Постанова 4804 № 225/2844/20

Єдиний унікальний номер 225/2844/20 Номер провадження 22-ц/804/3254/20 Номер провадження 22-ц/804/3254/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 листопада 2020 року Донецький апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Бахмуті апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Саєнко Олександра Миколайовича на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 25 серпня 2020 року (ухваленого під головуванням судді Довженко О.В. у м. Торецьк Донецької області, повний текст судового рішення складено 02 вересня 2020 року) у цивільній справі №225/2844/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в наслідок залиття квартири, - В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 16 лютого 2020 року належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 було залито внаслідок механічного пошкодження квартиронаймачем квартири №25 теплоносія, а саме, відводу на радіаторі. При цьому власницею квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 . Згідно оцінки вартість відновлюваного ремонту його квартири складає 19980 грн.. Просив стягнути на його користь з відповідача матеріальну шкоду, спричинену залиттям квартири в сумі 19980,00 грн., суму експертного дослідження 1500 грн. та 10000 грн. моральної шкоди, яка полягає у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна, порушенні звичайного способу життя, необхідності докладати додаткових зусиль для його організації, небажанні відповідача добровільно відшкодувати завдані збитки тощо. Рішенням Дзержинського міського суду від 25 серпня 2020 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто із ОСОБА_1 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 21480,00 грн., моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 707,25 грн.. В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог . В обґрунтування посилається на те, що акт огляду квартири №25 було складено на 12 день після залиття квартири за відсутності її власника, крім того відповідача не ознайомлювали з його змістом. Також зазначає, що акт про залиття квартири не містить відомостей щодо характеру механічного пошкодження радіатора та рекомендацій комісії щодо заходів які має вжити заподіювач шкоди. Наведене на думку представника відповідача свідчить про відсутність факту огляду квартири ОСОБА_1 , а отже і на достовірність наданого позивачем акту, як доказу завдання шкоди його майну в наслідок неправомірних дій відповідача. 15 лютого 2020 року до квартири № 25 було вчинено незаконне проникнення зловмисника, протиправними діями якого можливо й було пошкоджено водо- та теплопостачання в квартирі відповідача. Даний факт встановлено вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 29.04.2020 року. Вважає, що суд, встановивши факт залиття квартири, не з`ясував причини її залиття та не встановив особу, відповідальну за завдану шкоду. Крім того представник відповідача не погоджується із позицією суду першої інстанції з приводу врахування ПДВ при визначені розміру шкоди, спричиненої залиттям квартири, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ремонт в квартирі проведено особою, яка є платником такого податку. Судом першої інстанції не було прийнято до уваги наданий відповідачем кошторис на проведення відновлювального ремонту у квартирі №9 та вважає, що враховуючи цей документ позивачем було завищено розмір відновлювальних робіт для поліпшення своїх побутових умов. Враховуючи те, що позивачем не доведена наявність вини у завданні шкоди майну позивача, то відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України відсутні підстави для стягнення з неї моральної шкоди на користь ОСОБА_2 . У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Посилається на те, що відповідачка сама приймала участь у ліквідації наслідків затоплення квартири позивача, а тому вона обізнана про складання актів від 17.02.2020 року та 28.02.2020 року. Причини поломки сантехнічного обладнання в квартирі відповідача визначено цими актами. Вважає, що різниця в об`ємах поверхонь, які підлягають відновленню є виправданою з огляду на те, що для користування квартирою необхідно відновити її повністю, а не частково. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 31480,00 грн, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін в силу закону. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів факт залиття квартири в результаті протиправних дій відповідача. Такі висновки відповідають встановленим обставинам та нормам матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Відповідно до частини другої статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відповідно до положень частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Власність зобов`язує, а відтак - власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 319, 322 ЦК України). Невиконання цього обов`язку, якщо результатом такого невиконання є нанесення шкоди іншим особам, тягне за собою відшкодування власником збитків. Частиною третьою статті 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушенні, має право на відшкодування заданої йому майнової та моральної шкоди. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина перша та друга статті 1166 ЦК України). З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.03.1999 року. Квартира АДРЕСА_3 розташована над квартирою позивача та належить на праві власності ОСОБА_1 .. Комісією у складі інженера ВТВ ОСОБА_6, начальника ЖЕД ОСОБА_7 та слюсаря ОСОБА_4 було складено акти від 17.02.2020 року та 28.02.2020 року, згідно яких 16.02.2020 року відбулось залиття квартири АДРЕСА_1 ,яка належить позивачеві. Причиною залиття квартири стало механічне пошкодження відводу на радіатор квартиронаймачем квартири № 25 . В актах зазначені обсяги пошкоджень в квартирі № 9 внаслідок залиття. Згідно наданого позивачем звіту про оцінку вартості відновлення (ремонту) ушкоджень нерухомого майна, виконаного оцінювачем ФОП ОСОБА_5 , станом на 12.05.2020 року вартість матеріального збитку, необхідного для подолання наслідків, завданих залиттям квартири позивача складає 19980 грн.. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На підтвердження факту залиття квартири №9 із вини мешканців квартири №25 ОСОБА_2 надані до суду першої інстанції копії актів результатів огляду квартири від 17.02.2020 року та 28.02.2020 року, а також експертну оцінку вартості спричиненої шкоди. Відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували факт залиття квартири позивача із належної їй квартири. З огляду на вказане, суд першої інстанції правильно визнав надані позивачем документи належними та допустимими доказами в справі. Встановивши на підставі актів від 17.02.2020 року та 28.02.2020 року факт залиття квартири позивача в результаті механічного пошкодження відводу на радіаторі в квартирі №25 , розміщеній поверхом вище та відсутності доказів того, що спричинена цим шкода завдана не з вини ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті такого залиття. При цьому доводи щодо відсутності вини ОСОБА_1 у пошкодженні теплоносія, через що сталося залиття квартири №9 ,так як в її квартиру мало місце проникнення посторонніх осіб, є безпідставним, оскільки власність зобов`язує, а відтак - власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян. Крім того вироком Дзержинського міського суду Донецької області встановлено, що в результаті незаконного проникнення третьою особою у квартиру ОСОБА_1 ним за допомогою фізичної сили рук було демонтовано газову пічку та рукомийник із нержавіючої сталі, а також пошкоджено замок вхідної двері. Пошкодження інших предметів чи комунікацій цим вироком не встановлено. Також суд першої інстанції правильно визнав належними доказами складені комісією акти, оскільки останні містять всю необхідну інформацію, яка дозволяє визначити дату, характер залиття та його причини, завдану матеріальну шкоду (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей), особу, винну у завданні шкоди. Посилання в апеляційній скарзі на завищення розміру відновлювальних робіт є лише припущенням. Наданий відповідачем зведений кошторисний розрахунок вартості поточного ремонту квартири № 9 , складений відділом капітального будівництва Торецької міської ради не може бути прийнятим до уваги,оскільки він не затверджений відповідною посадовою особою та враховано лише часткове відновлення спричинених залиттям пошкоджень без дотримання технології проведення ремонтно-будівельних робіт. Кошторисний розрахунок складений особами, які не підтвердили наявність у них сертифікату суб`єкта оцінної діяльності та які не несуть ніякої відповідальності за його складання. Той факт, що під час складання актів від 17.02.2020 р. та 28.02.2020 року не була присутня позивач, не свідчить про недопустимість цього доказу та не спростовує факту залиття квартири позивача з квартири відповідача. Судом першої інстанції враховано, що сам по собі акт є одним із доказів, що підтверджує факт заподіяння шкоди і зазначені в ньому обставини відповідачем не спростовані. Аргументи апеляційної скарги про те, що в справі немає доказів на підтвердження того, що шкода заподіяна позивачу внаслідок протиправної поведінки відповідача, є безпідставними, оскільки на власника квартири покладені обов`язки щодо належного утримання й експлуатації квартири та її складників, зокрема сантехнічного обладнання та мережі водовідведення квартири, мережі теплопостачання. Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини завдавача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності своєї вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір. Встановивши факт залиття квартири позивача, причину та розмір завданої шкоди майну позивача, який підтверджений звітом про оцінку матеріального збитку, що позивач довів завдану його майну шкоду та її розмір, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що завдані позивачу збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, як власника квартири №25 з підстав, передбачених статтею 1166 ЦК України. Належним доказом розміру матеріальної шкоди може слугувати, наприклад, висновок експертизи, кошторис складений відповідною будівельною організацією (зазначені висновки містяться в ухвалах ВССУ від 16 листопада 2016р. у справі № 644/11576/15-ц; від 31 травня 2017 року у справі № 761/10016/13-ц; від 17 серпня 2017 у справі № 667/8086/15-ц). На підтвердження розміру матеріальних збитків позивач надав експертну оцінку станом на 12.05.2020 року згідно обсягу пошкодженого внаслідок залиття майна, встановленого у актах обстеження. Не погоджуючись із визначеним розміром матеріальної шкоди, відповідачем не заявлялося клопотання про проведення відповідної судової експертизи з метою визначення вартості відновлення (ремонту) ушкоджень нерухомого майна. У зв`язку із чим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відшкодуванню підлягає шкода, яка розрахована на підставі експертної оцінки. Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ст. 1192 ЦК України, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Отже, відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасників правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Звертаючись з позовом до суду, позивач просив відшкодувати за рахунок відповідача матеріальну шкоду в розмірі 19980 грн., яка заподіяна внаслідок залиття квартири, оцінка заподіяної шкоди визначена позивачем на підставі Звіту про оцінку вартості витрат на відновлення (ремонт) пошкоджень нерухомого майна внаслідок залиття квартири, який складено суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 . Доводи про те, що судом першої інстанції при визначенні розміру матеріальної шкоди безпідставно враховано податок на додану вартість є безпідставними. Пода?ток на до?дану ва?ртість (ПДВ) -це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент). Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Майнова шкода завдана майну фізичної особи або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі. Позовні вимоги заявлялися саме на відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири позивача відповідачем, а тому і визначаючи суму шкоди, суд першої інстанції правильно виходив із того, що за основу слід брати такий її розмір, який був заподіяний саме залиттям квартири та позивач мусить понести витрати для відновлення свого порушеного права. Позивачеві для відновлення його порушеного права необхідно придбати будівельні матеріали,шпалери,тощо. При їх закупівлі саме позивач повинен сплатити податок на додану вартість. Таким чином саме позивач несе втрати, яких зазнав у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які він зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, що є реальними збитками. За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано врахував та стягнув вартість матеріального збитку, який визначений в експертній оцінці в розмірі 19980 грн., що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 27.12.2019 року у справі №686/11256/16ц. Щодо стягнутої на користь позивача суми за проведення експертного дослідження в 1500 грн., то дана вимога ґрунтується на нормах закону (ст. 22 та 1166 ЦК України) та підтверджена належними доказами, а саме копією квитанції від 19 травня 2020 року, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо її задоволення. Порушення майнових та особистих немайнових прав може спричинити виникнення у потерпілої особи моральної (немайнової )шкоди. Право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає лише у випадках, передбачених законом або договором. Згідно вимог ст.23 ч.1, 2 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків. Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У своєму висновку про стягнення моральної шкоди суд, виходячи із засад розумності, справедливості, правомірно співставив ступінь душевних страждань позивача у зв`язку із пошкодженням майна та обґрунтовано стягнув з відповідача 5000 грн. у відшкодування такої шкоди. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає. З огляду на те, що апеляційний суд прийшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, то судові витрати понесені при розгляді в апеляційній інстанції відносяться на рахунок відповідача. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 31480 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст.368, 369, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Саєнко Олександра Миколайовича залишити без задоволення. Рішення Дзержинського міського суду від 25 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: