Ухвала КАС ВС № 826/9573/18

УХВАЛА 27 березня 2020 року Київ справа №826/9573/18 адміністративне провадження №К/9901/8787/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Пасічник С.С., суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі №826/9573/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, третя особа - Бородянська районна державна адміністрація Київської області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, третя особа - Бородянська районна державна адміністрація Київської області про визнання протиправною та скасування вимоги від 05.06.2018 №107996-56 в частині сплати боргу з орендної плати за землю в розмірі 46301,29 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2019, ухваленим за наслідками розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, в задоволенні позову відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2020 рішення суду першої інстанції залишене без змін. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходили з наявності у відповідача підстав для складення та надіслання оскарженої податкової вимоги, оскільки сума боргу є узгодженою відповідно до поданих позивачем податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності). Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подала касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка зареєстрована в автоматизованій системі документообігу Суду 26.03.2020. В той же час статтею 129 Конституції України до однієї з основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 7 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який також відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, та стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Механізм же реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України. Так, статтею 328 КАС України унормовані питання стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Отже за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, однак, лише у визначених законом випадках. В свою чергу відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. За визначенням пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Частиною ж 6 статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності, який, втім не є вичерпним й, при цьому за змістом пунктів 6 та 10 названої норми процесуального закону для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас згідно з положеннями частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи (не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження) у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, виходячи з положень частини 6 статті 12 КАС України, відніс таку до категорії справ незначної складності, а відтак ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають. Разом з тим матеріали касаційної скарги не дають підстав для висновку щодо необхідності застосування, у даному випадку, підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Ураховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити. Керуючись статтями 328, 333 КАС України, суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, третя особа - Бородянська районна державна адміністрація Київської області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... С.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко , Судді Верховного Суду