Ухвала КАС ВС № 580/2780/19

УХВАЛА 02 листопада 2020 року Київ справа №580/2780/19 адміністративне провадження №К/9901/10699/20 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., розглянувши клопотання Головного управління Національної поліції в Черкаській області про зупинення виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року і постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року в справі №?580/2780/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправним і скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - «ГУНП в Черкаській області»). Черкаський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 11 листопада 2019 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, позов задовольнив частково: - визнав протиправним і скасував наказ ГУНП в Черкаській області від 25 січня 2019 року №?21 о/с у частині формулювання звільнення капітана поліції ОСОБА_1 - слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Черкаській області, зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням); - змінив формулювання звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з «за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням)» на «за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу)»; - зобов`язав ГУНП в Черкаській області вчинити дії щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні згідно зі статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб». У задоволенні решти вимог відмовив. Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, ГУНП в Черкаській області оскаржило їх у касаційному порядку. У касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року і постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року в справі №?580/2780/19. Жодного обґрунтування зазначеного клопотання скаржник не наводить. Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі за вказаним позовом, а також встановлено для учасників справи десятиденний строк для подання до суду заперечення щодо клопотання про зупинення рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року в справі №?580/2780/19. У встановлений судом строк позивач надіслав на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу та заперечення щодо клопотання про зупинення рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року, у якому просить у задоволенні вказаного клопотання відмовити. Вирішуючи заявлене відповідачем клопотання, касаційний суд виходить з наступного. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються. Частинами першою-другою статті 375 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала. Верховний Суд також враховує, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Частиною першою статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Розгляд питання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень має на меті не допустити порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, як особи, що подала касаційну скаргу, так і інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв`язку з виконанням оскаржуваних судових рішень. Виходячи зі змісту наведених норм, зупинення дії оскаржуваного судового рішення є правом, а не обов`язком суду касаційної інстанції. Натомість судове рішення є обов`язковим до виконання, що забезпечується державою, а зупинення дії оскаржуваного у касаційному порядку судового рішення на підставі статті 375 КАС України може застосовуватись судом у виняткових випадках за наявності на те вагомих і переконливих доводів, підтверджених доказами, або існування об`єктивних для цього обставин і здійснюватися таким чином, щоб не допустити порушення прав інших учасників справи. Верховний Суд враховує, що розглядаючи справу №5-рп/2013, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Сформовані та вже усталені позиції Європейського суду з прав людини стосовно виконання судових рішень полягають у наступному: право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ("Шмалько проти України" №60750/00, п. 43). Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень протоколу ("Бурдов проти Росії" № 589498/00, п. 34). Верховний Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Hornsby v. Greece" (№18357/91 п. 40), "Деркач та Палек проти України" (№34297/02 та №39574/02, п. 18): право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок ("Immobiliare Saffi v. Italy" №22774/93 п. 74). Відповідно до пункту 34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії" (№589498/00), пункту 52 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України (№40450/04), відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу. У пункті 33 рішення Європейського суду з прав людини "Сокур проти України" (№29439/02) зазначено про те, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. Верховний Суд зауважує, що скаржник не наводить жодних обґрунтувань, які в розумінні наведених законодавчих приписів можуть слугувати підставою для зупинення виконання оскаржуваних судових рішень. Сама по собі незгода скаржника з оскаржуваними судовими рішеннями та його сподівання і припущення на певні результати касаційного розгляду справи не є підставою для зупинення виконання оскаржуваного судового рішення, оскільки перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права здійснюється судом касаційної інстанції лише під час касаційного перегляду справи з дотриманням визначеної КАС України процедури і процесуальних гарантій учасників справи. Враховуючи викладене, а також баланс інтересів сторін у цій справі, суд касаційної інстанції не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення виконання оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Керуючись статтею 340 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Черкаській області про зупинення виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року і постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року в справі №?580/2780/19. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не може бути оскаржена. .................................... Н.М. Мартинюк, Суддя Верховного Суду