LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4804205/943/19

від 18.02.2020 ·

Єдиний унікальний номер 205/943/19 Номер провадження 22-ц/804/542/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 лютого 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді: Будулуци М.С. суддів: Агєєва О.В., Гапонова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін в місті Бахмут Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 20 листопада 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, зміну способу їх стягнення (справа 205/943/19, суддя Лебеженко В.О., повний текст рішення складено 20 листопада 2019 року в місті Дружківка Донецької області), - В С Т А Н О В И В: Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів та збільшити розмірі аліментів, щомісячно стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з часу звернення до суду. В обґрунтування зазначених вимог вказала, що з 15 листопада 2003 року по листопад 2011 року вона перебувала в шлюбних відносинах з відповідачем по справі. Від шлюбу в них народилася дитина, син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після того, як в 2011 році вона з відповідачем припинила спільне проживання, залишився проживати разом з нею. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровськ від 31 липня 2012 року на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із відповідача стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 500 (п`ятсот) грн. щомісячно, починаючи з 11 липня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття чи змін у майновому становище сторін. З часу винесення судом рішення про стягнення аліментів на утримання сина, її доходи значно зменшились. Вона за станом свого здоров`я тимчасово не працює. Крім того, потреби дитини значно зросли. Він навчається у восьмому класі Дружківської загальноосвітньої школи I-III ступенів №7. Також, вона сплачує кошти за харчування у школі. При цьому, коли дитини хворіє, вона змушена нести витрати на лікування. Допомоги у вихованні дитини, догляді за нею, витратах на лікування відповідач не бере. Для навчання в школі вона купує одяг, взуття, шкільне приладдя. Крім того, дитина розвивається, сину цікаво читати нові книжки, журнали, відвідувати музеї, галереї тощо. Відповідач ці витрати оплачувати не бажає, хоча дитина потребує і духовного розвитку та завданням батьків є забезпечити розвиток талантів, здібностей дитини, її духовних та культурних потреб. На її прохання розподіляти витрати, пов`язані з навчанням дитини відповідач ігнорує, посилаючись на те, що немає грошей. При цьому, з часу винесення судом рішення значно зросли витрати необхідні для виховання та проживання дитини. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет», збільшився також і прожитковий мінімум для дитини, для дитини віком від 6 до 18 років: мінімум 1053 грн., максимум 2060 грн. Відповідач має змогу сплачувати аліменти у більшому розмірі, інших дітей на утриманні та вихованні не має. Маючи змогу платити аліменти в більшому розмірі, він оплачує тільки 500,00 грн. щомісяця та не бере участі у додаткових витратах на дитину. У зв`язку з чим, вона змушена звернутися до суду. 29 серпня 2019 року на адресу суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, в якій просить: змінити спосіб стягнення аліментів та збільшити розмірі аліментів, щомісячно стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з часу звернення до суду. Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 20 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, зміну способу їх стягнення задоволено частково. Змінено спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровськ від 31 липня 2012 року на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 з твердої грошової суми у розмірі 500 гривень щомісячно на 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 768 гривень 40 коп. З рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просила скасувати рішення суду та постановити нове судове рішення, яким задовольнити її позов. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем не надано жодного документ, який би свідчив, що дружина відповідача та його донька від другого шлюбу перебувають на його утриманні. Також позивач зазначила, що посилання відповідача на те, що йому у зв`язку з інвалідністю необхідні додаткові витрати на лікування не підтверджено будь - якими доказами. Заявник звертає увагу на те, що судом не надано оцінки матеріального становища позивача. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем до Донецького апеляційного суду не направлялися. Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна вказаного позову складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга розглянута без повідомлення учасників справи. За приписами ч.ч. 1 - 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі. Суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено наступні неоспорені обставини. Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 15 листопада 2003 року по листопад 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, зазначені обставини сторонами не оспорюються. Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї (а.с. 8). Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2012 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 500,00 грн. щомісячно, починаючи з 11 липня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття чи змін у майновому становищі сторін, допустивши негайне виконання рішення суду в частини місячного платежу. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №178729667 від 27.08.2019 року, встановлено, що відповідач ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири серія НМЕ №382997 від 29.06.2017 року є власником 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначена обставини свідчить про поліпшення матеріального становища відповідача по справі. Також судом встановлено, що рівень матеріального забезпечення відповідача з часу ухвалення рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська збільшився, що підтверджується випискою по рахункам відкритим на ім`я ОСОБА_2 . Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 , встановлено, що відповідач ОСОБА_2 перебуває 06 березня 2015 року у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 (прізвище після реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 »). Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . Судом достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , окрім сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має на утриманні іншу дитину, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Суд, розглядаючи питання обґрунтованості заявлених вимог дійшов висновку, що з врахуванням того, що батьки зобов`язані забезпечити дітям виховання, навчання, розвиток, житло, приймаючи до уваги існуючі життєві витрати, покращення матеріального стану відповідача, а також те, що відповідач є інвалідом третьої групи, має на утриманні іншу дитину, вік дитини, що обумовлює збільшення коштів, потрібних на її утримання, керуючись принципом виваженості та справедливості, з метою захисту прав та інтересів дитини, позовні вимоги збільшення розміру аліментів, зміну способу їх стягнення підлягають частковому задоволенню. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення аліментів з відповідача у розмірі 1/6 частини з усіх видів його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили. Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, дав їм належну оцінку і обґрунтовано частково задовольнив заявлений позов, стягнувши з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та встановленим обставинам справи. Всупереч тверджень позивача, суд ухвалив рішення на підставі наявних у справі доказів, яким дав належну оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи. При вирішенні справи суд застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та ухвалив рішення, яке в повній мірі відповідає вимогам закону. За приписами ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України). Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі. Статтею 51 Конституції України, гарантовано, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною 1 статті 180 СК України, встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Зі змісту ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», вбачається, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до частини першої статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Водночас, у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України. Відповідно до приписів ч. 1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Отже, при вирішенні питання про збільшення розміру аліментів, суд повинен з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Що ж стосується доводів апеляційної скарги позивача, то апеляційний суд зазначає наступне. Довід апеляційної скарги позивача, про те, що відповідачем не надано доказів, яки б свідчили що його дружина та донька перебувають на його утриманні, апеляційним судом не приймається до уваги з огляду на наступне. Відповідно до п. 4 ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов`язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім`ї. Пунктом 1 ст. 75 СК України визначено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Враховуючи викладене, у відповідача відсутня необхідність надавати докази того, що його дружина або донька перебувають на його утримання, оскільки чинним сімейним законодавством встановлено обов`язок відповідача утримувати (матеріально підтримувати) свою дружину та доньку. Довід апеляційної скарги про те, що відповідачем не надано доказів того, що він має витрати на лікування, профілактику чи обстеження, визнається апеляційним судом помилковим, з урахуванням наступного. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Враховуюче викладене, апеляційний суд зазначає, що відповідач не повинен окремо доказувати наявність у нього витрат на лікування (профілактику, обстеження), оскільки наявна в нього інвалідність сама по собі потребує від нього додаткових зусиль та грошевих коштів для організації нормального життя. Окремо апеляційний суд зазначає, що при розгляді справи суд першої інстанції дотримувався принципів пропорційності у цивільному судочинству,змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, врахував інтереси всіх учасників справи, в тому числі матеріальне становище як позивача так і відповідача. Врахувавши викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильних та мотивованих висновків суду першої інстанціє, а відтак апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. При вирішенні справи суд першої інстанції з`ясував всі обставини справи, належно оцінив докази, з урахуванням вимог закону щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, правильно встановив фактичні обставини справи. Виниклим правовідносинам дав вірну правову оцінку і обґрунтовано частково задовольнив позов. Правові висновки суд повно виклав у рішенні та належно їх мотивував. За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, дотримуючись принципу верховенства права, правильно задовольнив заявлений позов ОСОБА_1 в частковому розмірі, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Отже, оскаржуване рішення постановлено судом першої інстанції з додержанням норм права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 20 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений та долучений до матеріалів справи 18 лютого 2020 року. Головуючий суддя: М.С. Будулуца Судді: О.В. Агєєв А.В. Гапонов

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»