Постанова 4810 № 428/9027/19

Справа № 428/9027/19 Провадження № 22-ц/810/47/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2020 року місто Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Єрмакова Ю.В. (суддя-доповідач), Авалян Н.М., Коновалової В.А., за участю секретаря судового засідання Перишкіна Т.М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач Сєвєродонецька міська рада Луганської області третя особа Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Луганського апеляційного суду апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 грудня 2019 року, ухвалене у складі судді Кордюкової Ж.І. в м. Сєвєродонецьк Луганської області у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради Луганської області, третя особа Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, про визнання права власності на спадкове майно, В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позову У серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Сєвєродонецької міської ради Луганської області, третя особа Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, про визнання права власності на спадкове майно, яке складається з недоотриманої пенсії за період з 01.08.2014 року по 31.01.2019 року в сумі 108474,07 грн., в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кадіївка Луганської області помер її чоловік ОСОБА_2 . Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді недоотриманої пенсії. Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю документу, який підтверджує, з ким спадкодавець ОСОБА_2 був зареєстрований на день смерті. Вказані обставини унеможливлюють реалізацію її прав на отримання спадкового майна, у зв`язку з чим просила задовольнити позов. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на спадкове майно, яке складається з недоотриманої пенсії за період з 01.08.2014 року по 31.01.2019 року в сумі 108474 грн. 07 коп., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на статті 1216-1218, 1268,1270 ЦК України, а також на ч.1 ст.46 та ст. 52 ЗУ «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» та вважав доведеним той факт, що ОСОБА_1 на день смерті чоловіка і весь до цього час проживала разом з ним, а тому відповідно до приписів ч.3 ст. 1268 ЦК вважається такою, що прийняла спадщину, яка відкрилась після його смерті, яка складається із суми недоотриманої спадкодавцем за життя пенсії. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з даним рішенням, Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Скаржник посилається на те, що порядок виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера встановлений статтею, 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Скаржник зазначає, що ОСОБА_2 за життя не перебував на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, електронна пенсійна справа останнього запитувалась управлінням з Регіональної Бази після його смерті для взяття померлого на облік для видачі коштів на поховання. Також, звертає увагу суду на те, що в судовому засіданні не доведений факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Зазначає, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, встановлено, що виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера, яка ввійшла до складу спадщини, здійснюється виключно на підставі свідоцтва про право на спадщину. (2) Позиція інших учасників справи Ухвалою Луганського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року відкрито провадження по справі, сторонам по справі роз`яснювалося право на подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі. Від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, де зазначено, що судом першої інстанції під час розгляду справи правомірно було встановлено коло спадкоємців та наявність підстав для переходу права власності в порядку спадкування, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 грудня 2019 року без змін. Ухвалою Луганського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року справу було призначено до апеляційного розгляду. Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Інтереси позивача в судовому засіданні представляв її представник ОСОБА_3 . ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вказаним вимогам оскаржуване рішення відповідає. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 13.01.1984 року відділом ЗАГС м. Стаханова Ворошиловградської області. Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Стахановським МВ УМВС України в Луганській області 09.10.1999 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 14.02.1984 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 12.10.1999 року Стахановським MB УМВС України в Луганській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 22.09.1983 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . У ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був син ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , у м. Стаханов Луганської області, Україна, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 14.03.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Стахановського міського управління юстиції у Луганській області. ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кадіївка Луганської області помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 05.03.2019 року Луганським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді недоотриманої пенсії. З копії листа Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 10208/03.22 від 25.04.2019 року вбачається, що сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01.08.2014 року по 31.01.2019 року становить 108474,07 грн. 23.07.2019 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу Глаговської О.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_2 , проте отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із відсутністю документу, який би підтверджував з ким ОСОБА_2 був зареєстрований на день смерті, так як ці документи знаходяться на території непідконтрольній українській владі, про що було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.07.2019 року №295/02-31. Судом правильно визначено, що спірні правовідносини виникли з приводу захисту позивачем його порушеного права власності у спосіб стягнення на свою користь коштів, набутих в порядку спадкування за законом, після смерті чоловіка позивача. Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ст. 328 УЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття власності не встановлена судом. Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частиною першою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганській області вказує на те, що матеріали справи не містять доказів спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та в судовому процесі цей факт не доведений. В судовому засіданні судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження обставин постійного проживання разом з чоловіком на час відкриття спадщини позивачем надано довідку КП «Жилсервіс 5» від 30.01.2019 року №199, яке розташоване на тимчасово окупованій території України, та копіями паспортів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів». Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. У справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать». Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано до правовідносин у даній справі загальні принципи "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Тому колегія суддів приймає до уваги зміст довідки КП «Жилсервіс 5» від 30.01.2019 року №199, яке розташоване на тимчасово окупованій території України щодо обставин постійно проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, судом першої інстанції, в якості свідка, була допитана позивач по справі, зі свідчень якої встановлено, що вони вдвох з чоловіком постійно проживали разом за вище вказаною адресою і на момент його смерті також. Свідок був попереджений про кримінальну відповідальність згідно ст.384,385 КК України, а тому судом першої інстанції правильно прийняті до уваги ці свідчення, як доказ по справі. Отже, позивачем надано докази на підтвердження обставин постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини. Не заслуговують на увагу доводи скаржника про порушення судом процесуального права, а саме, що позивач не може бути свідком, адже вона є стороною по справі, оскільки відповідно до ч.1 ст.69 ЦПК України свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. Особи, які не можуть бути допитані, як свідки зазначені у ст.70 ЦПК України, до яких позивач не відноситься. Не є слушними доводи апеляційної скарги про недотримання позивачем Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, пунктом 2.26 якої передбачено, що для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаною сумую протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину. Вказаним Порядком передбачене безспірну виплату недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину. Натомість, в даній справі позивач звернулася до суду з позовом за захистом своїх інтересів у зв`язку з тим, що вона не має можливості в отриманні свідоцтва про право на спадщину. Як було зазначено вище, позивач зверталася до приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу Глаговської О.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_2 , проте отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із відсутністю документу, який би підтверджував з ким ОСОБА_2 був зареєстрований на день смерті, так як ці документи знаходяться на території непідконтрольній українській владі, про що було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.07.2019 року №295/02-31. Судова колегія звертає увагу скаржника на те, що згідно із ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Виконання рішення суду забезпечує держава. Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини (справи " Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції") говорить, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним. На підставі ст. 387 ЦК власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом. Згідно ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права. Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права визнаються речовими правами. Отже, вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об`ємі з`ясував права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями сторін. Щодо суті апеляційної скарги Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганській області. Керуючись ст. 259,268,367, 374,375,381,382,383,384 ЦПК України, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 06 березня 2020 року. Судді Ю.В. Єрмаков Н.М. Авалян В.А. Коновалова