Постанова Вінницький апеляційний суд № 153/1565/18

Справа № 153/1565/18 Провадження № 22-ц/801/118/2020 Категорія: 32 Головуючий у суді 1-ї інстанції Гаврилюк Т. В. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2020 рокуСправа № 153/1565/18м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач), суддів Денишенко Т.О., Рибчинського В.П., за участю секретаря судового засідання Кузьменка Б. І., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду № 2 справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 21 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Гаврилюк Т. В. в приміщенні суду в м. Ямпіль, повний текст рішення складно 23 жовтня 2019 року, - в с т а н о в и в : У жовтні 2018 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» (далі ПАТ «ПК «Поділля»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» (далі ПАТ «СК «Країна»), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2018 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 25 липня 2018 року, ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за частиною першою статті 286 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 2 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. Відповідно до статті 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки. Згідно вироку місцевого суду, ОСОБА_3 30 липня 2016 року приблизно о 22 год. 30 хв. рухаючись заднім ходом на автомобілі МАЗ 551605 д. н. з. НОМЕР_1 по вул. Калініна у с. Дзигівка Ямпільського району Вінницької області допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на узбіччі вказаної дороги, внаслідок чого останньому спричинено тілесні ушкодження. Згідно із висновком судово-медичної експертизи №1 від 03 січня 2017 року у потерпілого ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритого уламкового перелому лівої малогомілкової кістки, у нижній третині, рваної рани на передній поверхні лівої гомілки, епіфізіоліса дистального метаепіфіза. Вказані тілесні ушкодження могли виникнути від дії тупого, твердого предмету, можливо 30.07.2016 під час дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок наїзду та переїзду колесом вантажного транспорту і відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. У результаті ДТП також був пошкоджений дитячий велосипед «Салют», який у руках в момент ДТП вів ОСОБА_2 , що підтверджується вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2018 року. Велосипед був речовим доказом по кримінальному провадженню. Велосипед відновленню не підлягає. Орієнтована вартість аналогічного дитячого велосипеда «Салют» становить 2000 гривень. Також, у зв`язку з поїздкою автобусом на лікування до Вінницької обласної дитячої лікарні 24 липня 2017 року, що підтверджується випискою із медичної картки №9226 від 01 серпня 2017 року та до Липовецької лікарні відновного лікування дітей 24 липня 2018 року, що підтверджується випискою медичної картки від 04 серпня 2018 року на дорогу в один та інший бік позивач витратила коштів всього в розмірі 642 грн. Зазначає, що до ДТП дитина була фізично здоровою, жила звичним радісним дитячим життям, була життєрадісною, гарно навчалась у школі, через неуважність і недотримання водієм елементарних вимог ПДР, дитина стала інвалідом дитинства, і сьогодні пересувається за допомогою палиці. Ліва нога дитини нижче коліна була розчавлена заднім колесом. Стопа дитини через повністю перебитий нерв сьогодні є неконтрольованою. Переламана малогомілкова кістка лівої ноги дитини зрослась із зміщенням і лікарі сказали, що по іншому кістка уже не зростеться, тобто дитина залишиться інвалідом на все життя. Дитина перенесла безліч важких операцій на нозі з пересадкою шкіри. Виходячи із тривалості страждань, безповоротності здорового стану здоров`я, яке було у дитини до ДТП, а після ДТП дитина стала калікою і дитиною-інвалідом, повністю змінився спосіб життя дитини, позивачу завдана моральна шкода, яка становить 500 000 грн. Згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ власником джерела підвищеної небезпеки автомобіля МАЗ 55 1605 д. н. з. НОМЕР_1 є відповідач - юридична особа ПАТ «ПК «Поділля», а тому позивач вважає, що саме відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки, має нести цивільну відповідальність за завдану шкоду за правилами статті 1187 ЦК України. Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , просила стягнути на її користь, як законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ПАТ «ПК «Поділля» : -витрати пов`язані із лікуванням сина у розмірі 5785,04 грн. та поїздку у зв`язку з лікуванням сина в розмірі 642 грн., всього 6427,04 грн; -майнову шкоду завдану пошкодженням дитячого велосипеда «Салют» у розмірі 2 000 грн; -моральну (немайнову) шкоду завдану каліцтвом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 500 000 грн. Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 21 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ПК «Поділля» на користь ОСОБА_1 , як законного представника малолітнього ОСОБА_2 , витрати пов`язані із лікуванням сина у сумі 5785 грн 04 коп, майнову шкоду завдану пошкодженням дитячого велосипеда «Салют» у сумі 750 грн, моральну (немайнову) шкоду завдану каліцтвом малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 500000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ «ПК «Поділля» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судово-психологічної експертизи у сумі 12870 грн, судові витрати по оплаті товарознавчого дослідження у сумі 1238 грн 16 коп. Стягнуто з ПАТ «ПК «Поділля» на користь держави судовий збір у сумі 5065 грн 40 коп. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги в частині стягнення майнової шкоди на лікування та моральної шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки виним в дорожньо-транспортній пригоді є ОСОБА_3 , який є працівником ПАТ «ПК «Поділля» та керував автомобілем, який належить на праві власності відповідачу, тому саме ПАТ «ПК «Поділля» є належним відповідачем у справі. Також суд виходив з того, що ринкова вартість велосипеда, який пошкоджено при ДТП може становити 750 грн. згідно з висновком експерта № 94 від 26 лютого 2019 року, а тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача. Місцевий суд також дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави для відшкодування витрат на поїздку у зв`язку із лікуванням неповнолітнього сина, оскільки згідно з роз`ясненнями, які наведені у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», відшкодуванню підлягають тільки кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого в лікарні, госпіталі, диспансері чи в іншому стаціонарному лікувальному закладі. Всі інші витрати (наприклад, пов`язані з наданням потерпілому швидкої або невідкладної медичної допомоги, на амбулаторне лікування тощо) не відшкодовується. Не погоджуючись із рішенням суду, ПАТ «ПК «Поділля» подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Основними доводами апеляційної скарги є те, що належним відповідачем у справі має бути ОСОБА_3 , оскільки останній керував автомобілем, який належить ПАТ «ПК «Поділля» у поза робочий час та не під час виконання ним трудових обов`язків, що визнається як самим ОСОБА_3 так і позивачем в позовній заяві, а тому правових підстав для покладення на ПАТ «ПК «Поділля» відповідальності по відшкодуванню майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди немає, адже ОСОБА_3 самовільно використовував автомобіль у цілях не пов`язаних з виконанням трудових обов`язків та поза робочий час. Окрім цього, вирішуючи спір суд першої інстанції залишив поза увагою те, шо цивільно-правова відповідальність автомобіля, який належить ПАТ «ПК «Поділля» була застрахована у ПАТ «СК «Країна» згідно полісу серія АІ №8993983. Представник позивача в суді першої інстанції повідомила суду, що отримувала кошти в рахунок страхового відшкодування. Також не надано правової оцінки тій обставині, що ДТП сталося внаслідок нехтування ПДР України також потерпілим, зокрема пунктів 4.1, 4.4, а розмір моральної шкоди, яку присуджено судом до стягнення є завищеним та необґрунтованим. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У судовому засіданні представники ПАТ «ПК «Поділля» Бартко О. І, ОСОБА_4 О. просили задовольнити апеляційну скаргу. ОСОБА_1 та її адвокат Вітвіцький О. Ю. просили відмовити у задоволені апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Треті особи у судове засідання не з`явилися, хоча були повідомленні належним чином про дату, час і місце розгляду справи. У задоволенні заяви представників ПАТ « ПК « Поділля» про долучення до матеріалів справи копії Наказу № 157 від 23.12.2015 року « Про ведення в дію « Правил з використання автомобілів ПрАТ « ПК « Поділля» колегія суддів відмовляє з огляду на порушення строків подання доказів та відсутності підтвердження надсилання копії доказу іншим учасникам справи ( ст. 83 ЦПК України) ; а також у зв`язку з ненаданням суду оригіналу документу, враховуючи, що у позивача та суду виникли сумніви щодо у добросовісному здійсненні відповідачем своїх процесуальних прав щодо надання Додатку № 1 до наказу № 157 від 23.12.2015 року у повному обсязі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції частково не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. Судом першої інстанції вставнолено наступні обставини. Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 12 серпня 2004 року ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /т. 1 а. с.5/. Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_3 виданого 19 грудня 2016 року ОСОБА_1 є законним представником неповнолітнього сина ОСОБА_2 , 2004 року народження, який є дитиною-інвалідом /т. 1 а. с. 5 /. Відповідно до копії вироку Ямпільського районного суду Вінницької області у справі № 153/280/17 від 12.04.2018 року, який залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 25.07.2018 року та Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05.03.2019 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Вироком суду ОСОБА_3 засуджено за те, що він 30 липня 2016 року близько 22:30, керуючи автомобілем МАЗ 551605 (державний номерний знак НОМЕР_4 ), рухаючись заднім ходом по неосвітленій вул. Калініна в с. Дзигівка Ямпільського району Вінницької області, усупереч вимогам пункту 10.9 Правил дорожнього руху не звернувся за допомогою до інших осіб для забезпечення безпеки руху транспортного засобу заднім ходом, створив небезпеку та перешкоду іншим учасникам руху і допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на узбіччі дороги, внаслідок чого той отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. Згідно копії висновку експерта №94 від 26.02.2019 ринкова вартість дитячого велосипеда «Салют», який пошкоджено при ДТП, яка сталася 30 липня 2016 року о 22 годині 30 хвилин у селі Дзигівка Ямпільського району Вінницької області за обставин описаних у позовній заяві, на момент проведення експертизи може становити 750 гривень (а.с.131-135 том 1). Відповідно до копії висновку експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи №28542 за матеріалами цивільної справи №153/1565/18, провадження №2/153/450/18-ц, складеного 26.04.2019 ситуація, а саме - дорожньо-транспортна пригода, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Дзигівка Ямпільського району Вінницької області о 22 годині 30 хвилин за участю неповнолітнього ОСОБА_2 , 2004 року народження, була для останнього психотравмуючою. Неповнолітньому ОСОБА_2 , 2004 року народження, внаслідок отриманих при ДТП тілесних ушкоджень середньої тяжкості та проходження тривалого курсу лікування та реабілітації спричинені страждання, тобто моральна шкода. Орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) неповнолітньому ОСОБА_2 , 2004 року народження, внаслідок ДТП, що сталася 30.07.2016 може складати 162 розміри мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятої на момент винесення відповідного рішення суду (а.с.146-160 том 1). Згідно копії висновку експерта №15а від 20.01.2017 дії водія ОСОБА_3 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.10.9 ПДР України. У дорожній ситуації, що склалася, з технічної точки зору можливість попередження виникнення даної ДТП у водія ОСОБА_3 полягала у виконанні вимог п.10.9 ПДР України. В діях водія ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимог п.10.9 ПДР України, яка з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникненням події ДТП. Вихідними даними у даному висновку вказано, що пішохід ОСОБА_2 стояв за межами проїзної частини дороги, а саме на пагорбку; до наїзду автомобілем своє положення не змінював, тобто не рухався. (а.с.137-139 том 1 кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.1 ст.286 КК України). Відповідно до копії виписки з медичної карти амбулаторного, стаціонарного хворого (а.с.6 том 1) судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 , 2004 року народження, потрапив до Дзигівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини 30 липня 2016 року у зв`язку із отриманими травмами внаслідок ДТП. Згідно копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.с.7 том 1) судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 , 2004 року народження, направлений з травмами в результаті наїзду автомобіля у стаціонар Дзигівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини 01 серпня 2016 року проходив лікування по 22 серпня 2016 року. Згідно копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.с. 8, 9 том 1) неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив лікування у Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні з 05 вересня 2016 року по 12 вересня 2016 року, з 15 листопада 2016 року по 25 листопада 2016 року, з 23 березня 2018 року по 02 квітня 2018 року. Відповідно до копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.с.9 том 1) судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 , 2004 року народження, проходив лікування у Липовецькій обласній лікарні відновного лікування дітей з органічним ураженням центральної нервової системи, порушенням психіки і опорно-рухового апарату з 24 липня 2017 року по 01 серпня 2017 року. Згідно копії рішення обласної лікувально-консультативної комісії №606 (а.