Постанова 4824 № 757/29546/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 757/29546/19-ц Головуючий у 1 інстанції: Литвинова І.В. Провадження № 22-ц/824/2523/2020 Доповідач: Шебуєва В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шебуєвої В.А., суддів Оніщука М.І., Крижанівської Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни, яка діє від імені та в інтересах Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», на рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- в с т а н о в и в: В червні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначило, що 17 травня 2012 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою процентів за користування кредитом. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала зобов`язання, АТ КБ «Приватбанк» просило стягнути з неї заборгованість, яка відповідно до наданого розрахунку станом на 30 квітня 2019 року становить 125 704,11 грн., з яких: 7888,42 грн. - заборгованість за кредитом, 117 815,69 грн. - заборгованість за процентами. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом у розмірі 7888,42 грн. та судовий збір у розмірі 1921,00 грн. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати вказане рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Апелянт не погоджується з висновком суду про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами, оскільки відповідачка не підписувала Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифів банку. Звертає увагу на те, що договір кредиту є оплатним. Встановивши, що банк надавав відповідачці кредит, а відповідачка його не повернула, суд не мав підстав для відмови у задоволенні вимог про стягнення процентів. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 17 травня 2012 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», в якій зазначено, що вона разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідно до наданого АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованість ОСОБА_1 станом на 30 квітня 2019 року становить 125 704,11 грн., з яких: 7888,42 грн. - заборгованість за кредитом, 117 815,69 грн. - заборгованість за процентами. З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» та стягнув з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом в розмірі 7888,42 грн. В задоволенні вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості по процентам суд відмовив. Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що ОСОБА_1 підписала лише анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, але не підписувала Умови та правила надання банківських послуг. Позивач не довів, що долучені до матеріалів справи витяги з Тарифів й Умов та правил надання банківських послуг на момент отримання ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки, та, зокрема, саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Враховуючи викладене, з відповідачки на користь банку підлягає стягненню лише заборгованість за кредитом у розмірі 7888,42 грн. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Заявляючи позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» посилалося на те, що 17 травня 2012 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою процентів за користування кредитом На підтвердження умов кредитування АТ КБ «ПриватБанк» надало суду копію анкети-заяви відповідачки ОСОБА_1 проприєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості та копію паспорта ОСОБА_1 . Разом з тим, вказані документи не підтверджують умов кредитування та наявності заборгованості у визначеній позивачем сумі. Як вбачається з матеріалів справи, ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису ОСОБА_1 Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідачки ОСОБА_1 , її контактну інформацію. Вона не містить даних про умови кредитування. На зворотній стороні анкети-заяви наявна відмітка, що ОСОБА_1 просила видати саме особисту дебетову картку, а не платіжну картку «Кредитка «Універсальна». 03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом АТ «КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа №342/180/17). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Враховуючи викладене, суд першої інстанції, розглянувши справу на підставі наданих доказів, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ «КБ «Приватбанк» про стягнення із стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по процентам. Доводи апеляційної скарги представника АТ КБ «Приватбанк» не спростовують висновків суду першої інстанції. В частині стягнення з відповідачки суми заборгованості за кредитом рішення суду сторонами не оскаржене, а тому апеляційний суд не перевіряє правильність висновків суду першої інстанції в цій частині. Враховуючи викладене, апеляційна скарга представника АТ КБ «Приватбанк» підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни, яка діє від імені та в інтересах Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 18 лютого 2020 року. Суддя-доповідач Шебуєва В.А. Судді Оніщук М.І. Крижанівська Г.В.