Постанова 4824 № 760/18088/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 760/18088/19 Головуючий у суді першої інстанції: Букіна О.М. № апеляційного провадження: 22-ц/824/4833/2020 Доповідач: Гаращенко Д.Р. 12 травня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі: головуючого судді Гаращенка Д.Р. суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А. розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Крилової Олени Леонідівни представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» за довіреністю на заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27 листопада 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИЛА: У червні 2019 року представник Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (далі АТ КБ «ПРИВАТБАНК») Гаренко Н.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 16.10.2011 ОСОБА_2 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, підписавши анкету-заяву № б/н, згідно якої отримав кредит у розмірі 2 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду про те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, між ним та банком складає договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору станом на 27.05.2019 утворилась заборгованість в розмірі 222 948, грн., з яких 2 495,74 грн. - заборгованість за кредитом, 214 356, 02 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 6096, 39 грн. - заборгованість за пенею та комісією. Зазначив, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а тому кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 124 432,41 грн., що складається із заборгованості за кредитом - 2 495,74 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 16.10.2011 по 01.10.2018 в розмірі 121 936,67 грн. та судові витрати у розмірі 1 921, 00 грн. Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 27 листопада 2019 року позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 2 495, 74 грн. та 1 921,00 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовив. Не погоджуючись з заочним рішенням суду першої інстанції, Крилова О.Л. представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за довіреністю подала апеляційну скаргу, просила рішення суду першої інстанції скасувати в частині незадоволення позовних вимог, в іншій частині рішення залишити без змін, стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що із рішенням суду першої інстанції в частині відмови стягнення заборгованості за процентами не погоджується, вважає, що воно прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Апелянт не погоджується з висновком суду щодо відсутності підстав вважати, що при укладені договору з ОСОБА_2 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримало вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Законом України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження із споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Зазначила, що сторонами при укладенні кредитного договору було досягнуто усі істотні умови договору. Вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019, оскільки вона не стосується даних правовідносин та постановлена у справі з іншими обставинами. Також відповідач підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій визначений розмір процентної ставки, неустойки, порядок їх нарахування. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи 16.10.2011 ОСОБА_2 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», в якій зазначено, що вона разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 27.05.2019 нараховано 2 495,74 грн. - заборгованість за кредитом, 214 356,02 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 6 096,39 грн. - заборгованості за пенею та комісією, а всього 222 948,15 грн. Разом з тим, позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 124 432,41 грн., яка складається з: 2 495,74 грн. - заборгованість за кредитом та 121 936,67 грн. - заборгованість за процентами за період з 16.10.2011 по 01.10.2018. З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і стягнув з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 2 495, 74 грн. та 1 921,00 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовив. Суд виходив з того, що у анкеті-заяві від 16.10.2011, яка містить підпис ОСОБА_2 процентна ставка не зазначена. Крім того, анкета-заява не містить умов договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Витягом з Тарифів та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідач був ознайомлений та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву від 16.10.2011. Роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді зазначеної справи. Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_2 здійснював зняття коштів з карткового рахунку, які були використані в добровільному порядку, та позивачу не повернуті. Отже, з ОСОБА_2 на користь банку підлягає стягненню сума заборгованості за кредитом в сумі 2 495,74 грн. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Заявляючи позовні вимоги, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» посилалося на те, що 16.10.2011 ОСОБА_2 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, підписавши анкету-заяву № б/н, згідно якої отримав кредит у розмірі 2 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. На підтвердження умов кредитування АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало суду копію анкети-заяви ОСОБА_2 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості та копію паспорта ОСОБА_2 . Разом з тим вказані документи не підтверджують умов кредитування та наявності заборгованості у визначеній позивачем сумі. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПРИВАТБАНКу не містять підпису ОСОБА_2 . Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію. Анкета-заява не містить даних про умови кредитування. 03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа №342/180/17). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд першої інстанції, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення із стягнення із ОСОБА_2 заборгованості по процентам та неустойці. До апеляційної скарги представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» долучив витяг з відкритого на ім`я ОСОБА_2 рахунку, копію довідки про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» з підписом ОСОБА_2 (а.с. 64-67). Частинами 2, 3 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Разом з тим, представник АТ КБ «Приватбанк» не надав докази неможливості подання суду першої інстанції долучених до апеляційної скарги документів з причин, що об`єктивно не залежали від банку. АТ «КБ «Приватбанк» подало суду першої інстанції клопотання про розгляд справи за відсутності його представника та на підставі наданих документів (а.с. 40-41). Відтак, долучені до апеляційної скарги представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» докази не підлягають прийняттю апеляційним судом. Доводи апеляційної скарги представника АТ КБ «Приватбанк» не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. В частині стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитом рішення суду сторонами не оскаржене, а тому апеляційний суд не перевіряє правильність висновків суду першої інстанції в цій частині. Враховуючи викладене, апеляційна скарга представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» за довіреністю залишити без задоволення. Заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Д.Р. Гаращенко Судді Т.О. Невідома А.А. Пікуль