с.11 том 1), індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда №606 (а.с.12-13 том 1) та копії медичного висновку №55 про дитину-інваліда віком до 18 років (а.с.14 том 1) неповнолітньому ОСОБА_2 , 2004 року народження, рекомендовано надати державну соціальну допомогу терміном на два роки і йому встановлена програма реабілітації терміном на два роки. Відповідно до копії довідки №339 від 06.10.2017 (а.с.14 том 1) судом встановлено, що неповнолітньому ОСОБА_2 , 2004 року народження, за станом здоров`я рекомендована палиця. Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 ПрАТ «ПК «Поділля» є власником автомобіля МАЗ 551605 д.н.з. НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 31, 172). Згідно копії подорожнього листа №100 вантажного автомобіля від 30.07.2016 року, в день ДТП водієм автомобіля МАЗ 551605 д.н.з. НОМЕР_1 був ОСОБА_3 і о 22 годині він мав автомобілем прибути в гараж /т. 1 а. с. 32, 173/. Відповідно до копії витягу з наказу № 677-К від 24.09.2015 ОСОБА_3 прийнято на роботу з 25.09.2015 року в підрозділ робітники на технологічних процесах Клембівка, на посаду водій автотранспортних засобів /т.1 а. с. 33, 174/ Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення майнової шкоди на лікування та моральної шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки виним в дорожньо-транспортній пригоді є ОСОБА_3 , який є працівником ПАТ «ПК «Поділля» та керував автомобілем, який належить на праві власності відповідачу, тому саме ПАТ «ПК «Поділля» є належним відповідачем у справі. Також суд виходив з того, що ринкова вартість велосипеда, який пошкоджено при ДТП може становити 750 грн. згідно з висновком експерта № 94 від 26 лютого 2019 року, а тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача. Місцевий суд також дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави для відшкодування витрат на поїздку у зв`язку із лікуванням неповнолітнього сина, оскільки згідно з роз`ясненнями, які наведені у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», відшкодуванню підлягають тільки кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого в лікарні, госпіталі, диспансері чи в іншому стаціонарному лікувальному закладі. Всі інші витрати (наприклад, пов`язані з наданням потерпілому швидкої або невідкладної медичної допомоги, на амбулаторне лікування тощо) не відшкодовується. Зазначений висновок суду першої інстанції частково не ґрунтується на нормах матеріального права та зроблений за неповного з`ясування усіх обставин справи з огляду на нижченаведене. Згідно пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової та моральної шкоди іншій особі. Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). За змістом частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить інші обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправність поведінки, в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою. У тих випадках, коли шкоди завдано працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків, зобов`язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця (частина перша статті 1172 ЦК України). Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків). Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 вересня 2016 року у справі № 6-933цс16. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Частинами другою, третьою та четвертою статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. У пункті 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що на особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК України). Колегія суддів враховує те, що позивачем відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України надано докази на підтвердження факту заподіяння шкоди ОСОБА_3 , який є працівником ПАТ «ПК «Поділля», та керував автомобілем, який належить на праві власності ПАТ «ПК «Поділля», а також протиправність поведінки ОСОБА_3 .. Суд апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем докази свідчать про наявність вини у діях водія ОСОБА_3 .. Таким чином, оскільки відносини між ПАТ «ПК «Поділля» та ОСОБА_3 стосовно користування службовим автомобілем МАЗ 551605 д. н. з. НОМЕР_1 не носили цивільного характеру, тобто правовою підставою для користування автомобілем не були договори найму, лізингу, позички тощо, а носили трудовий характер, зважаючи, що ОСОБА_3 не здійснював неправомірного заволодіння транспортним засобом, а ПАТ «ПК «Поділля» фактично схвалило порядок повернення автомобіля без контролю інших службових осіб підприємства, то ПАТ «ПК «Поділля» як законний володілець джерела підвищеної небезпеки повинно відшкодувати шкоду, завдану позивачу. При цьому товариство не довело неправомірне заволодіння автомобілем з боку ОСОБА_3 .. Зазначена позиція узгоджується з судовою практикою суду касаційної інстанції (див. постанова ВС від 03 квітня 2019 року у справі № 161/11773/16-ц, постанова ВС від 16 травня 2018 року у справі № 524/1629/16-ц). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Разом з тим, вирішуючи спір суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що цивільно-правова відповідальність автомобіля, який належить ПАТ «ПК «Поділля», була застрахована у ПАТ «СК «Країна» згідно полісу серія АІ №8993983. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що «відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність». Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика. Відповідно до копії страхової справи, витребуваної ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 січня 2020 року, згідно полісу № АІ/8993983 страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, завдану життю і здоров`ю, становить 200000 грн, за шкоду, заподіяну майну, становить 100000 грн. Згідно копії страхового акта № 01/44910/Ж/3.2.29 від 05 лютого 2019 року ОСОБА_2 визначено та виплачено шкоду, заподіяну лікуванням потерпілого, в сумі 4178,80 грн, а також моральну шкоду в сумі 208,94 грн. Ураховуючи те, що позивач отримала страхове відшкодування майнової шкоди у визначеному страховиком відповідача розмірі, який менше розміру ліміту його відповідальності, та позивач може звернутися до ПАТ «СК «Країна» з позовом про відшкодування майнової шкоди в межах страхової суми (ліміту відповідальності), тому позовні вимоги до ПАТ «ПК «Поділля» в частині відшкодування майнової шкоди є необґрунтованими, не грyнтуються на нормах матеріального права та судовій практиці Великої Палати Верховного Суду, адже розмір ліміту ПАТ «СК «Країна» згідно полісу № АІ/8993983 за шкоду, заподіяну майну, становить 100000 грн. З огляду на зазначене рішення місцевого суду в частині вирішення позовних вимог про відшкодуванню майнової шкоди підлягає скасуванню та з ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди з ПАТ «ПК «Поділля». Доводи апеляційної скарги про те, що під час використання службового автомобіля не у зв`язку з виконанням трудових обов`язків відповідати за завдану шкоду повинен сам водій транспортного засобу, а не особа, що є власником автомобіля, не заслуговують на увагу, оскільки товариство не довело неправомірне заволодіння автомобілем з боку ОСОБА_3 .. Щодо вирішення місцевим судом вимог про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача моральну шкоду, що полягає у фізичному болю та стражданнях, який потерпілий її неповнолітній син ОСОБА_2 зазнав у зв`язку з каліцтвом в сумі 500 000 грн. Колегія суддів враховує, що ПАТ «СК «Країна» в рахунок відшкодування моральної шкоди виплачено позивачу 208,94 грн., що підтверджується копією страхового акта № 01/44910/Ж/3.2.29 від 05 лютого 2019 року. Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_2 , унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд апеляційної інстанції враховує те, що статтею 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено відшкодування страховиком моральної шкоди у розмірі 5 % від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, а не від ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну здоров`ю. При цьому згідно зі статтею 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 157/353/16-ц (касаційне провадження 61-5265св18), у постанові Верховного Суду від 05 березня 2018 року у справі № 687/1585/16-ц (касаційне провадження 61-3469св18), у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, справа № 357/12069/14-ц (касаційне провадження № 61-14006св18). Тлумачення статей 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України свідчить про те, що моральна шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки. У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Суд першої інстанції при визначення розміру моральної шкоди в сумі 500000 грн не врахував в повній мірі усі обставини справи, а взяв до уваги лише висновок судово-психологічної експертизи, яка була призначена у даній справі, згідно якого орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані страждання неповнолітньому ОСОБА_2 внаслідок ДТП, що сталася 30 липня 2016 року може складати 162 розміри мінімальної заробітної плати в України, що складає 676026 гривень. Разом з тим, відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Визначаючи розмір моральної шкоди, що заподіяна ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригодиі полягає у фізичному болю та стражданнях, які дитина зазнала у зв`язку з каліцтвом, колегія суддів враховує рівень емоційної напруги та стресу, фізичного болю і ушкодження здоров`я, які кваліфіковані судово-медичним експертом як ушкодження середньої тяжкості; встановлену ОСОБА_2 