Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/17079/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17079/19 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 вересня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Безименної Н.В., Костюк Л.О., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області підрозділу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.04.2019 № 63834-5506-1016/Р2, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата фізичних осіб за 2017 рік на суму 47963,12 грн та від 04.04.2019 № 63834-5506-1016/Р2, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата фізичних осіб за 2018 рік на суму 80717,41 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 04.04.2019 № 63834-5506-1016/Р2, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата фізичних осіб за 2017 рік на суму 47963,12 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 04.04.2019 № 63834-5506-1016/Р2, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата фізичних осіб за 2018 рік на суму 80717,41 грн. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт, зокрема вказує, що нарахування позивачу орендної плати за спірними податковими повідомленнями-рішеннями є законним та узгоджується з приписами ПК України, при цьому, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо розірвання даного договору оренди земельної ділянки, то 04.04.2019 ОСОБА_1 сформовані та направлені ППР для сплати орендної плати за 2017 рік (з 07.06.2017 по 31.12.2017) в сумі 47 963,12 грн. та за 2018 рік в сумі 80717, 41 грн. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області підрозділу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Позивач зазначає, що суд першої інстанції правомірно скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки нарахування орендної плати за 2017-2018 роки є безпідставним, адже позивачем 13.05.2017 відчуджено нерухоме майно, яке перебуває на орендованій земельній ділянці, а 29.05.2017 орендодавцем (Богуславська міська рада) прийнято рішення про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки за взаємною згодою сторін, на виконання чого, 06.06.2017 сторонами підписано угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки, яка (земельна ділянка) повернута орендодавцю згідно з актом приймання-передачі від 08.06.2017. Після надходження матеріалів справи до суду, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 25.04.2019 отримав податкові повідомлення-рішення винесені ГУ ДФС у Київській області форми «Ф» за № 63834-5506-1016/Р2 від 04.04.2019, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем оренда плата з фізичних осіб за 2017 рік (за період з 07.06.2017 по 31.12.2017) на суму - 47963,12 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Ф» за № 63834-5506-1016/Р2 від 04.04.2019, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем оренда плата з фізичних осіб за 2018 рік на суму - 80717,41 грн. Позивач, не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх неправомірними, звернувся до суду з цим позовом. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом безпідставно та необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), оскільки позивач у спірний період не був користувачем земельної ділянки, за яку оскаржуваними рішеннями визначено суми податкового зобов`язання за платежем з орендної плати з фізичних осіб. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податкового кодексу України (далі - ПК України). Відповідно до норм ст. 269 ПК України платниками плати за землю є, зокрема, платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди. Приписами п. п. 270.1.2 п. 270.1 ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування платою за землю є об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди. Відповідно до приписів ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю -обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. За змістом п. п. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу). Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Пунктом 288.1 ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Пунктом 288.2 статті 288 ПК України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3 ст. 288 ПК України). За змістом приписів п. 288.4, 288.5 ст. 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: 1) не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; 2) не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. 3) може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах. 4) для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку. 5) для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки. При цьому, пунктом 288.7 ст. 288 ПК України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу. Так, відповідно до п. 285.1 ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Згідно з пунктом 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Абзацами другим-четвертим п. 286.5 ст. 286 ПК України передбачено, що у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності. Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Згідно змісту п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про оренду землі» орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Статтею 125 ЗК України регламентовано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно норм ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Отже, у розумінні положень пп. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14, пп. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1, п. 269.2 ст. 269, пп. 270.1.1, 270.1.2 п. 270.1 ст. 270, п. 287.1, 287.7 ст. 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. При цьому, землекористувач зобов`язаний сплачувати земельний податок за фактичне користування земельною ділянкою. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 02.07.2019 (справа №819/1365/17), від 18.04.2019 (справа №807/292/18), від 18.04.2019 (справа №823/2344/18). З матеріалів справи вбачається, що 08.06.2011 між Богуславською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки. Об`єкт оренди: земельна ділянка загальною площею 1,1655 га, що знаходиться на території Богуславської міської ради в АДРЕСА_2. Кадастровий номер 3220610100:01:010:0566. Строк оренди - 10 років. Орендна плата складає 6% на рік від нормативної грошової оцінки землі. Земельна ділянка передавалась в оренду для експлуатації та обслуговування існуючого комплексу нерухомого майна по АДРЕСА_1 , позивачу, як власнику комплексу нежитлових будівель. 13.05.2017 позивачем відчужено зазначений комплекс нежитлових будівель на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_3 (покупець) та посвідченого приватним нотаріусом Назарук О.М. Відповідно до п. 1 Договору предметом купівлі-продажу є комплекс нежитлових будівель загальною площею 1342,1 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 1,1655 га (кадастровий номер 3220610100:01010:0566), яка перебуває в користуванні продавця на підставі договору оренди земельної ділянки від 08.06.2011. Пунктом 13 Договору передбачено, що майно передано покупцю у приватну власність з моменту підписання даного договору. Отже, перехід права власності на відчужене майно від продавця до покупця відбувся 13.05.2017. У зв`язку із втратою права власності на відчужене нерухоме майно, що розташоване на орендованій земельній ділянці, позивач звернувся до Богуславської міської ради із заявою про розірвання договору оренди земельною ділянки. 29.05.2017 Богуславською міською радою (орендодавець) прийнято рішення про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 , за взаємною згодою сторін. На виконання зазначеного рішення, 06.06.2017 сторонами підписано угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки. Відповідно до пункту 3 Угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки від 06.06.2017 про розірвання договору оренди дана угода набирає чинності після підписання її сторонами та внесення інформації про розірвання договору оренди земельної ділянки в державний реєстр речових прав на нерухоме майно та державний реєстр земель. Земельна ділянка повернута орендодавцю згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 08.06.2017. Враховуючи положення п. 1.13 договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель загальною площею 1342,1 кв.м, що розташовані на земельній ділянці площею 1,1655 га (кадастровий номер 3220610100:01:010:0566), право власності на придбане майно та право користування такою земельною ділянкою перейшло від громадянина ОСОБА_1 до громадянки ОСОБА_3 13.05.2017. Отже, в 2017 році, земельна ділянка площею 1,1655 га (кадастровий номер 3220610100:01:010:0566) перебувала в користуванні позивача з 01.01.2017 по 13.05.2017, тому саме за цей період створював для позивача обов`язок сплати орендної плати за землю. Як зазначає апелянт, розмір орендної плати за землю на 2017 та 2018 рік, з урахуванням коефіцієнтів індексації, становив 80717,41 грн. Спірними податковими повідомленнями-рішеннями орендну плату за землю нараховано за 2017 рік (з 07.06.2017 по 31.12.2017) у сумі 47963,12 грн. та за 2018 рік у сумі 80717,41 грн. У свою чергу, позивач наголошує, що самостійно (в межах терміну користування) за 2017 рік за період з 01.01.2017 по 06.06.2017 (дата складання угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки) сплатив орендну плату за землю в розмірі 32754,29 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 29.12.2017 № 477 (а.с.23). Таку обставину відповідач не заперечує. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки у позивача з моменту відчуження комплексу нежитлових будівель (13.05.2017), які розташовані на земельній ділянці, що перебувала у користуванні позивача на підставі договору оренди земельної ділянки, який розірваний угодою від 06.06.2017, був відсутній обов`язок зі сплати орендної плати за земельну ділянку, то спірні податкові повідомлення-рішення щодо сплати орендної плати за землю за 2017 рік за період з 07.06.2017 по 31.12.2017 в сумі 47 963,12 грн (80717,41 грн. - 32754,29 грн) та за 2018 рік в сумі 80 717,41 грн є протиправними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України, у зв`язку з чим підлягають скасуванню. Щодо доводів апелянта про те, що відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо розірвання договору оренди земельної ділянки 04.04.2019 є підставою для формування ОСОБА_1 спірних податкових повідомлень-рішень, то колегія суддів їх відхиляє, оскільки саме власник земельної ділянки, тобто Богуславська міська рада Київської області має внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо припинення права оренди земельної ділянки позивачем. Невнесення даних про розірвання договору оренди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не може створювати для позивача обов`язку сплати за землю у разі відсутності в нього правових підстав для користування земельною ділянкою через відчуження нерухомого майна яке знаходиться на вказаній земельній ділянці. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді Н.В. Безименна Л.О. Костюк