Постанова 4855 № 580/717/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/717/20 Суддя (судді) першої інстанції: О.А. Рідзель ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції України про: - визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції №81 о/с від 28.01.2020; - поновлення ОСОБА_1 на службі на посаді інспектора роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції з 29.01.2020; - стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 24.03.2016 №56 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора управління патрульної поліції в м.Черкаси як територіального (відокремленого) структурного підрозділу ДПП. Наказом Департаменту патрульної поліції від 28.01.2020 №81 о/с ОСОБА_1 з 29.01.2020 звільнено зі служби в поліції за власним бажанням відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України від 2 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію". Підставою для прийняття наказу про звільнення став рапорт позивача від 24.01.2020 про звільнення зі служби в поліції відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" за власним бажанням з 29.01.2020 у зв`язку з необхідністю догляду за сином - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним чотирнадцятирічного віку. Не погоджуючись з оскаржуваним наказом, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом. Спірні відносини регулюються Законом України від 2 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) та іншими нормативно-правовими актами. Так, частиною першою ст.3 Закону №580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №580-VIII Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Відповідно до статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Згідно із ст.59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Згідно з приписами статті 58 Закону №580-VIII призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов`язків. На підставі ч. 2 ст.56 Закону №580-VIII службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського. Підстави звільнення зі служби в поліції врегульовані ст.77 Закону №580-VIII. Зокрема, відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (ч. 2 ст. 77 Закону №580-VIII). Чистинами 3-5 Закону №580-VIII встановлено, що рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України. Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України. Відповідно до вимог ст. 60 Закону №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2020 позивач особисто написала та направила до відповідача засобами поштового зв`язку рапорт про звільнення зі служби в поліції відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) з 29.01.2020 у зв`язку з необхідністю догляду за сином - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним чотирнадцятирічного віку та копію свідоцтва про народження дитини. Вказаний рапорт позивача був отриманий відповідачем 27.01.2020 та зареєстрований за вх. № 1052/41/24-2020. Наказом відповідача № 81о/с від 28.01.2020 позивача звільнено зі служби в поліції з 29.01.2020 відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) на підставі рапорту. 03.02.2020 позивач направила відповідачу заяву від 31.01.2020 про скасування наказу № 81 о/с від 28.01.2020 та поновлення її на службі в поліції, у відповідь на яку, листом від 06.03.2020 позивача повідомлено про відсутність підстав для її поновлення на службі в поліції. Твердження позивача, щодо психологічного тиску на неї з боку посадових осіб УПП в Черкаській області, а саме проведення стосовно неї службового розслідування, призначеного наказом відповідача № 2246 від 28.11.2019 суд розцінює критично, адже вказаний наказ позивачем не оскаржувався ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Крім того, рапорт про звільнення позивача зі служби складений та направлений засобами поштового зв`язку. Оскільки вказані дії позивач вчиняла без участі керівного складу УПП в Черкаській області, її твердження про наявність психологічного тиску не підтверджуються документально. Посилання позивача, на наявність кримінальних проваджень зареєстрованих у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за заявами позивача від 29.03.2019 та 19.04.2019 стосовно посадових осіб УПП в Черкаській області, суд не бере до уваги, оскільки наявні в матеріалах справи витяг з ЄРДР по кримінальному провадженню № 62019100000001678, а також ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.04.2019 справа № 712/5648/19 та ухвала Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2019 справа № 757/19935/19-к (а.с.36-39) лише підтверджують факт звернення позивача до правоохоронних органів з відповідними заявами та рішення судів щодо зобов`язання останніх внести відповідні відомості до ЄРДР за заявами позивача. Натомість, відповідно до вимог ст. 87 КАС України тільки вирок суду в кримінальному провадженні, який набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відповідних вироків суду учасниками справи до суду не надано. Під час розгляду справи сторони повідомили суд про відсутність таких вироків суду. Таким чином, твердження позивача, що рапорт про звільнення написаний нею під психологічним тиском з боку посадових осіб УПП в Черкаській області не доведено належними та допустимими доказами. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Г.В.Земляна суддя В.В.Файдюк