Постанова Київський апеляційний суд № 759/8502/20
від 30.11.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДКИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 759/8502/20 Головуючий у 1 інстанції: Шум Л.М. Провадження № 22-ц/824/14669/2020 Доповідач: Шебуєва В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шебуєвої В.А., суддів Оніщука М.І., Крижанівської Г.В.., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни, яка діє від імені та в інтересах Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в: В травні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зазначив, що 11 серпня 2016 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Посилаючись на те, що відповідачка не виконує свої зобов`язання за договором, АТ КБ «Приватбанк» просило стягнути з неї заборгованість за кредитним договором, яка станом на 28 квітня 2020 року становить 13 243,17 грн., з яких: 5968,50 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2145,36 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 4022,49 грн. - нарахована пеня; 500,00 грн. - штраф (фіксована складова); 606,82 грн. - штраф (процентна складова). Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року в позові АТ КБ «Приватбанк» відмовлено. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ОСОБА_1 підписала анкету-заяву, в якій зазначила, що вона приєднується до Умов та Правила надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», які разом з Пам`яткою клієнта та Тарифами банку складають договір банківського обслуговування. Відповідачка не спростовувала, що її було ознайомлено із Умовами та Правилами надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» і Тарифами банку. Після підписання анкети-заяви ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку встановлено кредитний ліміт. Відповідачка активувала картку та користувалася нею, що підтверджено випискою по рахунку. В подальшому кредитна картка неодноразово перевипускалась. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 11 серпня 2016 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», в якій зазначено, що вона разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг (а.с. 16). Відповідно до наданого АТ КБ «Приватбанк» розрахунку станом на 28 квітня 2020 року в ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 243,17 грн., з яких: 5968,50 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2145,36 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 4022,49 грн. - нарахована пеня; 500,00 грн. - штраф (фіксована складова); 606,82 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 6-10). Відмовляючи в задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем факту укладення із відповідачкою договору на зазначених ним умовах та розміру заборгованості. Колегія суддів не убачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Заявляючи позовні вимоги, АТ КБ «Приватбанк» посилався на те, що 11 серпня 2016 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. На підтвердження своїх вимог АТ КБ «Приватбанк» надало суду копію анкети-заяви відповідачки про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», розрахунок заборгованості, виписку з рахунку на ім`я ОСОБА_1 , довідку про зміну умов кредитування,довідку про видачу кредитної картки та копію паспорта ОСОБА_1 (а.с. 6-63). Разом з тим, надані АТ «КБ «Приватбанк» документи не підтверджують умови кредитування. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідачки. Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідачки, її контактну інформацію. Анкета-заява не містить відмітки про те, яку картку просила видати відповідачка, кредитний ліміт та інших даних про умови кредитування. 03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом АТ «КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа №342/180/17). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Надані АТ «КБ «Приватбанк» документи не підтверджують факту видачі відповідачці кредиту, наявності та розміру заборгованості. Позивачем не надано належних та допустимих документів на підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитної картки. Долучені до позовної заяви довідки не містять підпису відповідачки. Надана АТ «КБ «Приватбанк» виписка з рахунку не містить підпису уповноваженої особи, яка її оформила. При цьому АТ «КБ «Приватбанк» не наведено підстав, з урахуванням яких виписка з рахунку оформлена у відповідній формі без підпису уповноваженої особи. Крім того, виписка не ґрунтується на умовах договору, оскільки вона сформована з урахуванням списань на погашення процентів, неустойки та інші списання, щодо яких відсутні докази про їх погодження із відповідачкою. З урахуванням викладеного, така виписка з рахунку не може бути взята до уваги судом. Суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості. Доводи апеляційної скарги представника АТ КБ «Приватбанк» не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни, яка діє від імені та в інтересах Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 30 листопада 2020 року. Суддя-доповідач Шебуєва В.А. Судді Оніщук М.І. Крижанівська Г.В.