Постанова 4855 № 826/9573/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9573/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Кобаля М.І., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Бородянська районна державна адміністрація Київської області, про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, ВСТАНОВИВ У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила: - визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 05.06.2018 №107996-56. На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що сума податкового боргу, зазначена в оскаржуваній податковій вимозі, є неузгодженою, оскільки позивач не подавала податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата) від 17.02.2015 №1500003139 та від 22.02.2016 №1600003224, уважаючи припиненим договір оренди земельної ділянки відповідно до її звернення до орендодавця. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у позов задовольнити в повному обсязі. Зокрема апелянт зазначає, що його не було повідомлено про зміну розміру орендної плати за земельну ділянку. Скаржник наголошує на тому, що міна індексації нормативної грошової оцінки є лише підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення змін договору оренди землі. На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач зазначає про законність та обґрунтованість судового рішення. Крім того, Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області заявлене клопотання, в якому заявник просив здійснити заміну сторони у справі на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200. Відповідно до частини першої статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» затверджено Положення про Державну податкову службу та проведена реорганізація органів Державної фіскальної служби. Крім того, на підставі наказу Головного управління Державної податкової служби України від 29.08.2019 р. № 6 розпочато здійснення ГУ ДПС у Донецькій області покладених на нього функцій і повноважень ГУ ДФС у Донецькій області, що припиняється. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі з Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на Головного управління Державної податкової служби у Київській області. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Судом першої інстанції встановлено, що між Бородянською районною державною адміністрацією Київської області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 04.06.2007. Відповідно до умов договору орендарю передано в платне користування строком на 15 років земельну ділянку розміром 0,50 га під придбаним нерухомим майном/господарський двір - гараж, яка знаходиться на території Мигалівської сільської ради за межами населеного пункту Мигалки. Також договором передбачено, що орендна плата нараховується відповідно до Закону України «Про оренду землі» в розмірі 6% від нормативної грошової оцінки і становить 952, 72 грн. на рік. Орендна плата вноситься щомісячно орендарем виключно в грошовій формі у розмірі 771,06 грн., з коригуванням коефіцієнту інфляції на кожен рік. Пунктом 5 договору оренди визначено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 154 211,15 грн. У лютому 2015 року позивач звернулася до Бородянської районної державної адміністрації Київської області про припинення договору оренди земельної ділянки від 04.06.2007 шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін. Листом від 03.03.2015 № О 01.15.2 Бородянська районна державна адміністрація Київської області повідомила ОСОБА_1 , що у зв`язку з тим, що на орендованій земельній ділянці площею 050 га знаходиться об`єкт нерухомого майна, який перебуває у власності орендаря, адміністрація не може припинити дію договору оренди земельної ділянки шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін. За посиланням позивача, вважаючи договір оренди земельної ділянки від 04.06.2007 припиненим, відповідно до поданої нею вищевказаної заяви позивач з 2016 року не сплачувала орендну плату. В подальшому листом від 23.02.2018 № 26-52-13-02-18 ГУ ДФС у Київській області розглянувши заяву позивача про право застосування спрощеної системи оподаткування обліку та звітності повідомило позивача про наявність податкового боргу перед бюджетом по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у сумі 1553,69 грн., земельного податку 494,87 грн., орендної плати з фізичних осіб у сумі 46 301,29 грн. 05.06.2018 №107996-56 відповідачем сформовано податкову вимогу, відповідно до якої податковий борг станом на 04.06.2018 становить 47 854,98 грн., в тому числі податок на нерухоме майно - 1 553,69 грн., орендна плата за землю з фізичної особи - 46 301,29 грн., яка направлена на адресу позивача та отримана ОСОБА_1 13.06.2018. Крім того, на запит адвоката позивача К.О. Клименко, листом від 08.06.2018 №7-12-30 Бородянська районна державна адміністрація повідомила, що відповідно до інформації, отриманої від Ірпінського відділення ГУ ДФС у Київській області станом на поточну дату згідно з ІС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 , борг по орендній платі за землю становить 46 301,29 грн., який включає в себе заборгованість згідно з поданою нею податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки) від 17.02.2015 №1500003139 в сумі 4 763,14 грн. та податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки) від 22.02.2016 №1600003224 в сумі 41 538,15 грн. Не погоджуючись із такою податковою вимогою, позивач звернулася до суду за захистом порушеного права. З огляду на приписи статті 308 КАС України справа переглядається в апеляційному порядку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також з урахуванням аргументів, викладених у відзивах на апеляційну скаргу. Відповідно до пункту 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Відповідно до пункту 57.1. статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Стаття 288 ПК України визначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Так, відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі: -закінчення строку, на який його було укладено; -викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; -поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; -смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; -ліквідації юридичної особи-орендаря; -відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; -набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; -припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України. За приписами статті 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Отже, договір про оренди землі від 04.06.2007 є чинним, що зумовлює обов`язок позивача сплачувати відповідно до його умов орендну плату за користування земельною ділянкою. Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 ст. 14 ПК України встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в поряду та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Отже, враховуючи, що у добровільному порядку позивач узгоджені податкові зобов`язання не сплачує, контролюючий орган правомірно, на виконання вимог статті 59 ПК України, направив податкову вимогу форми «Ф» від 05.06.2018 №107996-56. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що судом першої інстанції було витребувано та оглянуто оригінали податкових декларацій від 17.02.2015 №1500003139 та від 22.02.2016 №1600003224 поданих позивачем. Водночас посилання позивача про те, що податкові декларації нею не подавалися та не підписувалися у зв`язку з її відсутністю в Україні, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки спростовуються інформацією наданою Головним центром обробки спеціальної Державної прикордонної служби України в листі від 23.08.2019 №О-.184-30899/0/15-19-Вих. Колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що його не було повідомлено про зміну розміру орендної плати за земельну ділянку, а сама по собі зміна індексації нормативної грошової оцінки є лише підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення змін договору оренди землі, оскільки такі підстави позову у суді першої інстанції ОСОБА_1 не заявлялись. Відповідно ж до частини 5 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І.О. Лічевецький Суддя М.І. Кобаль Суддя В.П. Мельничук