інвалідність; характер вимушених змін; вік дитини; матеріальне становище сторін, а також засади розумності і справедливості та приходить висновку про доцільність визначення моральної шкоди в сумі 100 000 грн. Відступаючи від висновку експерта в частині визначення розміру грошової компенсації та зменшуючи розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції колегія суддів враховує те, що експертом визначений орієнтовний розмір грошової компенсації, а судом не врахована можливість позивача скористатись правом на відшкодування додаткових витрат, передбачених ч.1 ст. 1195, ст. 1199 ЦК України, а також не враховано, що завеликий розмір моральної шкоди може призвести до збагачення потерпілої особи. У зв`язку з тим, що ПАТ «СК «Країна» позивачу виплачено моральну шкоду в сумі 208,94 грн, відтак з відповідача підлягає стягненню на користь позивача розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 99791,06 (розрахунок 100000-208,94=99791,06). Посилання в апеляційній скарзі на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася також внаслідок нехтування ПДР України потерпілим, зокрема пунктів 4.1, 4.4, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, зокрема висновком експерта №15а від 20.01.2017, згідно якого в діях водія ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимог п.10.9 ПДР України, яка з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникненням події ДТП. Ці доводи не дають правових підстав для відмови в задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди. Відповідно до пункту 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Виходячи з наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення моральної шкоди, шляхом зменшення суми відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивача до 99791,06 грн., а також рішення місцевого суду підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди та розподілу судових витрат з ухваленням нового в цій частині про відмову в задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди. Щодо розподілу судових витрат. Відповідно до частини шостої статті 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. За змістом частини першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 2, 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір за подання позовної заяви в сумі 998,04 грн /розрахунок 5084,27 розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви /розрахунок 508427,04 х 1 % = 5084,27 х 19,63 % (задоволена частина позову; 99791,06 х 100 : 508427,04 = 19,63) = 998,04/. Крім цього, колегія суддів вважає, що слід компенсувати за рахунок держави на користь ПАТ «ПК «Поділля» судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволеної частини в сумі 6106,53 грн /розрахунок 7598,02 х 80,37 % (відмовлена частина позовних вимог) = 6106,53/. Згідно з частиною десятою статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Беручи до уваги те, що з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 998,04 грн, а також те, що відповідачу слід компенсувати за рахунок держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 6106,53, тому враховуючи те, що відповідачу підлягає стягненню за рахунок держави більша сума судових витрат ніж та частина судових витрат, яку повинен сплатити відповідач на користь держави, тому відповідачу слід компенсувати за рахунок держави судовий збір в сумі 5108,49 грн. /розрахунок 6106,53 - 998,04= 5108,49 грн/. Колегія суддів також вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати за проведення судово-психологічної експертизи пропорційно до задоволеної частини позову в сумі 2526,38 грн /розрахунок 12870 х 19,63 % = 2526,38/. З огляду на те, що позовні вимоги в частині стягнення майнової шкоди задоволенню не підлягають, тому відсутні також правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за товарознавче дослідження в сумі 1238 грн 16 коп. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» задовольнити частково. Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 21 жовтня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди змінити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , моральну шкоду в розмірі 99 791 (дев`яносто дев`ять тисяч сімсот дев`яносто одну) гривню 06 копійок. Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 21 жовтня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , судові витрати по оплаті судово-психологічної експертизи у сумі 2526 гривень 38 копійок. Компенсувати за рахунок держави на користь Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» судовий збір у сумі 5108 гривень 49 копійок. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: Т. О. Денишенко В. П. Рибчинський Повний текст постанови складено 06.02.2020 року.