Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 760/30843/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 760/30843/19 Суддя (судді) першої інстанції: Козленко Г.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Кобаля М.І., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора 4 батальйону 6 роти УПП у місті Києві Садовника Сергія Анатолійовича про скасування постанови, ВСТАНОВИВ У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду, в якому просив визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову серії ЕАВ №724050 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції протиправно не враховано ту обставину, що він не був обізнаний про наявність постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, а тому наявні підстави для поновлення строку звернення до суду. Наголошує на тому, що підпис на оскаржуваній постанові не належить позивачу. Крім того, адреса проживання позивача зовсім інша ніж зазначена в постанові, проте судом не було надано належної оцінки вказаним обставинам. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову серії ЕАВ № 724050 від 11.11.2018 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу і розмірі 255 грн. Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду позивач зазначав про те, що копію оскаржуваної постанови від 11.11.2018 р. складену Інспектором 4 батальйону 6 роти УПП у місті Києві Садовником С.А. йому вручено не було, а також він не отримував її по пошті. Про наявність такої, він дізнався лише 04.11.2019 р. під час звернення до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва. Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За приписами частини третьої-четвертої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Пункт 8 частини першої статті 240 КАС України визначає, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Виходячи з аналізу вказаних норм колегія суддів звертає увагу, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. В свою чергу слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Так, позивач звертаючись до суду з позовом вказав про те, що дізнався про наявність оскаржуваної постанови саме 04.11.2019 р. під час звернення до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва. При цьому наголошував на тому, що підпис, якій міститься в постанові йому не належить. Вказав на те, що зареєстрований та проживає за іншою адресою ніж та, яка зазначена в постанові від 11.11.2018 р. На переконання колегії суддів, суд першої інстанції залишаючи позовну заяву без розгляду формально підійшов до вирішення питання, оскільки не перевірив всі обставини, що мають значення для справи. Отже, судом першої інстанції, не було враховано та не надано оцінки вищевказаним обставинам, що фактично позбавило позивача на звернення до суду. Колегія суддів зазначає, що суд не повинен тлумачити положення статей у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі. Як визначає частина четверта статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Таким чином, суд першої інстанції не був позбавлений можливості перевірити доводи позивача, заслухавши при цьому інших учасників процесу і лише дійшовши висновку про те, що визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позивача було передчасним, та не знайшовши інших підстав для визнання причин поважними, суд мав залишити позовну заяву без розгляду. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення питання про відкриття провадження у цій справі, та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому, судова колегія враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Белет проти Франції», відповідно до яких стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має Існувати пропорційне співвідношення (рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року). З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення питання про повернення позовної заяви у цій справі та порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 320 КАС України у редакції, чинній на момент розгляду колегією суддів апеляційної скарги, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись статтями 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.О.Лічевецький суддя М.І.Кобаль суддя В.П.Мельничук