Постанова 4811 № 454/1101/16-ц

Справа № 454/1101/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д. Провадження № 22-ц/811/4103/19 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. Категорія: 44 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2020 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мельничук О.Я., суддів: Ванівського О.М., Курій Н.М. при секретарі Матяш С.І. без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Бурка В.В.» на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 лютого 2017 року у справі за позовом Фермерського господарства «Бурка В.В.» до держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,- В С Т А Н О В И Л А : У грудні 2016 року представник позивача звернувся до суду з позовом до Сокальського районного суду та держави України в особі Державної казначейської служби України, в якому, у зв`язку з порушенням органом державної влади Сокальським районним судом Львівської області прав, гарантованих ст.ст. 8, 40, 55, 56 Конституції України, шляхом постановлення незаконної ухвали від 15.04.2016 року по справі №454/1101/16-ц, в результаті чого суддя Сокальського районного суду Львівської області грубо порушив конституційні права, гарантовані ст.ст. 8, 40, 55, 56 Конституції України, що підтверджується ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16.05.2016 року по справі №454/1101/16-ц, просить стягнути з держави України в особі Державної казначейської служби в користь Фермерського господарства Бурки Валерія Володимировича коштів в сумі 1000000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті протиправних дій судді Сокальського районного суду Львівської області, що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації. Представник позивача у судове засідання не з`явився, 20.01.2017 року від нього до суду надійшло клопотання, у якому він просив розгляд справи проводити за його відсутності, позов підтримує. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 08 лютого 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду оскаржив позивач Фермерське господарство «Бурка В.В.». Вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим та таким, що ухвалене з неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи внаслідок невиконання норм Конституції. Вважає, що суд не зазначив, які саме докази він зобов"язаний був надати для обгрунтування своїх моральних страждань, які полягали у приниженні честі, гідності, ділової репутації у зв"язку із діями відповідача. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення на підставі якого стягнути з Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України в користь Фермерського господарства "Бурка В.В." кошти в сумі 1000000 грн. на відшкодування моральної шкоди завданої в результаті незаконних дій судді Сокальського районного суду Львівської області, що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 11 лютого 2020 року, є дата складення повного судового рішення 21 лютого 2020 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Фермерського господарства «Бурка В.В.» до задоволення не підлягає із наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді Сокальського районного суду Львівської області від 15.04.2016 року у справі № 454/1101/16-ц відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом Фермерського господарства «Бурка В.В.» до Червоноградської місцевої прокуратури, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Зазначену ухвалу скасовано ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16.05.2016 року з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі. Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що позовна заява повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства. Вимогу до Сокальського районного суду Львівської області, держави України в особі Державної казначейської служби України про стягнення 1000000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди представник позивача обґрунтовує незаконними діями судді Сокальського районного суду Львівської області при розгляді цивільної справи за позовом Фермерського господарства «Бурка В.В.» до Червоноградської місцевої прокуратури, держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, в результаті якого було винесено ухвалу про відмову у відкритті провадження за зазначеним позовом, яку у подальшому було скасовано судом апеляційної інстанції. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що для відшкодування державою шкоди, завданої судом, необхідно щоб рішення, дії або бездіяльність суду були незаконними, в той же час позивач не надав суду доказів незаконності дій судді чи порушення ним присяги. З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин. Згідно з статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно з ч. 1 ст. 270 ЦК відповідно до Конституції України фізична особа має право, зокрема, на повагу до гідності та честі. Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (ст. 297 ЦК). Як зазначено в абз. 1, 2 п. 4, абз. 1 п. 27 Постанови Пленум Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди. Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт. Згідно із частинами першою, другою, п`ятою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із недоведеності позовних вимог. При цьому слід зазначити, що обов`язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіюванні. В той же час, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності такої шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідачів та вини останніх в її заподіянні. Доводи апеляційної скарги щодо порушення права на доступ до правосуддя є безпідставними, оскільки рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій чи відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю судів (суддів) при здійсненні ними своїх повноважень, гарантованих Конституцією України до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом. Сама по собі відмова у позові чи відкритті провадження у справі не тягне за собою передбачену статтею 56 Конституції України відповідальність держави у вигляді відшкодування шкоди. Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Доводи апеляційної скарги Фермерського господарства «Бурка В.В.» жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 лютого 2017 року залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Бурка В.В.» - залишити без задоволення. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 лютого 2017 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 21 лютого 2020 року Головуючий: О.Я. Мельничук Судді: О.М. Ванівський Н.М. Курій