Постанова Черкаський апеляційний суд № 712/9337/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/316/20Головуючий по 1 інстанції Справа №712/9337/18 Категорія: 304090000 Троян Т.Є. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Вініченка Б.Б., Храпка В.Д., Бондаренка С.І. за участю секретаря Матюхи В.І. розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 11 жовтня 2018 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и в: У серпні 2018 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що 20.04.2013 р. між позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № CS03R2100420330 відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 5503,77 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Указав, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Позивач зобов?язання виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами договору. У порушення умов договору відповідач зобов?язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв?язку з зазначеними порушеннями зобов?язань за кредитним договором відповідач станом на 12.04.2018 р. має заборгованість - 12562,82 грн., яка складається з наступного: - 2826,28 грн. заборгованість за кредитом; -4,97 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; -1761,28 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; -6895,87 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором; А також штрафи відповідно до п. 2.4.5.5 Умов та правил надання банківських послуг: -500,00 грн. штраф (фіксована частина); -574,42 грн. штраф (процентна складова). Просив суд стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором № CS03R2100420330 від 20.04.2013 року в розмірі 12562,82 грн. та стягнути сплачений судовий збір в розмірі 1762,00 грн. Заочним рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 11 жовтня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитом по кредитному договору № CS03R2100420330 від 20.04.2013 р. в сумі 12562,82 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 1762,00 грн., а всього 14324,82 грн. (чотирнадцять тисяч триста двадцять чотири гривні 82 коп.). Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник взяті на себе кредитні зобов`язання порушив, систематично не дотримується графіку погашення кредиту та оплати відсотків за користування ним, фактично не погашає з даного часу кредит, що призвело до утворення простроченої заборгованості за кредитним договором. У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, в якій зазначив, що ні копії позовної заяви, ні копії ухвали про відкриття провадження, повістку про виклик до суду та копії заочного рішення він не отримував, про розгляд справи у суді не знав. Про існування самої справи він дізнався лише 18.09.2019 р. з офіційного веб-сайту Судової влади України. Зазначив, що він не згоден із сумою нарахованої заборгованості банком, вважаючи безпідставним нарахування пені та штрафу. Хоча при цьому, не заперечував щодо отримання кредиту, сумніваючись у терміні укладення кредитного договору, вважаючи його укладеним з 20.04.2013 р. до 20.04.2015 р., тому вважав, що позивач пропустив строк позовної давності. Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 06 грудня 2019 року заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення. Своє рішення суд мотивував безпідставністю доводів відповідача про пропуск банком строку позовної давності, оскільки строк кредиту становить 36 місяців з 20.04.2013 р. по 19.04.2016 р. включно. Відповідно до п.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) по розділах 2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.5., 2.5.1., 2.5.2., 2.16., 3.1., 3.17. Умов і правил становить 50 років, а з позовною заявою банк звернувся до суду 09.08.2018 р., тобто до спливу строку позовної давності. Та зазначив, що відповідача було повідомлено про розгляд справи через оголошення в пресі, згідно вимог чинного законодавства. Не погоджуючись з заочним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить заочне рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 11.10.2018 р. скасувати, ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовити повністю, стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на його користь судові витрати по справі в сумі 3027,20 грн. (з яких: 2643,00 грн. судовий збір за подання апеляційної скарги, 384,20 грн. судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення). Апеляційні вимоги мотивував тим, що він не був належним чином повідомлений про жодне з судових засідань у справі, а оголошення від 03.10.2018 р. про виклик його до суду на офіційному веб-сайті суду першої інстанції є неналежним та безпідставним, так як опубліковане лише відносно одного судового засідання по справі, оголошення опубліковане за сім днів, а не за десять, як то визначено в ч.11 ст.128 ЦПК України. Зазначає, що конкретні умови кредитування, в тому числі розмір процентів, комісії, неустойки (пені, штрафів) визначаються Умовами та Правилами надання банківських послуг, а оскільки Умови та Правила не містять його підпису тому немає підстав брати їх до уваги, однак суд задовольняючи позов не звернув увагу на цю обставину. При цьому апелянт послався на правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 р. у справі №755/20484/15-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17. Наголосив на тому, що жодних виписок по особових рахунках позичальника, які б містили в собі всі операції за кредитним договором, в тому числі щодо видачі та погашення кредиту, нарахування та сплати відсотків, а також про залишки заборгованості, позивач до суду першої інстанції не надав, тому вважає, що вимоги свої не довів. Разом з тим, відповідач зазначив, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором містить в собі відомості про щомісячне виконання простроченої заборгованості починаючи з 2014 року, а з позовом позивач звернувся до суду лише в серпні 2018 року, а тому він вважає за доцільне заявити в даній апеляційній скарзі про застосування позовної давності до частини позивних вимог. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційної інстанції не надходив. Згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», який є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «Приватбанк». Частиною 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду не відповідає даним вимогам закону. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Як видно із матеріалів справи, зокрема, заяви позичальника № CS03R2100420330(а.с.123), 20.04.2013 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 було укладено договір кредиту строковий кредит на суму 5503,77 грн. для оплати товару, а саме SMARTPHN термінал Samsung Galaxy SIII 19300 за загальною вартістю 4475,53 грн. Відповідно до п.2 вказаного договору строк кредиту становить 36 місяців з 20.04.2013 р. по 19.04.2016 р., п.3 - відсоткова ставка (фіксована) 0,12%. Пунктом 7 передбачено щомісячний платіж у сумі 153,17 грн, з 30.11.2014 р. у сумі 263,25 грн. період сплати з «25» по «29» число кожного місяця. Згідно п.11 сукупна вартість кредиту з урахуванням вартості усіх супутніх послуг зазначена в довідці про умови кредитування, яка є невідємною частиною цієї заяви. Платежі з повернення кредиту, сплати відсотків за його використання та інших платежів за цією заявою здійснюються щомісячно, рівними частинами у сумах, в порядку та на умовах, що зазначені в заяві та відповідно до графіку платежів, який є невідємним додатком до цієї заяви. Відповідно п.13 своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив факт надання йому повної інформації про умови кредитування в ПАТ КБ «Приватбанк» (а також його місцезнаходження), а саме: мету для якої кредит може бути витрачений; форма його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями позичальника; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна, якщо така оцінка є необхідною, коли вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та державні субсидії, на які позичальник має право і відомості про те, від кого позичальник може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Як вказано в п.15 заяви позичальника від 20.04.2013 р., ОСОБА_1 погодився, що зазначена заява разом із запропонованими ПАТ КБ «Приватбанк» Умовами та Правилами, тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір. Та підтвердив, що вся надана інформація є достовірною та зобов`язується про всі зміни повідомляти в банк не пізніше 15 днів від моменту їх виникнення. Звертаючись до суду із зазначеним позовом, банк вказував, що у порушення умов договору, позичальник ОСОБА_1 , зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 12.04.2018 року заборгованість за кредитом становить 12562,82 грн., які позивач просив суд стягнути. Банком додано до матеріалів справи заяву згідно якої відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 5503,77 грн. для оплати товару мобільного телефону SMARTPHN термінал Samsung Galaxy SIII 19300. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України). У заяві про перегляд заочного рішення суду першої інстанції відповідач посилався на неналежність його повідомлення про час і місце розгляду справи судом та неможливість у зв`язку з цим заявити про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості до ухвалення заочного рішення. Нормами частини 1 статті 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частини 3 та 4 статті 128 ЦПК України). Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадках наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Крім того, згідно з частиною 11 статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Як видно із відповіді відділу реєстрації місця проживання управління з питань державної реєстрації департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, інформація про зареєстроване місце проживання відповідача відсутня (а.с.31). У своєму рішенні суд першої інстанції вказав на те, що відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, із заявами до суду не звертався. Разом з тим, повідомлення про вручення поштового відправлення, яким суд першої інстанції обґрунтовує належність повідомлення ОСОБА_1 про судові засідання не містять підпису відповідача про його отримання, а містять помітки «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.45,46,54,55). Таким чином, суд першої інстанції, не взявши до уваги вимоги частин 6, 11 статті 128 ЦПК України, порушив право відповідача знати про час і місце судових засідань, фактично позбавив його права на подання заяви про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення по суті спору. Внаслідок цього суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалив у ній заочне рішення, відповідач був вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. Якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї заяви, відповідач міг заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції. Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду № 14-59цс18. Отже, заява відповідача про застосування позовної давності обґрунтовано врахована апеляційним судом при розгляді справи. Установлено, що згідно п.2 заяви позичальника № CS03R2100420330строк кредиту становить 36 місяців, строк грошового зоб?язання визначений сторонами до 19 квітня 2016 року. Щомісячно у період з 25 по 29 число позичальник мав сплачувати платіж у розмірі у сумі 153,17 грн., з 30.11.2014 р. у сумі 263,25 грн. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті). Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду № 14-10цс18 від 28 березня 2018 року. Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів з 25 по 29 число кожного місяця впродовж строку кредитування (до 19 квітня 2016 року), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розмірі щомісячних платежів. За наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Виходячи з наданого банком розрахунку та беручи до уваги клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, враховуючи, що банк звернувся до суду із позовом 06 серпня 2018 року (а.с.29), колегія суддів приходить до висновку, що стягнення заборгованості за кредитом необхідно обраховувати з 06 серпня 2015 року по 19 квітня 2016 року, та у такому випадку підлягає стягненню у розмірі 2 260,31 грн. (сума щомісячних платежів). Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги посилання апелянта, що він не був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» та не підписував їх, а тому йому не були відомі умови кредитного договору, виходячи з наступного. Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. У заяві позичальника від 20 квітня 2013 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, просив у тому числі, крім кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема: заборгованості за процентами, за користування кредитом; пенею та штрафу - за несвоєчасне повернення кредиту та несплату процентів за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі щодо розміру і порядку їх нарахування, посилався на заяву укладену між сторонами, Умови та Правила надання банківських послуг. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про отримання строкового кредиту, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, в п.11 заяви позичальника № CS03R2100420330 зазначено, що сукупна вартість кредиту з урахуванням вартості усіх супутніх послуг зазначена в довідці про умови кредитування, яка є невідємною частиною цієї заяви. Платежі з повернення кредиту, сплати відсотків за його використання та інших платежів за цією заявою здійснюється щомісячно, рівними частинами у сумах, в порядку та на умовах, що зазначені в заяві та відповідно до графіку платежів, який є невідємним додатком до цієї заяви. Однак, позивач на підтвердження своїх позовних вимог не надав суду, а ні довідки про умови кредитування, а ні графіку платежів, що мали б бути підписані відповідачем, та які відповідно до вказаного пункту заяви є її невідємною частиною. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність в заяві домовленості сторін про сплату пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови та Правала надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. А тому, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення пені, штрафів, розмір яких зазначено, як в розрахунку заборгованості за договором № CS03R2100420330 так і в позовній заяві. Пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. В апеляційній скарзі відповідач одним із доводів як підставу для скасування судового рішення зазначив не повідомлення його судом про час та місце розгляду справи, які підтверджуються матеріалами справи. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та розглянуто справу за відсутності відповідача, відомості про належне повідомлення якого відсутні, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення в порядку п. 3 ч.3 ст. 376 ЦПК України. Інші аргументи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження в суді апеляційної інстанції, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог банку. На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України на сторони покладається судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам. Так, позивач звернувся з позовом про стягнення 12562,82 грн., задоволено позов в сумі 2260,31 грн., що складає 17,99%. За подачу позову сплачено судовий збір в сумі 1762, 00 грн., отже відшкодуванню за рахунок відповідача підлягає сума 317,00 грн. (17,99 % від 1762,00 грн). Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, оскаржуючи рішення суду першої інстанції в повному обсязі. Апеляційна скарга відповідача задоволена на 82,01 % (100% - 17,99 %). Відповідачем за подачу апеляційної скарги та за подачу заяви про перегляд заочного рішення сплачено судовий збір в сумі 3027,20 грн., отже відшкодуванню за рахунок позивача підлягає сума 2482,61 грн. (82,01% від 3027,20 грн.). Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Враховуючи приписи ч.10 ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення судові витрати у розмірі 2165,61 грн. (2482,61 грн. 317,00 грн.). Керуючись ст.ст.367,368,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 11 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити нове. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 20 квітня 2013 року у розмірі 2260,31 грн. (сума щомісячних платежів). Відмовити Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» у задоволенні інших позовних вимог. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2165,61 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: