Постанова Київський апеляційний суд № 761/14406/19
від 27.04.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДКИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/14406/19 Головуючий у 1 інстанції: Притула Н.Г. Провадження № 22-ц/824/4953/2020 Доповідач: Шебуєва В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шебуєвої В.А., суддів Оніщука М.І., Крижанівської Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни, яка діє від імені та в інтересах Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в: В квітні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначило, що 11 лютого 2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір. Відповідно до умов даного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 20000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою процентів за користування кредитом. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 неналежним чином виконував зобов`язання за договором, АТ КБ «Приватбанк» просило стягнути з нього заборгованість, яка відповідно до наданого розрахунку станом на 03 березня 2019 року становить 47 837,18 грн., з яких: 12618,95 - заборгованість за тілом кредиту, 14463,60 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 16982,83 грн. - пеня за прострочене зобов`язання; 1017,65 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2254,15 грн.- штраф (процентна складова). Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року в позові АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову АТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі. На думку апелянта, суд помилково відмовив у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» пославшись на те, що ОСОБА_1 не підписував Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифів банку, відсутність доказів надання відповідачу кредитної картки та отримання кредиту. Зазначає, що відповідач не спростовував укладення ним кредитного договору та умов кредитування, а тому суд мав задовольнити вимоги банку про стягнення заборгованості. Факт отримання ОСОБА_1 кредитної картки та користування нею може бути підтверджений витягом з банківського рахунку. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 11 лютого 2013 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», в якій зазначено, що вона разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг. Відповідно до наданого АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 47 837,18 грн., з яких: 12618,95 - заборгованість за тілом кредиту, 14463,60 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 16982,83 грн. - пеня за прострочене зобов`язання; 1017,65 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500,00 грн.- штраф(фіксована частина), 2254,15 грн.- штраф (процентна складова). Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем факту укладення з відповідачем договору на зазначених ним умовах та факту видачі кредиту. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. В позовній заяві АТ КБ «ПриватБанк» посилалося на те, що 11 лютого 2013 року між ним та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 20000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою процентів за користування кредитом. На підтвердження умов договору АТ КБ «ПриватБанк» надало суду копію анкети-заяви відповідача ОСОБА_1 проприєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості та копію паспорта ОСОБА_1 (а.с. 4-27). Разом з тим, вказані документи не підтверджують погодження сторонами умов кредитування та наявності заявленої АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості. Як вбачається з матеріалів справи, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису ОСОБА_1 . Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача ОСОБА_1 , його контактну інформацію. Анкета-заява не містить даних про умови кредитування. 03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом АТ «КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа №342/180/17). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Надані до позовної заяви АТ «КБ «Приватбанк» документи не підтверджують факту видачі відповідачу кредиту. До апеляційної скарги АТ «КБ «Приватбанк» надав дані про рух коштів на відкритому на ім`я ОСОБА_1 рахунку, а також довідку про зміну умов кредитування (а.с.87-115). Частинами 2, 3 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Апелянт не надав доказів неможливості подання долучених до апеляційної скарги документів суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від банку. Відповідно до поданої представником АТ «КБ «Приватбанк» заяви суд першої інстанції вирішив справу на підставі наданих документів та за відсутності представника банку. Відтак, долучені до апеляційної скарги представником АТ КБ «Приватбанк» докази не підлягають прийняттю апеляційним судом. Доводи апеляційної скарги представника АТ КБ «Приватбанк» не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни, яка діє від імені та в інтересах Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 27 квітня 2020 року. Суддя-доповідач Шебуєва В.А. Судді Оніщук М.І. Крижанівська Г.В.