Постанова Донецький апеляційний суд № 229/1788/20

Єдиний унікальний номер 229/1788/20 Номер провадження 22-ц/804/2648/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 жовтня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Космачевської Т.В., суддів: Мальованого Ю.М., Папоян В.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 20 липня 2020 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Панової Т.Л. в місті Дружківці Донецької області, в справі номер 229/1788/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей, В С Т А Н О В И В: В квітні 2020 року до Дружківського міського суду Донецької області звернулась ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона уклала шлюб з відповідачем, який 26 лютого 2019 року розірваний рішенням Дружківського міського суду Донецької області. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з позивачкою. З моменту припинення сімейних відносин вихованням, навчанням та розвитком дітей займається позивачка самостійно, відповідач безвідповідально ставиться до своїх батьківських обов`язків, ухиляється від утримання своїх дітей, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання. Відповідач не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умов для отримання ними освіти. Тому, позивачка ОСОБА_2 просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 15.04.2020 року, до досягнення старшою дитиною ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а з 09.11.2022 року на утримання неповнолітньої сина ОСОБА_5 , в розмірі 1/4 доходу (заробітку) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, і до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 включно. Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 20 липня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісяця, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з 21 квітня 2020 року. Вирішено питання про судові витрати. Із вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Дружківського міського суду Донецької області від 20 липня 2020 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без врахування норм чинного законодавства України та обставин, які є важливими для правильного вирішення справи по суті. Судом неповно та необ?єктивно встановлені обставини справи щодо фактичного проживання дітей, а саме з часу припинення сімейних відносин між сторонами, діти проживають частково з позивачем, а частково з відповідачем. Суд не врахував показання свідка ОСОБА_6 , яка засвідчила, що діти фактично проживають за місцем проживання батька та перебувають на його утриманні. Діти зареєстровані за місцем проживання позивачки, але місце проживання дітей після розлучення сторін не встановлювалось в судовому порядку. Суд безпідставно стягнув аліменти з відповідача на утримання дітей з 21 квітня 2020 року, оскільки в судовому засіданні встановлено, що з квітня 2020 року обидві дитини проживають з відповідачем. На теперішній час діти також проживають з відповідачем, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов станом на 23 липня 2020 року. Крім того, судом першої інстанції завищено розмір доходу відповідача, оскільки його праця не носить постійний характер, а починаючи з кінця березня 2020 року у зв`язку з введенням карантинних заходів, він взагалі не працює. Відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Пунктом 1 частини 4 ст. 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів, зокрема, про стягнення аліментів. Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 27, 28). Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 26.02.2019 року шлюб, укладений 31.07.2004 року в Очеретинській селищній раді Ясинуватського району, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Позивачці залишено прізвище ОСОБА_2 (а.с. 3-4). З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 вбачається, що 11.10.2019 року у Покровському міському відділі ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області Щур А.М. зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , актовий запис №456. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 (а.с. 26). Відповідно до довідки №488 від 06.04.2020 року виконавчого комітету Очеретинської селищної ради неповнолітні діти ОСОБА_5 , ОСОБА_4 входять до складу сім`ї позивачки ОСОБА_2 , зареєстровані і проживають за її адресою - АДРЕСА_1 (а.с. 7). З Акту обстеження житлово-побутових умов від 03.06.2020 року, яка складена комісією у складі депутата Очеретинської селищної ради та сусідів, вбачається, що комісія здійснила обстеження матеріально побутових умов сім?ї, що мешкає за адресою АДРЕСА_2 . Склад сім"ї ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , 2014 року народження, та неповнолітні діти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 частково проживають разом зі своїм батьком ОСОБА_1 (а.с. 44) Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає обставинам справи і вимогам закону. Відповідно до частини першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. За положеннями ч. 1-3 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. За положеннями ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Судом встановлено, що батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідно до довідки №488 від 06.04.2020 року виконавчого комітету Очеретинської селищної ради неповнолітні діти ОСОБА_5 , ОСОБА_4 входять до складу сім`ї позивачки ОСОБА_2 , зареєстровані і проживають разом за адресою - АДРЕСА_1 . Отже, оцінивши належним чином докази, подані сторонами, у їх сукупності, з урахуванням встановлених обставин, які мають суттєве значення для вирішення справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги щодо часткового проживання дітей разом з відповідачем є необґрунтованими, оскільки батьки визначили місце проживання дітей разом з матір`ю, про що свідчить наведена вище довідка. Спору про місце проживання дітей, як зазначили в суді першої інстанції сторони, немає. Апеляційний суд не приймає до уваги наданий відповідачем до апеляційної скарги акт обстеження житлово-побутових умов від 23 липня 2020 року, відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_2 , неповнолітні діти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 частково проживають разом зі своїм батьком ОСОБА_1 з вересня 2018 року по липень 2020 року, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Причин неможливості подання до суду першої інстанції цього доказу суду апеляційної інстанції не наведено. Крім того, апеляційний суд зазначає, що наданий акт від 23.07.2020 року має аналогічні відомості щодо умов і місця проживання дітей, що викладені в акті обстеження житлово-побутових умов від 03.06.2020 року, який був предметом дослідження в суді першої інстанції. Цьому доказу судом надана правова оцінка, з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для скасування судового рішення не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати відповідача по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Дружківського міського суду Донецької області від 20 липня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: Повне судове рішення складено 27 жовтня 2020 року. Суддя: