Постанова 4804 № 225/1876/20

Єдиний унікальний номер 225/1876/20 Номер провадження 22-ц/804/2526/20 Номер провадження 22-ц/804/2526/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 вересня 2020 року Донецький апеляційний суд в складі: судді-доповідача Новікової Г.В. суддів: Азевича В.Б., Никифоряка Л.П., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Бахмуті апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Карнаухова Андрія Олександровича на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 01 червня 2020 року (ухваленого під головуванням судді Скиби М.М. у м. Торецьк Донецької області, повний текст судового рішення складено 04 червня 2020 року) у цивільній справі №225/1876/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, - В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що 21.07.2018 року вона уклала шлюб з ОСОБА_1 ..Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На теперішній час шлюбні відносини фактично припинені, спільне господарство не ведеться через проживання подружжя окремо. При цьому малолітній син проживає разом з нею, однак відповідач не приймає участі у вихованні дитини, матеріальної допомоги на її утримання та на утримання дитини не надає. Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частки від його доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, та на її утримання- у розмірі 1/4 частки з усіх видів його доходу, щомісячно до досягнення дитиною трьох років. Рішенням Дзержинського міського суду від 01 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.05.2020 року до досягнення дитиною повноліття та аліменти на утримання ОСОБА_2 у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 30.03.2020 року до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.Вирішено питання щодо судового збору. В апеляційній скарзі представник відповідача- адвокат Карнаухов А.О. просить скасувати рішення суду першої інстанції частково та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнутих з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_2 до досягнення дитиною трирічного віку. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи. Вважає,що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що відповідач не в змозі утримувати свою дружину через скрутне матеріальне становище, яке склалось у наслідок підвищення тарифів на комунальні послуги, значний приріст інфляції, утримання батьків похилого віку, виплату аліментів на сина ОСОБА_4 та покриття витрат на його лікування, яке матір не проводить. Крім того, судом першої інстанції не враховано покази матері відповідача та встановлення обмежень ОСОБА_2 прав відповідача на спілкування з дитиною. Також вважає, що оскаржувані позовні вимоги не відповідають інтересам спільної малолітньої дитини, оскільки зведені до створення нестерпних умов для життя відповідача, що у свою чергу призводить до зменшення рівня його працездатності та як наслідок рівня заробітку. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, як правомірне. Зокрема посилалась на те, що ОСОБА_1 в суді першої інстанції та при подачі апеляційної скарги не було доведено належними доказами неможливість надання матеріальної допомоги своїй дружині або що надання такої допомоги поставить відповідача у скрутне матеріальне становище. Також наголошує, що право на аліменти належить дружині-матері, з якою проживає дитина, незалежно від того чи потребує вона такої допомоги. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин,крім спорів про стягнення аліментів. Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 21 липня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який зареєстрований Торецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №

99. ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , батьками якого в свідоцтві про народження зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідно до частини другої ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу (частина четверта ст. 84 СК України). Тобто, у жінки виникає право на отримання аліментів за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: проживання разом із їх спільною дитиною, яка не досягла трьох років, та наявність у батька дитини достатніх коштів на надання матеріальної допомоги (аліментів). Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 19.03.2020 року №3347 ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.8). Відповідно до копії паспорта ОСОБА_2 місцем її проживання є квартира АДРЕСА_2 (а.с.3). Із відповіді на запит суду першої інстанції вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.12) Отже, у суду апеляційної інстанції не викликає сумнівів та обставина, що малолітній син проживає із матір`ю. Скаржником не спростовано обставин того, що син проживає із позивачкою, що є однією із обов`язкових умов для утримання чоловіком дружини. Також за змістом ст. 84 СК України можливість отримання аліментів на утримання матері, з якою проживає дитина до досягнення нею трьох років, виникає за умови, що батько дитини має можливість надавати таку матеріальну допомогу. Задовольняючи позов частково та стягуючи аліменти у розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, суд першої інстанції виходив із того, що він офіційно працює, має постійний дохід, а тому може надавати матеріальну допомогу на утримання дружини до досягнення сином трьох років. При цьому частково задовольняючи позовні вимоги, суд врахував те, що стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини в розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу в сукупності зі стягненням з нього аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття разом з необхідністю піклування про своїх батьків похилого віку може поставити відповідача у скрутне матеріальне становище. Таким чином доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції необхідності піклування відповідачем про своїх батьків не знайшло підтвердження. У рішенні суд першої інстанції також зазначив, що відповідач не надав суду доказів неможливості надавати матеріальну допомогу своїй дружині через скрутний матеріальний стан. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування є юридичним обов`язком сторін. З матеріалів справи вбачається, що місцем роботи ОСОБА_1 є ВП «Шахта «Торецька» ДП «Торецьквугілля», де він працює на посаді прохідника підземного (а.с.29). Довідок щодо розміру доходів відповідача до суду не надано. Тому посилання в апеляційній скарзі на скрутне матеріальне становище відповідача не може бути прийнятим до уваги. Що стосується посилання відповідача на понесення ним значних витрат на оплату комунальних послуг, апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що квитанцій або інших документів, які підтверджують понесення ним таких витрат матеріали справи не містять і не можуть впливати на вирішення питання щодо сплати аліментів. Таким чином при визначенні розміру аліментів на утримання дружини слід враховувати, що син сторін проживає із матір`ю, а тому основний тягар несе остання. За таких обставин доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 спроможний сплачувати аліменти на утримання дружини у розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу) щомісячно. Крім того, аліменти на утримання дитини призначені у частці від доходу платника аліментів, а не у твердій грошовій сумі та у випадку зменшення доходу відповідача розмір аліментів автоматично зменшуватиметься і не буде перевищувати 50% доходу. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини у розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає. З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на відповідача. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Так як справа є малозначною, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст.368, 369, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Карнаухова Андрія Олександровича залишити без задоволення. Рішення Дзержинського міського суду від 01 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: