Постанова 4824 № 756/468/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 756/468/22 Головуючий у 1 інстанції: Яценко Н.О. Провадження № 22-ц/824/14669/2023 Доповідач: Шебуєва В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шебуєвої В.А., суддів Матвієнко Ю.О., Крижанівської Г.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу адвоката Шкред Анастасії Олександрівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 червня 2023 року та додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 серпня 2023 року в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в: В січні 2022 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зазначив, що 18 жовтня 2016 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно умов якого відповідач отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач погодив, що підписана ним анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складають договір. Станом на 15 грудня 2021 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 36 906,53 грн., з яких: 29 968,94 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 6937,59 грн. - заборгованість за відсотками. АТ КБ «Приватбанк» просив стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 червня 2023 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість по тілу кредиту в розмірі 27 699,42 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1862,06 грн. 26 червня 2023 року представник ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення із АТ КБ «Приватбанк» витрат на правничу допомогу. Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 08 серпня 2023 року стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн. В апеляційній скарзі на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 червня 2023 року і додаткове рішення цього ж суду від 08 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 порушує питання про зміну рішення Оболонського районного суду м.Києва від 22 червня 2023 року в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 27 699,42 грн. та ухвалити нове рішення, яким в цій частині позовних вимог відмовити; в іншій частині рішення суд першої інстанції залишити без змін. Апелянт просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 12 000,00 грн. Посилається на порушення норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи частково вимоги АТ КБ «Приватбанк», суд врахував доводи представника відповідача, що банк безпідставно нарахував відсотки та пеню за період з 01 січня 2017 року по 01 квітня 2021 року в загальній сумі 9207,11 грн., оскільки їх розмір не погоджений сторонами. Але суд не надав належної оцінки тому, що 15 квітня 2021 року відносно ОСОБА_1 було вчинено кримінальне правопорушення, викрадений його мобільний телефон, документи та гаманець з банківськими картками. На підтвердження обставин вчинення відносно відповідача кримінального правопорушення суду надана заява про вчинення кримінального правопорушення від 30 квітня 2021 року, повідомлення Департаменту кіберполіції про реєстрацію заяви 129963, лист Департаменту кіберполіції від 05 травня 2021 року № 4565/38/100-2021, ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 21 травня 2023 року, витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань від 21 травня 2021 року. Суд дійшов безпідставного висновку, що заборгованість з 16 квітня 2021 року виникла внаслідок необачної поведінки відповідача, оскільки саме його бездіяльність в період з 15 квітня 2021 року по день звернення до банку - 29 квітня 2021 року призвела до незаконного використання інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою. Суд не врахував, що відповідальність та ризики втрати електронного платіжного засобу не були обумовлені договором або умовами та правилами, які були б підписані відповідачем. Суд помилково вважав встановленим підписання сторонами в електронному виді довідки про умови кредитування від 16 квітня 2021 року. Матеріали справи не містять підписаної сторонами довідки про умови кредитування від 16 квітня 2021 року. В матеріалах справи наявний витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у редакції на момент підписання, на останній сторінці заяви зазначено «Підпис споживача: 16/04/2021 ОСОБА_1 підписано 16.04.2021 01:16». Проте самого підпису вказаний документ не містить. Відповідач не підписував жодних документів з банком 16 квітня 2021 року. Оскільки відповідач не погоджувався з Умовами та Правилами надання банківських послуг, не підписував такі умови або кредитний договір, або заяву, яка б містила умови договору, нарахування процентів за період з 16 квітня 2021 року (дата викрадення карти відповідача) є так само неправомірним як і до вказаної дати 07 квітня 2021 року. Враховуючи всі обставини, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 27 699,42 грн. є необґрунтованими та не підлягали задоволенню судом. Суд неправильно вирішив питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, не застосував принцип пропорційності, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 . Позов задоволено АТ КБ «Приватбанк» на 75 %, а тому на користь ОСОБА_1 підлягало стягненню 25% витрат на правничу допомогу, що становить 3000,00 грн. Представник АТ КБ «Приватбанк» подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 . Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18 жовтня 2016 року з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до якої погодив, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», складає між ним та АТ КБ «Приватбанк» договір (а.с. 14). Відповідно до наданого АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку станом на 15 грудня 2021 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 36 906,53 грн., з яких: 29 968,94 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6937,59 грн. - заборгованість за відсотками. АТ КБ «ПриватБанк» порушило питання про стягнення вказаної заборгованості. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги лише в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 27 699,42 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовив. Суд першої інстанції виходив з того, що наданий АТ КБ «ПриватБанк» витяг з Умов та Правил надання банківських послугне містить підпису ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять доказів, що саме ці витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку були надані для ознайомлення відповідачу. Надані суду Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Підписана анкета-заява також не містить положень щодо процентної ставки та строку повернення кредиту. На підтвердження позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надало підписану сторонами в електронному виді довідку про умови кредитування від 16 квітня 2021 року. Відповідач не надав належних доказів на спростування підписання вказаної довідки. За висновком суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» безпідставно проводило стягнення відсотків та пені за період з 01 січня 2017 року по 01 квітня 2021 року в загальній сумі 9207,00 грн., відповідно з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 27699,42 грн. Колегія суддів не може погодитися рішенням першої інстанції. Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, розмір процентної ставки за користування кредитом, а також строк та порядок повернення кредиту у визначеному розмірі та сплати процентів за користування кредитом. Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Заявляючи позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» посилався на укладення з ОСОБА_1 кредитного договору. Проте позивач не надав суду доказів досягнення з ОСОБА_1 згоди з усіх істотних умов кредитного договору. АТ КБ «ПриватБанк» надало суду копію анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк» від 18 жовтня 2016 року, довідку про зміну умов кредитування, довідку про видачу кредитних карток, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, довідку про умови кредитування від 16 квітня 2021 року, виписку з відкритого на ім`я відповідача рахунку та розрахунок заборгованості. Проте, вказані документи не підтверджують погодження АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 істотних умов договору кредиту. Наявний в матеріалах справи, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису ОСОБА_1 . В постанові від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Анкета-заява ОСОБА_1 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк» містить лише його анкетні дані та не містить даних про умови кредитування щодо строків повернення кредиту, розміру процентної ставки та строків сплати процентів за користування кредитом. Розрахунок заборгованості, виписка з рахунку та надані суду довідки про видані кредитні картки та зміну умов кредитування також не доводять погодження сторонами умов щодо розміру та сплати процентів.. Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги довідку про умови кредитування від 16 квітня 2021 року. В кінці тексту довідки про умови кредитування від 16 квітня 2021 року зазначено, що вона підписана споживачем ОСОБА_1 16 квітня 2021 року о 01:16. Разом з тим самого підпису ОСОБА_1 довідка не містить, в довідці відсутні дані, що вона підписана електронним підписом. АТ КБ «Приватбанк» не надало належних та допустимих доказів на підтвердження підписання даної довідки відповідачем у порядку, визначеному чинним законодавством, в тому числі і шляхом застосування електронного цифрового підпису. Відповідач ОСОБА_1 заперечував факт підписання ним довідки про умови кредитування від 16 квітня 2021 року. Колегія суддів також враховує, що у вказаній довідці про умови споживчого кредиту визначено умови кредитування для декількох кредитних продуктів за програмами - Картка Універсальна, Картка Універсальна Gold Platinum, Картка MC World BlackEdition, Картка Visa Signature, Картка MS WorldElite, Картка Visa Infinite. По суті за своїм змістом довідка про умови кредитування від 16 квітня 2021 року є паспортом споживчого кредиту. У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 викладена правова позиція, відповідно до якої ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Відтак, АТ КБ «Приватбанк» не доведено погодження усіх істотних умов договору з відповідачкою, підстави вважати, що кредитний договір між ними був укладений, відсутні. Статтею 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства. Частиною 1 вказаної статті визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позовних вимогАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідно, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 червня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові АТ КБ «Приватбанк». Згідно ст. 141 ЦПК України з АТ КБ «Приватбанк» на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2553,75 грн. В суді першої інстанції ОСОБА_1 заявляв вимоги про відшкодування йому витрат на правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн. Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна правнича допомога є складовою судових витрат. Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони. При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). На підтвердження витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 надав копію укладеного із адвокатом Шкред А.О.договору про надання правничої допомоги від 01 лютого 2023 року №01/02/23, додаткової угоди до вказаного договору від 26 червня 2023 року та квитанції про сплату витрат на правничу допомогу, відповідно до яких вартість послуг адвоката склала 12 000,00 грн. Надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Шкред А.О. підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Тобто, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи критерії, вказані у ст. ст. 137, 141 ЦПК України. Відповідно до наведеного у додатковій угоді від 26 червня 2023 року до договору про надання правничої допомоги від 01 лютого 2023 року №01/02/23 розрахунку, витрати на правничу допомогу відповідача складаються з: витрат за складання та подання відзиву на позов з розрахунку 4 годин роботи в сумі 4000,00 грн., складання та подання заперечень на відповідь на відзив з розрахунку 4 годин роботи в сумі 4000,00 грн., підготовки та представництва інтересів в судових засіданнях з розрахунку 2 годин роботи за кожне засідання - по 2000,00 грн. за кожне засідання. Колегія суддів враховує, що дана справа не є складною, ціна позову АТ КБ «Приватбанк» в цілому склала 36 906,53 грн. Підготовка адвокатом ОСОБА_1. відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив не потребувала вивчення великого обсягу документів. Як вбачається з матеріалів справи перше судове засідання 07 лютого 2023 року, в якому приймав участь адвокат Шкред А.О., тривало лише 5 хв. - з 09.40 по 09.45. Друге судове засідання від 22 червня 2023 року, в якому приймав участь адвокат Шкред А.О. тривало 45 хв. - з 11.11 год. по 11.56 год. Враховуючи предмет спору, складність справи, принципи пропорційності та розумності розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 8000,00 грн. витрат на правничу допомогу. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Шкред Анастасії Олександрівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 червня 2023 року та додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 2553,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 8000,00 грн. витрат на правничу допомогу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Шебуєва В.А. Судді Матвієнко Ю.О. Крижанівська Г.В.