Постанова 4810 № 428/3908/20

Головуючий суду 1 інстанції - Юзефович І.О. Доповідач - Луганська В.М. Справа № 428/3908/20 Провадження № 22-ц/810/145/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2021 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Луганської В.М. суддів: Карташова О.Ю., Коновалової В.А. за участю секретаря: Вовчанської С.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 листопада 2020 року, ухвалене судом у складі судді Юзефовича І.О., за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання права власності в порядку спадкування на недоотриману пенсію, зобов`язання нарахування та виплати пенсійних виплат в порядку спадкування за законом, в с т а н о в и в : У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеними вимогами, в обґрунтування яких вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 54255756 від 20 листопада 2018 року. Померлий за життя перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області та отримував пенсію за віком Згідно Закону України «Про науково і науково-технічну діяльність». Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 09 жовтня 2019 року у справі № 409/2693/18 було встановлено, що позивачка та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини проживали разом. З метою отримання спадщини у вигляді недоотриманої пенсії позивачка у листопаді 2018 року звернулася до приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу Глаговської О.В., яка 20 листопада 2018 року завела спадкову справу. Представник позивача з метою отримання недоотриманої пенсії звертався до Управління Пенсійного фонду України, однак пенсія була виплачена відповідачем за період з 22 січня 2017 року п 28 лютого 2017 року у розмірі 4098,03 грн, тобто за три роки до дня звернення. Виплата пенсії ОСОБА_2 була призупинена відповідачем з 01 березня 2016 року на підставі списку пенсіонерів з числа внутрішньо-переміщених осіб по яких надано інформацію Службою безпеки України. Позивачка зазначила, що вона як спадкоємець за законом, після смерті батька ОСОБА_2 має право на отримання в порядку спадкування недоотриманої пенсії за період з 01 березня 2016 року по 21 січня 2017 року. У зв`язку з викладеним позивачка просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на недоотримані ним за життя пенсійні виплати за період з 01 березня 2016 року по 21 січня 2017 року. Зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на її користь пенсійні виплати за період з 01 березня 2016 року по 21 січня 2017 року. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання права власності в порядку спадкування на недоотриману пенсію, зобов`язання нарахування та виплати пенсійних виплат в порядку спадкування за законом відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 листопада 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганську помер батько позивачки ОСОБА_2 . Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 09 жовтня 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час відкриття спадщини мешкали разом. Померлий був пенсіонером та на момент смерті знаходився на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області як пенсіонер. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на майно, а саме грошові кошти у вигляді недоотриманої померлим за життя пенсії, які за даними відповідача становлять 32198, 85 грн. Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 січня 2020 року, спадкоємцем майна ОСОБА_2 є позивачка. Спадщина на яку видане вказане свідоцтво складається із недоотриманої пенсії у сумі 7610, 64 грн. З метою отримання недоотриманої пенсії представник позивача звертався до відповідача, однак пенсія позивачу була виплачена лише за період з 22 січня 2017 року по 28 лютого 2017 року у сумі 4098,03 грн, за три роки до звернення. Виплата пенсії ОСОБА_2 була призупинена з 01 березня 2016 року. Залишилась невиплаченою недоотримана пенсія за період з 01 березня 2016 року по 21 січня 2017 року у сумі 32198, 85 грн. Суд першої інстанції на ці обставини не звернув уваги та не дав правної оцінки правовідносинам, які склалися між сторонами. Суд не звернув уваги на те, що відповідач вказуючи для нотаріуса суму заборгованості недоотриманої пенсії навмисно не надав інформацію стосовно періоду, за який склалася така заборгованість. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі. В судове засідання представник Управління Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку Луганської області не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що позивачкою не було надано доказів наявності постанови нотаріуса про відмову у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину у вигляді пенсії. Позивачем та його представником не було доведено, що у них відсутні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину стосовно будь-яких сум пенсії. Суду не надано доказів звернення лише позивача із заявою про прийняття спадщини, що унеможливлює встановлення судом кола спадкоємців у спірних правовідносинах. Позивач та його представник в якості відповідача вказали лише орган Пенсійного фонду, проте не заявили клопотань про залучення в якості співвідповідача органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (в разі відсутності інших спадкоємців, крім позивача). Колегія суддів вважає, що такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного. Так, звертаючись до суду, позивачка у позовній заяві зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , який перебував на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, пенсія якому нараховувалася по 28 лютого 2016 року. Позивачка прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину. Відповідач не надає позивачці інформації про недоотриману пенсію померлого батька та не виплачує недоотриману пенсію з 01 березня 2016 року по 21 січня 2017 року. Суд першої інстанції в порушення вимог закону не з`ясував обставини на які посилалася позивачка та поспішно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Позивачка є спадкоємцем ОСОБА_2 . ОСОБА_2 перебував на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області. Виплату пенсії ОСОБА_2 відповідачем було призупинено з 01 березня 2016 року на підставі списку пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб по яких надано інформацію Службою безпеки України щодо обґрунтованості продовження виплати пенсій. На запит приватного нотаріуса Глаговської О.В. щодо сум недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 , відповідач повідомив, що сума недоотриманої пенсії становить 7610, 64 грн. Позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом 13 січня 2020 року згідно якого, спадщина складається із недоотриманої пенсії у сумі 7610, 64 грн. Згідно довідки відповідача від 12 червня 2020 року №1834 ОСОБА_2 знаходився на обліку в Управлінні ПФУ м. Сєвєродонецька Луганської області та отримував пенсію за віком, сума недоотриманої пенсії з 01 березня 2016 року по січень 2017 року складає 32198, 85 грн. Сума пенсії 4098, 03 грн нарахована та виплачена за період з 21 січня 2017 року по 31 січня 2017 року та з 01 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року. Згідно за ст.1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст.1227 ЦК Українисуми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Суд зазначає, що положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Відповідно до ст.1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Тлумачення ст.ст.1218, 1227 ЦК Українисвідчить про те, що законодавство допускає спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії. Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, що померлий ОСОБА_2 за життя не виявив бажання поновити йому пенсію та не звертався з відповідною заявою до відповідача і пенсія не отримана з вини пенсіонера не заслуговують на увагу, з огляду на наступне. Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було. Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6). Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи наведено у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції. Жодним законом України не визначено такої підстави для припинення пенсії, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України. Згідно довідки відповідача, недоотримана пенсія ОСОБА_2 за період з 01 березня 2016 року по 20 січня 2017 року складає 32198, 85 грн. З урахуванням вище викладеного та відповідно до положень ч. 3 ст. 52 Закону, ст.1227 ЦК України, позивачка має право на отримання спірних сум у порядку спадкування за законом. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до частин першої, другої статті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню відповідно до п.п.1, 4 ч.1ст.376 ЦПК Україниз ухваленням нового судового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотримані пенсійні виплати за період з 01 березня 2016 року по 21 січня 2017 року задовольнити. Водночас колегія суддів суду вважає, що заявлена вимога позивачки про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області нарахувати та виплатити позивачці пенсійні виплати за період з 01 березня 2016 року по 21 січня 2017 року не є належним способом захисту прав спадкоємця. Належним способом захисту, що повністю відновлює порушене право позивачки, є стягнення зазначених коштів. Тому з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки недоотримані пенсійні виплати, які належали ОСОБА_2 , за період з 01 березня 2016 року по 21 січня 2017 року у розмірі 32198, 85 грн. В ч. 1ст. 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подання позовної заяви позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 840, 80 грн. Вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки. Ухвалою Луганського апеляційного суду від 19 лютого 2021 року ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення. Оскільки апеляційна скарга позивачки підлягає задоволенню, то з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1261, 20 грн. Керуючись ст. ст. 256, 259,367,374, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 листопада 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання права власності в порядку спадкування на недоотриману пенсію, зобов`язання нарахувати та виплати пенсійні виплати в порядку спадкування задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на недоотримані за життя пенсійні виплати за період з 01.03.2016 року по 21.01.2017 року. Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, вул. Шевченка, 9, м. Сєвєродонецьк, код ЄДРПОУ 21792459 виплатити на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 недоотримані за життя пенсійні виплати за період з 01.03.2016 року по 21.01.2017 року у розмірі 32198, 85 грн, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840, 80 грн. Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, вул. Шевченка, 9, м. Сєвєродонецьк, код ЄДРПОУ 21792459 виплатити на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1261, 20 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови 17 червня 2021 року. Головуючий Судді: