Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 440/1908/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2020 року справа №440/1908/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Сіваченка І.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представника позивача Пузь Ю.А., представника відповідача Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 р. (у повному обсязі складено 24 липня 2020 року у м. Слов`янськ) у справі № 440/1908/20 (головуючий І інстанції суддя Голошивець І.О.) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 09 квітня 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просив: зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області скасувати та виключити з його інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця податковий борг з орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності в сумі 21163,24 грн.; вирішити питання відшкодування судових витрат. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с. 90-92). Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 97-99). В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у відповідності до п. п. 38.7 п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України та ст. ст. 4,6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» він звільняється від сплати орендної плати за землю у сумі 21263,24 грн. Посилається на висновки Верховного Суду та зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили. Представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги і її задоволенні. На адресу суду надіслав відзив на апеляційну скаргу, який підтримав у судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшов висновку про необхідність задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції, виходячи з такого. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Перебуває на обліку в органі доходів і зборів (Кременчуцькій ОДПІ ГУ ДПС у Полтавській області), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 19-20). 19.02.2014 року позивачем було подано до ДПІ у Кіровському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), в якій річна сума орендної плати на 2014 рік складала 36638,45 грн. (а.с. 5-8). За даними інформаційної системи ДПС України за позивачем обліковується податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 21263,24 грн., який виник на підставі поданої позивачем податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 1400007676 від 19.02.2014 року на суму 36638,40 грн. (а.с. 13, 14-16). 21.03.2019 року позивачем було подано уточнюючу декларацію, яка не була прийнята та зарахована до бази даних Податковий блок ДПС України у зв`язку із тим, що перевищений строк давності 1095 днів (а.с. 9-11). 27 січня 2020 року позивач звернувся до Головного управління ДПС у Донецькій області зі зверненням, в якому просив надати письмову відповідь стосовно обліку за ним податкового боргу з плати за землю у розмірі 21263,24 грн., а також просив скасувати вказану податкову заборгованість (а.с. 17). 16.03.2020 року відповідачем за результатами розгляду вказаного звернення надано відповідь, що позивачем у 2014 році було самостійно подано податкову декларацію з орендної плати за землю. За наданою декларацією позивачу щомісячно нараховувалася орендна плата за землю у сумі 3053,20 грн. Станом на 16.03.2020 року за позивачем рахується заборгованість у сумі 21263,24 грн. Та зазначив, що на поточний час немає правових підстав для списання вказаного податкового боргу (а.с. 18). Спірною обставиною у цій справі є правомірність нарахування податкового боргу з орендної плати у розмірі 21263,24 грн. При вирішенні справи суд виходить з наступного. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, як на правову підставу послався на ту обставину, що позивач не надав сертифікат Торгово-промислової плати України, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажор), як того вимагає ст. 10 Закону № 1669. Колегія суддів з таким обґрунтуванням відмови у задоволенні позову не погоджується. За визначенням ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року за № 2755-VI (далі - ПК України). Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи відповідно до підпункту 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України. Пунктом 36.1 ст. 36 цього Кодексу визначено, що обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Згідно пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 (розділ ХІІ) ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі - орендна плата). За змістом пункту 288.7 ст. 288 розділу ХІІ ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу. Ст. 285 розділу ХІІ ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців). П.п. 286.2 та 286.3 ст. 286 розділу ХІІ визначено порядок обчислення плати за землю, встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, із розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. Із пункту 287.3 ст. 287 розділу ХІІ ПК України слідує, що зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем податкового (звітного) місяця. Таким чином, ПК України визначено право платника податків (за його вибором) подавати декларацію з плати за землю у встановлений строк один раз за весь рік або щомісячно та обов`язок платника податків щомісячно сплачувати плату за землю. За матеріалами справи позивач подавав в 2014 році податкову декларацію з плати за землю, що знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (далі АТО), а саме м. Донецьк, Донецької області. Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Аналогічний обов`язок платника податків закріплений і в підпункті 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, згідно з яким платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Підпунктами 14.1.39, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата). Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (пункт 286.2 статті 286 ПК України). Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 ПК України). Разом з тим Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон № 1669, відповідно до статті 6 якого (у редакції, чинній до 8 червня 2016 року) під час проведення антитерористичної операції суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. При цьому, оскільки Закон № 1669 містить спеціальні норми щодо спірних правовідносин, то їх застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до ПК України. Разом з тим положеннями статті 6 Закону № 1669, які мають пряму дію, не вимагається додаткове отримання сертифіката про засвідчення настання форс-мажорних обставин, а отже підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками є здійснення суб`єктом господарювання діяльності саме на території проведення антитерористичної операції та в період її проведення. Інших умов (підстав) для звільнення платника податку від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності нормами Закону №1669 не передбачено. Згідно зі статтею 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Судом встановлено, що позивач здійснював свою підприємницьку діяльність на адміністративній території м. Донецька Донецької області у населеному пункті, на території якого здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, земельна ділянка також розташована в м. Донецьку, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, поширюються на позивача як платника земельного податку, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції. За унормуванням частини 3 статті 11 Закону 1669-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, можна дійти висновку, що на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення усі нормативно - правові акти не повинні суперечити нормам Закону 1669-VII. Верховний Суд в постанові від 14 березня 2019 року у справі № 805/220/17-а про стягнення податкового боргу, який виник на підставі самостійно узгоджених грошових зобов`язань з земельного податку та орендної плати за земельну ділянку на території проведення антитерористичної операції, зазначив, що відсутність обов`язку сплати податкового зобов`язання виключає утворення податкового боргу. Відповідно, нарахування контролюючим органом заборгованості зі сплати земельного податку за ті періоди, коли позивач був звільнений від його сплати, є протиправним. Така правова позиція відповідає і висновкам Верховного Суду, які сформовані в постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 805/3343/17-а, а також в постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 812/747/17. Крім того колегія суддів вказує на те, що матеріалами справи підтверджено, що в березні 2019 року позивачем до контролюючого органу була подана уточнююча податкова декларація з плати за землю за податковий період 2014 року за земельну ділянку, згідно якої платником уточнені (зменшені) податкові зобов`язання за 2014 рік. Тобто, платник, керуючись ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи в період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VII (в редакції, що діяла до 08.06.2016 року) уточнив свої податкові зобов`язання за вказаний податковий період. Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, з огляду на вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача щодо зобов`язання Головного управління ДПС у Донецькій області скасувати та виключити з інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг з орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності в сумі 21163,24 грн. підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З матеріалів справи вбачається, що позивач 06.04.2020 року (поштовий штемпель на конверті) звернувся до суду з позовом, в якому були заявлені вимоги майнового характеру та сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2102 грн., за подання апеляційної скарги у розмірі 3153,00 грн. (а.с. 22, 100). Тобто, сума судового збору, яка підлягає поверненню, становить 5255 грн. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги є цілком слушними, тому підлягають задоволенню шляхом скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 283, 310, 315, 317, 321, 322, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 р. скасувати. Прийняти нову постанову. Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити. Зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області (87515, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, ЄДРПОУ 43142826) скасувати та виключити з інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг з орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності в сумі 21263 грн . 24 коп. (двадцять одна тисяча двісті шістдесят три гривні 24 копійки). Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, ЄДРПОУ 43142826) за рахунок бюджетних асигнувань витрати зі сплати судового збору у розмірі 3993 грн. 80 коп. (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три гривні 80 копійок). Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12 жовтня 2020 року. Колегія суддів: Г.М. Міронова І.В. Геращенко І.В. Сіваченко