Постанова Луганський апеляційний суд № 420/366/19

Головуючий суду 1 інстанції - Чалий А.В. Доповідач -Луганська В.М. Справа № 420/366/19 Провадження № 22-ц/810/1004/19 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2020 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Луганської В.М. суддів: Коновалової В.А., Дронської І.О. за участю секретаря: Перишкіна Т.М. учасники справи: позивач- ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 треті особи - Головне управління Пенсійного Фонду в Луганській області, Головне управління Пенсійного Фонду в Київській області розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє через представника ОСОБА_3 на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 04 жовтня 2019 року, ухвалене судом у складі судді Чалого А.В. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, в с т а н о в и в: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Новопсковського районного суду Луганської області з зазначеними вимогами, в обґрунтування яких вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати- ОСОБА_4 . Позивачка у шестимісячний термін прийняла спадщину, подала відповідну заяву до приватного нотаріуса Орлової О.А. Однак, не може скористатися правом отримання свідоцтва про право на спадщину через те, що 08 жовтня 2007 року померлою залишено заповіт на відповідача. 12 грудня 2018 року позивачем отримано постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. У зв`язку з викладеним позивач просила суд визнати за нею право власності на недоотриману у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за період з 01 липня 2014 року по 31 березня 2018 року у розмірі 80457,75 грн. Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 04 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності відмовлено. Не погодившись з вказаним вище рішенням ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою та просить суд скасувати оскаржуване рішення, по справі прийняти нове рішення про задоволення її позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що орган Пенсійного фонду заперечує належну до виплат суму недоотриманої пенсії та позов пред`явлено до неналежного відповідача. Скаржник посилається на те, що не має спірних правовідносин між позивачкою та Пенсійним фондом. Суд не врахував, що відповідач ОСОБА_2 визнав позов про, що надав суду заяву. В судове засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції». В судове засідання представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 не з`явилася, про місце та час судового засідання повідомлена у визначеному законом порядку. На адресу Луганського апеляційного суду від Ракицької І.М. надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника. В судове засідання представник Головного управління Пенсійного Фонду в Луганській області не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. В судове засідання представник Головного управління Пенсійного Фонду в Київській області не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що ним були встановлені обставини про те, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 21.04.2018 року Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві - ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . 27.08.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Орловою О.А. заява позивачки про прийняття спадщини зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 62, спадкова справа № 30/2018. Згідно заповіту від 08.10.2007 року ОСОБА_4 усе своє майно заповідала ОСОБА_2 . Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Орлової О.А. від 12.12.2018 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію, що належала спадкодавцеві ОСОБА_4 . Згідно інформації, наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області розмір недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_4 за три роки та вісім місяців становить 74 365, 24 грн. Відповідач ОСОБА_2 не оспорює право власності позивача на суму недоотриманої пенсії після смерті ОСОБА_4 , не заперечує проти задоволення позовних вимог. Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку, що предметом спору є майнова вимога про визнання права власності в порядку спадкування на недоотриману пенсію, а тому вимоги заявлені до неналежного відповідача. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не в повній мірі відповідає вимогам закону та встановленим по справі обставинам, виходячи з наступного. Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 21.04.2018 року Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка є дочкою померлої ОСОБА_4 (а.с. 6-8). 27.08.2018 року у визначеному законом порядку, позивачка ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини. Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Орлової О.А. від 12.12.2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію, що належала спадкодавцеві ОСОБА_4 . Згідно заповіту від 08.10.2007 року ОСОБА_4 усе своє майно заповідала ОСОБА_2 . Згідно інформації, наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області розмір недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_4 за три роки вісім місяців становить 74 365, 24 грн. Відповідач ОСОБА_2 при розгляді справи у суді першої інстанції визнав заявлені вимоги, про, що свідчить його заява (а.с .81). До суду апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 надіслав заяву, в якій зазначив, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , вказані обставини підтверджуються інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру. Згідно із копією витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 27.08.2018 року №53083064 спадкова справа ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована 27.08.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Орловою О.А. за заявою позивачки. Зазначені обставини свідчать про те, що у визначений законом строк спадщину після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняла позивачка ОСОБА_1 , а відповідач ОСОБА_2 не прийняв спадщину. Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Згідно із ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Згідно із ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Згідно із ч. 1 ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відповідачами у таких справах є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом (частини перша, друга та третя статті 1221 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 91 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затверджений рішенням Кабінету Міністрів України, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р м. Красний Луч включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Ураховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 не прийняв спадщину, а спадкоємець ОСОБА_1 подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, то місцем відкриття спадщини є м. Київ і належним відповідачем у даній справі є територіальна громада м. Києва в особі відповідних органів. Вказаний висновок узгоджується із правовим висновком, який викладений у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі №428/3413/17. Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо залучення у даній справі в якості належного відповідача органу Пенсійного фонду з підстав вказаних вище. Однак не погоджується із доводами апеляційної скарги, що позов пред`явлено до відповідача ОСОБА_2 , який зазначений у заповіті спадкодавця та який має права на спадок, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_2 у визначений законом строк не прийняв спадщину. На підставі викладеного, відповідно до п.п.1, 3 ст.376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування на недоотриману пенсію. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається із матеріалів справи, скаржником за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір ту розмірі 1206, 87 грн. (а.с.98), оскільки апеляційна скарга скаржника підлягає задоволенню частково, то з відповідача на користь скаржника підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 603, 44 грн. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє через представника ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 04 жовтня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення. У задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на недоотриману пенсію відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 витрати по сплаті судового збору у сумі 603,44 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 25 березня 2020 року. Головуючий В.М. Луганська Судді: В.А. Коновалова І.О. Дронська