Постанова Київський апеляційний суд № 361/4283/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/6887/2024 Доповідач - Ратнікова В.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 361/4283/23 13 червня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Рейнарт І.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Савчака Ярослава Олеговича на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Радзівіл А.Г., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : У травні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. На обґрунтування позовних вимог зазначало, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету- заяву № б/н від 17.08.2015 року. При підписанні анкети - заяви ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві. Зазначає, що відповідачка ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», які діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідачки у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідачки щодо ознайомлення та надання документів у письмовому вигляді, а також з наказом банка про їх затвердження. Вказує на те, що заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані для ознайомлення в письмовій формі. Відповідно до виявленого бажання відповідачці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідачка отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 35 000 грн. Вважає, що АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак, у зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідачка має заборгованість станом на 18 лютого 2023 року у розмірі 43 582, 24 грн., яка складається з: 35 651, 94 грн. заборгованості за тілом кредиту, 7 930, 30 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом. З огляду на викладене, просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 17 серпня 2015 року у розмірі 43 582, 24 грн. та судові витрати у розмірі 2 684 грн. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 43 582 грн.24 коп. за кредитним договором №б/н від 17 серпня 2015 року, станом на 18 лютого 2023 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2 684 грн. Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, 08 січня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Савчак Ярослав Олегович, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Однак, у заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Зазначає, що банк, пред?являючи до відповідачки вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту стягнути також суму нарахованих процентів. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування процентів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором позивач посилався на Витяг з Тарифів Банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті Банку. У Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт та у Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті Банку та надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов?язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, нарахування пені за несвоєчасне погашення кредиту та або процентів, штрафу за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов?язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку, та інші умови. Звертає увагу суду, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, і щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. Посилається на те, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» з часу виникнення спірних правовідносин (17.08.2015 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто, кредитор міг і додав до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову, про що свідчить Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта, додана до матеріалів справи. Апелянт вважає, що за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та Правила надання банківських послуг, при відсутності у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна ( типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Наданий банком витяг з Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов?язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана нею і лише цей фат може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання другої сторони до запропонованого договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду зіт 03 липня 2019 року N? 14-131ц19; у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року N? 61-36066 св 18; у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року N? 61-9493св18. Зазначає, що паспорт споживчого кредиту також не є документом, який може підтверджувати умови кредитування, оскільки у вказаному документі передбачено умови кредитування для кредитних карток, проте, з його змісту не вбачається умови якої саме кредитної картки погоджувалися. Крім того, паспорт споживчого кредиту датований набагато пізніше, ніж дата підписання заяви позичальником. У постанові Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі N?393/126/20 викладено правову позицію, згідно з якою, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Вказує на те, що розрахунок заборгованості також не є документом, який може підтверджувати умови кредитування. При цьому, апелянт зауважує, що розрахунок не містить даних про вид договору, реквізитів розрахункових рахунків чи виду та номеру платіжної картки, на якому (якій) виникла заборгованість. Розрахунок заборгованості не скріплений печаткою банку, а відтак, він не може бути належним та допустимим доказом у справі. Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази погодження умов договору між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , у АТ КБ «ПриватБанк» було відсутнє право на нарахування процентів за користування кредитними коштами. Разом з тим, заборгованість за тілом кредиту в сумі 35 651,94 грн. була розрахована АТ КБ «ПриватБанк» з урахуванням того, що суми, що вносилися ОСОБА_1 на картковий рахунок, зараховувалися банком у погашення заборгованості за процентами, нарахування яких не було погоджено сторонами. Апелянт вважає, що оскільки АТ КБ «ПриватБанк» не мало права нараховувати проценти за визначеною ним ставкою, сума сплачених процентів має враховуватися при визначенні суми заборгованості за кредитом, яка підлягає поверненню АТ КБ «ПриватБанк». Таким чином, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню не просто визначена АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по тілу кредиту, а різниця між сумами отриманих ним коштів та сумами, що зараховані в погашення заборгованості. З наданого АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості за договором N? б/н від 17.06.2015 року, можна встановити, що всього ОСОБА_1 було погашено заборгованості за поточним тілом кредиту 180622,81 грн., за простроченим тілом кредиту 3841,12 грн., за нарахованими відсотками 2429,19 грн., за простроченими відсотками 1172,88 грн. В свою чергу, кредитний ліміт, встановлений Банком на момент звернення з позовною заявою, не перевищував 33420,08 грн., що значно менше від суми, внесеної ОСОБА_1 на повернення кошів, отриманих в Банку. 27 квітня 2024 року засобами електронного зв'язку до Київського апеляційного суду від представника позивача АТ КБ «Приватбанк» адвоката Гринихи Тетяни Юріївни надійшов відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до якого, вважає апеляційну скаргу безпідставною та необгрунтованою. Зазначає, що у даній справі договір у встановленому законом порядку не оспорювався та не визнався недійсним, як і не оспорювалося відповідачем укладення, чи не укладення кредитного договору, а тому вказані обставини, на думку представника позивача, свідчать про згоду відповідача з усіма умовами цього договору. Вказує на те, що дії відповідача щодо користування кредитом, сплати заборгованості за кредитом, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості (графа "Сума погашення за наданим кредитом" та Випискою по рахунку (зазначення транзакцій щодо поповнення рахунку) є доказом приєднання до умов і правил надання банківських послуг, тарифів, та прийняття умов, запропонованих банком, та виконанням договору, тому посилання апелянта про відсутність погодження умов кредитування є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності і спростовується матеріалами справи. Зазначає, що до матеріалів справи доданий належний та допустимий доказ на підтвердження розміру заборгованості відповідачки за кредитним договором - детальний розрахунок заборгованості по кредиту із зазначенням розміру відсоткової ставки, сум нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі - окремо по відсотках, по тілу кредиту; суму нарахувань по кожному з видів зобов?язань, у тому числі, накопичувальним порядком. Розрахунок відповідачем не спростовано. Вказує на те, що з матеріалів справи вбачається, що відповідачка на підставі підписаної 15.12.2017 року заяви отримала кредитні карти N?4149439100016926 терміном дії 03/21 та N?5168742226967226 терміном дії 06/22, що підтверджується довідкою про видані картки (містяться в матеріалах справи). На картку 07.05.2017 року було встановлено кредитний ліміт в розмірі 500,00 грн., який в подальшому був збільшений до 35 000,00 гривень, розмір та дату встановлення кредитного ліміту зазначено в довідці, яка міститься в матеріалах справи. Після отримання картки та ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг, відповідачка здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи. Із розрахунку заборгованості та виписки по картковому рахунку чітко прослідковується, що відповідачка користувалась грошима, отримувала кошти через банкомати, розраховувалась в торгівельній мережі. Зазначає, що кошти на сплату заборгованості частково сплачувались відповідачкою, згодом знову знімались, про що свідчать платежі відображені в розрахунку та виписці по кредиту, однак кошти на сплату боргу вносились нерегулярно та не в повному обсязі, що призвело до утворення простроченою заборгованості. Зазначає, що суду надані саме первісні бухгалтерські документи про видачу та сплату коштів за кредитним договором. Надана суду виписка розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказам по справі. Звертаючись з даним позовом позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за фактично отриманими коштами в сумі 35 651,94 грн. - заборгованість за тілом кредиту. При цьому позивач наголошує, що суми, які він просить стягнути, належним чином обґрунтовані та підтверджені. Заборгованість за тілом кредиту - це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернені у строк, передбачений договором. Отже, на думку сторони позивача, посилання апелянта на недоведеність боргу за тілом кредиту не відповідає обставинам справи та наданим до позову доказам, адже розрахунок заборгованості не спростовано, доказів повернення кредиту в повному розмірі апелянт не надає. Зазначає, що відповідачка при укладенні кредитного договору була належним чином повідомлена про умови кредитування, у тому числі, щодо сплати відсотків. В підписаному (електронним цифровим підписом) відповідачкою паспорті споживчого кредиту чітко вказано: ??процентна ставка поза межами пільгового періоду - 40,08% річних: ??процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов?язання щодо повернення кредиту = 81,6% річних. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника відповідачки підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 17 серпня 2015 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов і Правил надання послуг у ПриватБанку. Як вбачається з наданої позивачем довідки, ОСОБА_1 на підставі підписаного кредитного договору отримала кредитну картку № НОМЕР_1 , терміном дії до 03/21 тип картки-«Універсальна», та № НОМЕР_2 , терміном дії до 06/22, тип картки-«Універсальна Gold». З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 , вбачається, що 31 березня 2017 року відбувся старт карткового рахунку, 07 травня 2017 року їй було встановлено кредитний ліміт 500,00 грн.,18 липня 2018 року було збільшено кредитний ліміт до 10 000,00 грн., 20 листопада 2019 року кредитний ліміт було збільшено до 20000,00 грн., 20 лютого 2020 року кредитний ліміт збільшено до 25 000 грн., 20 липня 2020 року кредитний ліміт збільшено до 35 000 грн., 08 листопада 2021 року кредитний ліміт зменшено до 34 983,28 грн., 19 листопада 2021 року кредитний ліміт зменшено до 34 983,28 грн., 30 листопада 2021 року кредитний ліміт зменшено до 34 983,28 грн., 15 грудня 2021 року кредитний ліміт зменшено до 34 983,28 грн.,28 грудня 2021 року кредитний ліміт зменшено до 34 983,28 грн., 29 грудня 2021 року кредитний ліміт зменшено до 34 983,28 грн., 11 січня 2022 року кредитний ліміт зменшено до 34 983,28 грн., 24 січня 2022 року кредитний ліміт зменшено до 34 983,28 грн., 08 лютого 2022 року кредитний ліміт зменшено до 34 983,28 грн., 22 лютого 2022 року кредитний ліміт зменшено до 33 420,08 грн., 26 грудня 2022 року кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн. Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем АТ КБ «ПриватБанк», відповідач станом на 18 лютого 2023 року має заборгованість за договором № б/н від 17 серпня 2015 року у розмірі 43582,24 грн., яка складається із: 35651, 94 грн. заборгованості за тілом кредиту, 7 930,30 грн. заборгованість за простроченими відсотками. Задовольняючи позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», суд першої інстанції посилався на те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ ПриватБанк не повернуті. Відповідно до вимог статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). З досліджених доказів встановлено, що анкета-заява від 17 серпня 2015 року, яка підписана позичальником, містить анкетні дані ОСОБА_1 , її контактну інформацію. Зі змісту вказаної заяви вбачається, що відповідачка погодилась з тим, що дана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування складають між нею та банком договір банківського обслуговування. Із довідки, наданої позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 на підставі підписаного кредитного договору 31.03.2017 року отримала кредитну картку № НОМЕР_1 , терміном дії до 03/21, тип картки-«Універсальна», та 18.07.2018 року отримала кредитну картку № НОМЕР_2 ,терміном дії до 06/22, тип картки-«Універсальна Gold». Із довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 , вбачається, що 31 березня 2017 року відбувся старт карткового рахунку, 07 травня 2017 року ї вбачається , що їй було встановлено кредитний ліміт 500,00 грн.,18 липня 2018 року було збільшено кредитний ліміт до 10 000,00 грн., 20 листопада 2019 року кредитний ліміт було збільшено до 20000,00 грн., 20 лютого 2020 року кредитний ліміт збільшено до 25 000 грн., 20 липня 2020 року кредитний ліміт збільшено до 35 000 грн., 08 листопада 2021 року кредитний ліміт зменшено до 34 983,28 грн., 19 листопада 2021 року кредитний ліміт зменшено до 34 983,28 грн.,30 листопада 2021 року кредитний ліміт зменшено до 34 983,28 грн., 15 грудня 2021 року кредитний ліміт зменшено до 34 983,28 грн.,28 грудня 2021 року кредитний ліміт зменшено до 34 983,28 грн., 29 грудня 2021 року кредитний ліміт зменшено до 34 983,28 грн., 11 січня 2022 року кредитний ліміт зменшено до 34 983,28 грн., 24 січня 2022 року кредитний ліміт зменшено до 34 983,28 грн., 08 лютого 2022 року кредитний ліміт зменшено до 34 983,28 грн., 22 лютого 2022 року кредитний ліміт зменшено до 33 420,08 грн., 26 грудня 2022 року кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що наявні у справі докази в своїй сукупності підтверджують факт надання позивачем відповідачці ОСОБА_1 кредитних коштів, користування відповідачкою ними та не повернення відповідачкою наданих позивачем коштів, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості по тілу кредиту. Окрім тіла кредиту позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за нарахованими та простроченими відсотками. Щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за нарахованими та простроченими відсотками у розмірі 7 930,30 грн. На підтвердження позовних вимог в цій частині до позовної заяви було надано копію анкети- заяви від 17 серпня 2015 року, проте надана заява не містить умов щодо погодженої сторонами ставки за процентами за користування кредитними коштами. Матеріали справи не містять доказів та позивачем не підтверджено, що саме ті Тарифи та Умови і правила надання банківських послуг, які долучені позивачем до позовної заяви, розуміла відповідачОСОБА_1 , ознайомилась і погодилась з ними при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення, зокрема,процентів за користування кредитом, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору. Крім того, роздруківка Умов та Правил із сайту позивача, які не підписані відповідачкою, належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Отже, правовий аналіз умов договору та зміст зазначених правових норм не дає підстав для висновку про застосування до спірних правовідносин частини першої статті 634 ЦК України (договір приєднання), оскільки при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування, зокрема, щодо розміру і порядку нарахування процентів за користування кредитом. Не вказує на досягнення сторонами згоди щодо умов кредитного договору в частині сплати позичальником процентів за користування кредитними коштами і наданий позивачем паспорт споживчого кредиту від 13 квітня 2021 року, з огляду на те, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Отже, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545 сво 20), при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569 св 20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573 св 20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707 св 19). З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги представника відповідачки про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази погодження умов договору між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , а тому у АТ КБ «ПриватБанк» було відсутнє право на нарахування процентів за користування кредитними коштами, колегія суддів вважає обгрунтованими. Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставини у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про те, що у справі, яка переглядається, заявлена вимога позивача в частині стягненняз відповідача ОСОБА_1 заборгованості по процентам за користування кредитом є безпідставною та задоволенню не підлягає. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті процентів за користування кредитними коштами, то включені позивачем до загальної суми боргу накопичувальним підсумком відсотки у розмірі 3 602, 07 грн.( нараховані відсотки - 2 429, 19 грн., прострочені відсотки -1 172,88 грн.), підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Отже, розмір невиконаного позичальником ОСОБА_1 зобов`язання з повернення суми позики становить 32 049, 87 грн. (35 651,94 грн - 3 602, 07 грн), який відповідачем не спростовано. Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Савчака Ярослава Олеговича правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, не дослідив усіх передбачених юридичних фактів, наявність яких впливає на остаточний результат справи, та без належної перевірки розрахунку заборгованості помилково в основу висновку щодо розміру заборгованості поклав розрахунки, наведені позивачем, тим самим не встановив дійсний обсяг відповідальності відповідачки. Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це, відповідно до вимог статті 376 ЦПК України, є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення по суті заявлених вимог АТ КБ «ПриватБанк», які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови, підлягають частковому задоволенню. Отже, доводи представника відповідача, наведені в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження. Пунктом 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України). З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову. Позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» під апеляційного перегляду задоволено частково (73, 53%), а тому понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати, що складаються з судового збору за подання позовної заяви у пропорційному розмірі до задоволених вимог, що становить розмір 1973,78 грн слід покласти на відповідача ОСОБА_1 . Понесені відповідачем ОСОБА_1 та документально підтвердженні судові витрати, що складаються з судового збору за подання апеляційної скарги, слід покласти на позивача АТ КБ «ПриватБанк» у пропорційному розмірі до задоволених вимог скарги (26,47%), що становить розмір 1 065, 68 грн. Керуючись ст.ст.526, 549, 611, 626, 628, 634, 638, 1054, 1056-1 ЦК України ст. ст. 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Савчака Ярослава Олеговича задовольнити частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2023 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту у сумі 32 049, 87грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1973,78 грн. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 065, 68 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: