затверджений Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (надалі - Порядок № 1235). У Розділі ІІ Порядку № 1235 зазначено, що підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності: призначення на посади, переміщення по службі, тимчасове виконання обов`язків за іншою посадою; присвоєння та позбавлення спеціальних звань поліції, пониження у спеціальному званні на один ступінь; закріплення спеціальних жетонів з індивідуальним номером; заохочення; зарахування у розпорядження; звільнення з посади; звільнення зі служби в поліції; відрядження поліцейських до державних (міждержавних) органів, установ, організацій та органів місцевого самоврядування із залишенням на службі в поліції; відсторонення від виконання службових обов`язків (посади); надання відпусток відповідно до законодавства; зміни прізвища, імені та по батькові; обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейським надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки; установлення посадових окладів; установлення чи скасування додаткових видів грошового забезпечення, премії та інших доплат відповідно до вимог чинного законодавства України; направлення поліцейських для проходження служби у складі національного персоналу в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, а також їх повернення. Згідно із п.10 Розділу ІІІ Порядку № 1235 у випадку видання наказу про звільнення працівника зі служби в поліції в наказі органу поліції зазначаються стаж служби в поліції, вислуга років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах), необхідність виплати одноразової грошової допомоги при звільненні. Крім того, зазначається інформація щодо необхідності виплати грошової компенсації за кількість діб невикористаних відпусток за фактично відпрацьований час у році звільнення або відрахування з грошового забезпечення коштів за кількість діб відпусток за час невідпрацьованої частини календарного року. Відповідно до п. 1, 2 Розділу І Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 року № 285, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2017 року за № 559/30427 (надалі - Положення № 285), це Положення визначає організацію діяльності медичних (військово-лікарських) комісій МВС щодо проведення лікарської та військово-лікарської експертизи; медичні (військово-лікарські) комісії МВС (далі - ВЛК) - спеціальні підрозділи, що утворюються в закладах охорони здоров`я МВС та Національної гвардії України (далі - НГУ) для проведення лікарської та військово-лікарської експертизи. Підпунктом 1 пункту 3 Розділу І Положення № 285 визначено, що основним завданням ВЛК є визначення за станом здоров`я, фізичного розвитку, а для окремих видів службової діяльності - за індивідуальними психофізіологічними особливостями, придатності кандидатів до служби в поліції, кандидатів до вступу до вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальні заклади), здобувачів вищої освіти навчальних закладів, придатності поліцейських до подальшої служби при переміщенні по службі, проходження служби у відрядженні за кордоном. Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ІІ Положення № 285 лікарська та військово-лікарська експертиза проводиться штатними та позаштатними ВЛК; штатними ВЛК є Центральна медична (військово-лікарська) комісія МВС (далі - ЦВЛК), медична (військово-лікарська) комісія державної установи "Територіальне медичне об`єднання" МВС (далі - ДУ ТМО) в областях, в місті Києві (далі - ВЛК ДУ ТМО). Згідно п. 16 Розділу ІІ Положення № 285, до функцій штатних ВЛК належить, зокрема: 1) організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертизи, контроль за її проведенням в підпорядкованих ВЛК, надання їм у разі необхідності методичної і практичної допомоги; 2) розгляд звернень, заяв і скарг кандидатів до служби у поліції, поліцейських, колишніх поліцейських, колишніх осіб рядового й начальницького складу і колишніх військовослужбовців з питань лікарської і військово-лікарської експертизи; 3) перегляд власних постанов і постанов підпорядкованих ВЛК у порядку контролю, а також у разі оскарження їх керівництвом МВС, Національної поліції України, командуванням НГУ чи особами, що пройшли медичний огляд, та в інших необхідних випадках; 4) затвердження (незатвердження) чи скасування постанов підпорядкованих ВЛК. Пунктом 19 Розділу ІІІ Положення № 285 визначено, що постанова ВЛК щодо придатності (непридатності) особи до служби, яка приймається за результатами медичного огляду, заноситься до Акта медичного огляду, Книги (журналу) обліку документації ВЛК і оформлюється Довідкою або свідоцтвом про хворобу, а згідно пункту 21 вказаного розділу у разі незгоди особи, що проходила медичний огляд, із постановою штатної ВЛК, вона може оскаржити її у ЦВЛК, яка визначає за необхідності порядок додаткового обстеження та повторної лікарської (військово-лікарської) експертизи. Враховуючи викладене, рішення ВЛК про непридатність особи до служби в поліції, яке є підставою для звільнення через хворобу, повинне передувати звільненню. Даний висновок висловлено Верховного Суду в постанові від 13.02.2020 у справі № 817/1670/17. При цьому, дана правова позиція касаційного суду є одним із обґрунтувань, покладених відповідачем в основу апеляційної скарги. У названій справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що після звільнення позивача зі служби в поліції, встановлення факту непридатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку їх захворювань, жодним чином не впливає на формулювання підстав для звільнення. Крім того, враховуючи, що позивач погоджується зі своїм звільненням, однак просить лише змінити підстави звільнення, відтак не можливо зробити після прийняття наказу про звільнення зі служби. Втім, Верховний Суд дійшовши висновку, що приписи пункту 19 Розділу ІІІ Положення № 285 стосуються права колишнього поліцейського ініціювати питання щодо визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку їх захворювань, одночасно акцентував увагу, позивачем не ініціювалось питання щодо визначення його стану здоров`я (в частині придатності до служби) на момент звільнення. Натомість, фактичні обставини у даній справі є відмінними від обставин, які мають місце у справі № 817/1670/17. Позаяк, у справі, що розглядається факт непридатності позивача до служби в поліції констатовано станом на 15.01.2019, тобто під час проходження позивачем служби в поліції ініційованого рапортом від 28.12.2018, ще до подання ОСОБА_1 рапорту про звільнення за власним бажанням від 22.01.2019. Колегія суддів акцентує увагу, що в матеріалах справи міститься рапорт позивача від 28.12.2018 про ініціювання питання щодо визначення його стану здоров`я на момент звільнення, тобто позивачем відповідне питання ініційоване ще під час служби в поліції. Викладена відмінність унеможливлює застосування постанови Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 817/1670/17 в даній адміністративній справі. В той же час, у даних спірних правовідносинах позивач вже звертався до ВЛК перед звільненням, і висновок, який був причиною для звільнення на загальних підставах, скасований. Центральною військово-лікарською комісією МВС України прийнято постанову від 02 липня 2019 року № 43 саме станом на час звільнення ОСОБА_1 зі служби у січні 2019 року, і непридатність позивача до служби в поліції встановлена також станом на час звільнення ОСОБА_1 зі служби. Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9). Загальновизнаний принцип ефективності способу захисту вимагає забезпечення поновлення порушеного права та його адекватність до наявних обставин. Тобто, застосування конкретного способу захисту порушеного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру спірних правовідносин. Оскільки постановою ЦВЛК № 43 від 02.07.2019 визнано позивача таким, що його хвороба пов`язана з проходженням служби станом на час звільнення ОСОБА_1 зі служби у січні 2019 року та скасовано висновок ВЛК №3 від 15.01.2019, а відповідачем навіть, за наявності попереднього висновку ВЛК про непридатність ОСОБА_1 до служби на посаді слідчого, не було запропоновано іншої посади позивачу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позивач підлягав звільненню зі служби в поліції саме через хворобу, про що він наголошував у своїх рапортах від 27.12.2018 та від 22.01.2019, при цьому зазначення в останньому рапорті про звільнення за власним бажанням не спростовує факту непридатності позивача до служби в поліції станом на час звільнення. Окрім того, слід звернути увагу, що Верховним Судом у подібних правовідносинах (постанова від 02 жовтня 2019 року у справі №805/1186/17-а) застосований наступний підхід, який потребує уваги: «Позивач, починаючи з грудня 2016 року, почав проходити військово-лікарську комісію з метою можливості звільнення зі служби в поліції за хворобою та винесення рішення про придатність працівника до військової служби. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо безпідставного включення позивача до списків поліцейських, щодо яких проводиться атестування, оскільки керівництво ГУНП в Донецькій області знало про наміри звільнення позивача зі служби в поліції за власним бажанням або за хворобою. За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу ГУНП в Донецькій області від 05 січня 2017 року № 11 о/с щодо звільнення позивача через службову невідповідність зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію"». Наведене свідчить про обґрунтованість позовних вимог та про наявність правових підстав для відновлення порушеного права позивача шляхом визнання протиправним та скасування наказу від 25 січня 2019 року № 21 о/с в частині формулювання звільнення позивача зі служби в поліції та зміну такого формулювання. Однак, з огляду на те, що відповідачем не розглядалися документи щодо можливості призначення та виплати позивачеві одноразової грошової допомоги, втім для належного захисту права позивача у зв`язку зі зміною формулювання причин звільнення обґрунтованим є зобов`язання Головне управління вчинити дії щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги. Враховуючи наведене вище, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат, прямо пов`язаних з розглядом даної справи, розмір, яких підтверджується належними та допустимими, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, доказами. Крім того такий розмір є співмірним із складністю нетипової справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг). Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат. Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів також вбачає наявність підстав для їх присудження на користь позивача в повному обсязі, враховуючи достатність та допустимість усіх наданих доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року - без змін. Заяву ОСОБА_1 про вирішення питання про розподіл судових витрат задовольнити. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, встановлені статтями 328-329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 16 березня 2020 року. Головуючий суддя:Л.Т. Черпіцька Судді:Я.Б. Глущенко О.Є. Пилипенко