Ухвала КАС ВС № 752/16413/20

УХВАЛА 30 вересня 2021 року м. Київ справа № 752/16413/20 адміністративне провадження № К/9901/34413/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мацедонської В.Е., суддів: Радишевської О.Р., Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції роти № 4 батальйону № 1 лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Новиченко Галини Миколаївни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора патрульної поліції роти № 4 батальйону № 1 лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Новиченко Г.М., у якому просив: - скасувати постанову інспектора патрульної поліції роти № 4 батальйону №1 лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Новиченко Галини Миколаївни серії ДП 18 №266055 від 01.12.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП. 05 лютого 2021 року ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року, адміністративний позов залишено без розгляду. На зазначені ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції позивачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 14 вересня 2021 року. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною другою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Приймаючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущено десятиденний строк на звернення до суду із адміністративним позовом. Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною третьої цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною другої статті 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Як встановлено судами, позивач звернувся до адміністративного суду із вказаною позовною заявою 19 серпня 2019 року, в якій просив скасувати постанову, винесену відповідачем 01 грудня 2020 року. Так, обгрунтовуючи своєчасність звернення до суду, позивач посилався на те, що про існування оскаржуваної постанови йому стало відомо 10 серпня 2019 року з матеріалів виконавчого провадження № 62260861, копію яких позивачем додано до матеріалів справи. Крім того, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що у день винесення оскаржуваної постанови (01 грудня 2019 року) він не отримував її на місці події та не ставив підпис про її отримання. Зважаючи на вищезазначену обставину, скаржник вважає, що ним не було пропущено строк на звернення до суду із позовною заявою. Суди попередніх інстанцій зазначили наступне. Як встановлено судами, позивачем оскаржується постанова інспектора патрульної поліції роти № 4 батальйону № 1 лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Новиченко Галини Миколаївни серії ДП 18 №266055 від 01 грудня 2019 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП. Окрім того, в ухвалі Голосіївського районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року зазначено, що з копії оскаржуваної постанови серії ДП18 № 266055 від 01 грудня 2019 року вбачається, що позивачем власноруч отримано зазначену постанову, що підтверджується його підписом у графі 9 постанови. Також у рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2020 року у справі №640/19878/20, яке набрало законної сили, також зазначено про наявність підпису позивача в оскаржуваній постанові про її отримання власноручно 01 грудня 2019 року. Позивач, наполягаючи на тому, що не проставляв власного підпису про отримання копії постанови та про ознайомлення з нею, не надав судам належних, достатніх та переконливих доказів таким твердженням, з огляду на що колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з наявних у справі доказів, дійшов правильного висновку про те, що позивач знав про існування оскаржуваної постанови з 01 грудня 2019 року, а відтак, перебіг процесуального строку для подачі позовної заяви розпочався для позивача з 02 грудня 2019 року, а останнім днем відповідно є 11 грудня 2019 року. Будь-яких інших підстав, з яких позивач вважав, що ним не пропущено строк звернення до адміністративного суду із вказаними вище позовними вимогами, або поважних причин, підтверджених документально, з яких пропущено такий строк, матеріали справи не містили. Як зазначалось вище, відповідно до частини другої статті 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Відтак, позивач мав право оскаржити до суду постанову відповідача протягом 10 днів з моменту вручення йому постанови, тобто з 01 грудня 2019 року. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин. Строки звернення до адміністративного суду є аналогом інституту позовної давності, який належить до галузей матеріального приватного права. Під строком звернення до адміністративного суду з позовною заявою слід розуміти проміжок часу після виникнення спору у публічно - правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою про захист своїх прав, свобод чи інтересів, а дотримання такого строку звернення є однією з умов для реалізації права на звернення до суду. Після закінчення цього строку особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, при цьому, законодавцем врегульовано питання щодо необхідності зазначення поважних підстав для поновлення такого строку. При визначенні наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою застосовуються правила статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та не можуть застосовуватись правила статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, якими врегульовано питання поновлення, продовження або відмови в такому поновленні чи продовженні процесуального строку саме щодо вчинення окремої процесуальної дії. Так, частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами, що виключає можливість перегляду судових рішень з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що причини пропуску строку звернення до суду з позовом, вказані позивачем, є неповажними, а тому наявні підстави для залишення позову без розгляду відповідно до частини третьої статті 123 КАС України. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Згідно з частиною другою статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Аналіз правових норм та обставин справи доводить про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій частини третьої статті 123 КАС України при ухваленні оскаржуваних рішень є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування, а тому касаційна скарга позивача є необґрунтованою. На підставі викладеного, керуючись частиною другою статті 328, пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції роти № 4 батальйону № 1 лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Новиченко Галини Миколаївни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська Судді О. Р. Радишевська Н. В. Шевцова